Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


18 Лют 2017

Аліна Акуленко: «Щастя – це хвиля тепла і ніжності»

Автор 
Читайте більше в рубриці Щастя: люди
 

Аліна Акуленко – героїня Щастя на НародUA. "Щастя – це звичка насправді. Але для її набуття треба роки тренувань і непохитна сила волі." – розповідає вона.

Аліна Акуленко, 36 років. Родом з м.Сновськ Чернігівської області. За освітою філолог, кандидат філологічних наук (спеціальність – українська мова),  закінчила Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в якому викладала понад 10 років. Зараз працює на радіо.

Що таке щастя?

Я була у другому класі, коли мені його подарували: мале біле у сірих плямах кошеня, яке навіть не вміло саме їсти. Воно жалібно плакало, бо його забрали від кішки-мами і братиків-сестричок, а я тикала його носом у тепле молоко і плакала разом з ним, бо боялася, що воно помре з голоду. А тоді раптом воно зрозуміло, що треба робити й почало невміло, але швидко хлебтати язиком. Я лежала поруч із ним на холодній підлозі, і мене враз огорнула тепла-тепла хвиля відповідальності за це мале худе створіння.

Мені було десь одинадцять, коли дідусь повів нас із сестрою рано-вранці по гриби. Було вогко, незатишно, хотілося спати й капризувати. Я не могла знайти жодного гриба, намочила ноги, змерзла й скімлила. Ми вийшли на узлісся, а там, над березами, сходило сонце. Воно відбивалося у росі, як у мільйонах розкиданих повсюдно дзеркал. Я завмерла, бо мене враз огорнула тепла-тепла хвиля від того, як же красиво навкруги.

Мені було сімнадцять, я відчайдушно вчилася, нестерпно сумувала за домом, ледве зводила кінці з кінцями, успішно склала першу в житті екзаменаційну сесію, був січень й шалений мороз, а я купила на останні гроші двісті грамів вафель, йшла і їла їх, на мене озиралися люди, руки мерзли без рукавиць, але мені було так тепло-тепло від успіху й очікування канікул.

Мені було … неважливо, скільки років, і навіть неважливо, що саме відбувалося тієї миті. Важливо, що раптом в мені народжувалася тепла хвиля – така потужна й неймовірно світла, що від неї хотілось плакати й сміятись водночас. Так бувало не раз і, сподіваюся, ще не раз буде.

Бо для мене щастя – це хвиля тепла і ніжності, яка огортає мене так часто, як я того захочу, бо залежить від мене: моїх думок, вчинків і світосприйняття. Напевно, важко віднайти людину, яка не прагне щастя. Але чому там мало щасливих людей? Тому що щастя у свідомості багатьох – це те, чого треба прагнути. Для мене щастя – це те, що я вже маю.

Щастя – це звичка насправді. Але для її набуття треба роки тренувань і непохитна сила волі. Складно бути щасливим у переповненому метро, в черзі супермаркету чи в лікарні. Але навіть в метро, в черзі чи лікарні можна не драматизувати й не згущувати фарби бід і страждань.

Можна жаліти кволе кошеня, що його забрали від кішки-мами, а можна відчувати щастя від того, що воно вчиться саме їсти. Можна думати про мокрі ноги, а можна бачити красу роси, що ці ноги зросила. Можна думати про холод і бідність, а можна насолоджуватися своєю маленькою життєвою перемогою.

Можна жити по-різному. Для мене важливо жити так, щоб тепла-тепла хвиля огортала мою душу якнайчастіше. Ви скажете це не залежить від мене? Ні, залежить. Щастя кожного залежить від нього.

Колись один мудрий лікар мені розповів, що в голові людини є такі своєрідні дротики – провідники позитивних емоцій. Вони дуже чутливі до випробувань і часто рвуться. І коли вони порвалися, людина впадає в депресію, тоді дротики треба терміново зв’язувати. Але, зв’язані, вони ніколи не будуть такими міцними, як були до того: з кожним новим «зв’язуванням» вони стають ще вразливішими й вразливішими. Дуже важливо дбати про ці «дротики» і не дозволяти їм рватися.

Тому бути щасливим – це берегти себе. І щастя у собі.

І знаєте, яким би непростим не було інколи життя, я щодня знаходжу хоча б одну хвилинку, щоб зупинитися й подякувати цьому дню, що він є. Навіть з усіма його випробуваннями й негараздами. І тієї миті, коли я зупиняюся і думаю про це, десь у моїй душі народжується тепла-тепла хвиля.

Жити не в очікуванні щасливого завтра, а жити сьогодні. Ось це і є для мене щастя.

 

Фото надане героїнею

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему