Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


13 Лют 2017

Годі засуджувати!

Читайте більше в рубриці Резонанс
 

Ви серйозно? От справді, мені просто цікаво: всі оці сотні гнівних коментарів у соцмережах — це не жарт? Тобто, ви справді так думаєте?..

Нещодавно черкаські ЗМІ люто тиражували новину про жінку, що залишила своїх трьох дітей вдома. Немає меж громадському обуренню та осуду цього вчинку, як і величезному співчуттю до дітей, що ллється нескінченими потоками мало не сліз-причитань. А словосполучення «горе-матір» та «недбайлива мати» впевнено ввійшли у лексикон не лише кожної пенсіонерки, яка невідривно дивилася сюжет по телевізору, а й усіх прогресивних осіб, що дізналися про страшну новину, прочитавши її на котромусь із сайтів. Усі подробиці смачно обговорюються, деталі аналізуються і вигадуються, народне обурення аж шкварчить. Жінку закликають негайно «стерилізувати», «розстріляти», «повісити». Обзивають її та клянуть, на чому світ стоїть. І навіть (прости Господи!) кричать про те, що краще б вона зробила собі аборти і не народжувала цих дітей (не здивуюся, якщо кричать ті, хто час від часу гнівно обурюється, підтримуючи ініціативу котрогось нардепа щодо заборони абортів).

І от усе це клекоче-свариться-бурчить і фонтанує осудом. Але при цьому жодне видання чомусь не вийшло із заголовком «Поліція розшукує горе-батька» чи «Недбайливий батько лишив жінку з трьома дітьми без засобів для існування». Це в кращому випадку. Бо в гіршому — батьків може бути щонайменше троє — кожній дитині по татові — і при цьому всі вони кудись зникли, адже, як бачимо, поряд із дітлахами їх чомусь якраз не виявилося в потрібний момент.

Ми ж ніби живемо у світі, де традиційно повелося, що для появи дитини потрібно двоє людей різної статі. І потім, коли ці люди народжують дитину, то вони, як правило, разом її виховують. Чи принаймні, разом несуть однакову відповідальність за долю малюка. Тобто, мати й батько роблять свій внесок — матеріальний і нематеріальний — у процес. Однак у нашій країні чомусь усе інакше —  батько є беззаперечним носієм сперми, запліднює жінку, а далі вже як вийде. І ніхто, схоже, не збирається якось із цим боротися чи змінювати. Ба навіть про стерилізацію нерадивих осіб чоловічої статі не йдеться. Уся відповідальність цілковито покладається на матір. У разі чого, саме в бік жінки полетить усе каміння. Ніхто особливо не розбиратиметься, що й до чого. Народила трьох — дай їм раду. Нікого не цікавить, що «лебеді материнства» в нашій країні — це зовсім не зворушливий образ із твору відомого поета. Це радше «монстри», що несуть із собою силу-силенну випробувань. Починаючи від банального: жінці з дитячим візочком зась навіть у дитячу поліклініку, бо там немає нормального пандусу. А що вже говорити про якусь роботу чи підробіток, який для мами з дитям апріорі не передбачений? Бо ж під час співбесіди в нашій країні жінку неодмінно запитають перш за все не про професійні навички, а про те, чи є в разі потреби з ким лишати дітей, якщо захворіють. Народила? Сиди дома! Виховуй, утримуй, годуй! Держава дасть тобі саме стільки, скільки вистачить на памперси, а це вже немало. Все інше — якось сама. Не можеш? Чоловік кудись повіявся і йому начхати на тебе й дітей? Сама винна. Роби що хочеш, але нагодуй малечу. Будь поруч. Дбай про дітей. Ти ж мати! І тебе оберігають «лебеді материнства». Якщо зробиш бодай один кривий крок, людському осуду не буде меж...

Зрештою, я не знаю, як було насправді в тій ситуації, яка так бурхливо обговорювалася. Але точно знаю, що існує одна дуже промовиста й справедлива Божа заповідь, про яку варто пам’ятати. А ще — не забувати про те, що за дитину відповідальні щонайменше двоє людей.

Колонка для газети "Нова доба"

Фото: vlast.io

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему