Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


08 Груд 2011

У Сергія Тулуба особливі стосунки з бізнесом

Читайте більше в рубриці Публічні люди
 
У Сергія Тулуба особливі стосунки з бізнесом
Оцінити
(5 голосів)

Нинішній черкаський губернатор Сергій Тулуб – фігура непроста. Двічі міністр вугільної промисловості й двічі міністр ПЕКу, якого ставили в 15-ку найвпливовіших донецьких і 70-ку найвпливовіших українців. Після перемоги «свого», тобто Віктора Януковича 2010 року йому сватали різноманітні міністерські посади. А він потрапив… у Черкаси. Багато хто це сприйняв як «остракізм», тимчасове випробування, антикризовий експеримент.

Щойно ступивши на черкаську землю в якості першого чиновника регіону, він відразу назвав себе черкащанином (батько та його рідня з села Богуславець Золотоніського району). Так, він вміє працювати з публікою.

 

«Благонадійний» донбасівець

Проте Сергій Борисович до коріння волосся та природних інстинктів «свій», що називається «незаплямований», донецький. Народився в Донецьку. Далі – теж «благонадійні» Харцизьк, Кіровське, Шахтарськ, знову Донецьк…

IMGP5853

 

Це з його вуст можна було в 2007 році почути «Донбасс порожняк не гонит…»

Тут – і шахтарська «кров», принаймні в молодості. Однак простим трударем і до чорного поту шахтарем, видно, не надто хотілося бути Сергію Тулубу. Якийсь рік роботи підземним доставщиком-такелажником в шахті і – два роки в Харківському інженерно-економічному інституті. З невідомих причин недовчився. Закінчує Донецький політехнічний інститут (гірський інженер-економіст).

Відтак – уже «майстер», помічник начальника, начальник зміни…

 

Партійна кар’єра замість шахтарської

Але справжній кар’єрний ріст молодого Тулуба розпочався з політики, точніше з партії, тоді однієї та єдиної.

Спочатку він стає інструктором відділу в Харцизькому міськкомі КПУ. За тим – для нього відразу відкриваються вже солідні посади головного інженера та директора шахти.

Очевидно, його політичні й неофіційні таланти належно оцінили й у 1986–1990 рр. Сергій Тулуб уже очолює Харцизький міськком Комуністичної партії України на посаді першого секретаря.

У 1990 році Сергій Тулуб, урешті, завершує політичне виховання-гартування в Академії суспільних наук при ЦК КПРС і стає офіційним і благонадійним політологом і викладачем соціально-політичних дисциплін.

Далі – вже посади директорів та гендиректорів шахт і навколовугільних компаній.

 

Від підлеглого Януковича до міністра

У 1997 році Сергій Тулуб – уже в Донецькій облдержадміністрації Віктора Януковича. Лише близько місяця він працює начальником управління вугільної промисловості та енергетики. Відтак – заступником донецького губернатора Віктора Януковича.

А в 1998–1999 рр. – уже міністр вугільної промисловості в уряді Валерія Пустовойтенка.

Уже в уряді Віктора Ющенка Тулуб отримує посаду міністра палива та енергетики. А в червні 2000 року через конфлікт із Юлією Тимошенко він подає у відставку і до листопада 2002 року працює заступником секретаря РНБОУ Євгена Марчука.

_IGP6820_1

 

Вихід із уряду Ющенка дехто вважає першою публічною ластівкою участі Сергія Тулуба в державних корупційних схемах у вугільній та енергетичній галузях та його небажанням їх «закривати».

Втім, Тулубу віддали головне державне підприємство, яке по суті контролювало ядерну енергетику – ДП «НАЕК Енергоатом».

Він очолює це підприємство, навіть знову ставши міністром палива та енергетики в першому Кабміні Віктора Януковича.

Так Тулуб суміщає дві державні посади аж до лютого 2005 року, коли розпочалися кадрові зміни після Помаранчевої революції та приходу на президентський пост Ющенка.

 

Кримінальна справа із очікувано щасливим кінцем

З «Енергоатомом» пов’язана чергова корупційна справа навколо нього. І це вже кримінальна справа.

Як офіційно повідомляло МВС України наприкінці 2005 року, прокуратурою м. Києва порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою) щодо службовців «Енергоатому». Зокрема, УБОЗ встановив, що один з підрозділів «Енергоатому» без погодження з Національним комітетом регулювання електроенергії уклав у жовтні 2004 року договори та перерахував кошти на загальну суму 65 млн 168 тис. грн ТОВ «ПТЗ «Укртяжмаш» і «НВО «Орбіта», які не ходили до переліку підприємств, що виготовляють обладнання для АЕС.

Ці кошти були перераховані комерційним структурам теж з явно корупційними ознаками, а ті, в свою чергу, за допомогою фіктивних операцій перевели їх у готівку.

За звичною корупційною схемою фірми далі оголосили себе банкрутом і «Енергоатом» не позивався щодо повернення державних коштів. Таким чином, держава втратила більше 65 мільйонів, які осіли в кишенях «успішних» політиків, чиновників та підприємців.

Звісно, як і відбувається в Україні в таких випадках, справжні «герої» таких оборудок далі ходять в білих рукавичках і, в кращому випадку, красиво посміхаються в обличчя «лохам». Справа десь «загубилася».

Сергій Тулуб тим часом того ж 2004 року отримує «Героя України».

_IGP6836

 

Короля вуглепрому звинувачують в розкраданні мільярдів

Без високих державних посад він залишався недовго, і вже з серпня 2006 року по грудень 2007 року – знову міністр вуглепрому після другого прем’єрства Віктора Януковича.

Саме з міністерською роботою пов’язані наступні публічні скандали «короля вуглепрому». Тут продовжуються його особливі стосунки з бізнесом. На-гора спливають корупційні схеми, відкати, приватні сімейні фірми Тулуба та мільярдні тіньові обороти.

Уже після другого пришестя Віктора Януковича й так само другого владарювання у вугільному царстві Донбасу Сергія Тулуба начальник управління бухгалтерського обліку, звітності та бюджетного фінансування міністерства Леся Лесик пише президенту Ющенку доповідного листа.

Навіть якщо 1 % (!) інформації, викладеної відомим борцем з корупцією в міністерстві вуглепрому є правдою – Сергія Тулуба мали б засудити набагато серйозніше, аніж Тимошенко. З повною конфіскацією майна всіх близьких родичів та дітей Тулуба й поверненням до державного бюджету величезних коштів. Хоча це, звісно, фантастика. Десь так 2030-2050 років, коли нова українська влада змінить законодавство, введе надзвичайний стан і почне повну націоналізацію вкраденого за принаймні 60-80 років…

Але повернемось від фантазій до реалій.

Фахівці фінансового обліку та контролю тільки за два роки керівництва Тулубом мінвуглепромом виявили лише прямих збитків на суму 5,234 млрд грн.

Непогані масштаби... Враховуючи мільярди державних субвенцій «збитковому» вугільному Донбасу, точніше його мультимільярдерам, власникам цих «збиткових» шахт шахтарів, котрі постійно гинуть в жахливих умовах. Враховуючи мільйони тонн вугілля, які без всякого обліку йдуть, зрозуміло, не для оплати праці бідних шахтарів, а на розваги вугільних «баронів» та їх свити. Враховуючи сотні «сімейних» фірмочок, які всілякими корупційними, фіктивними схемами викачують гроші й вугілля з шахт і перекачують готівку на рахунки «еліти» Донбасу в офшорних зонах.

Отже, фінансисти самого вуглепрому заявили, що через державні вугледобувні та вуглезбагачувальні підприємства було запущено масштабну корупційну схему, яка перерозподіляла доходи державних підприємств на користь приватних компаній, пов'язаних з безпосереднім керівництвом міністерства. Зокрема, з Тулубом.

За сприяння Тулуба нібито були створені й корупційні схеми відвантаження вугілля без попередньої оплати. Внаслідок чого було завдано збитків на 240,5 млн грн.

Крім того, фінансисти вказують, що окремі державні підприємства (керівництво яких були тісно пов'язані безпосередньо з Тулубом) створили корупційну схему транспортування вугілля. І вугілля із західного регіону транспортувалося через усю країну на приватні збагачувальні фабрики в східному регіоні. При цьому фабрика «Червоноградська» на Заході повністю простоювала без вугілля.

Тулуб, за словами працівників бухгалтерії, заохочував приватні збагачувальні фабрики відвантажувати «збагачене вугілля», яке не відповідало сертифікатам якості. Розбіжності якісних показників складали більш ніж 10%. Відвантажувалися навіть терикони без жодного вугілля.

IMGP5858

 

Крім того, підприємствам вуглепрому міністерством Тулуба було надано 987 млн грн «зайвої» державної підтримки. При цьому, як стверджується в доповідній заяві, ці кошти не доходили до підприємств і осідали в кишенях високопосадовців міністерства.

Далі просто подаємо витяг із доповіді пані Лесик.

«Під страшенним тиском Тулуба С.Б погоджуються договори про спільну діяльність між фірмами брата Тулуба С.Б. і ДП «Ровенькиантрацит», ДП «Свердловантрацит» та ДІІ «Луганськвугілля». Дані договори зареєстрували в податкових адміністраціях, але під моїм тиском вони не запрацювали, майно не було передано в спільну діяльність. Не вдалося вкрасти ціле підприємство, але вкрадені були державні кошти на ДП «Ровенькиантрацит», генеральний директор Єсенков О.В (ставленик Тулуба С.Б.) на суму 820,1 млн грн та ДП «Свердловантрацит», генеральний директор Коваль О.І. {ставленик Тулуба С.Б.) на суму 459,2 млн грн.

Паралельно проходило «вимивання» бюджетних коштів на рахунки підконтрольних фіктивних «фірмочок» та підприємств, тісно пов’язаних з родичами міністра. Державні кошти поступали на рахунки TOB «Зевс» (засновники син міністра Тулуб Б.C. і дружина Тулуб Г.О.), TOB «Монохім» (засновники дружина міністра Тулуб Г.О. і рідний брат Тулуб І. Б). Ознаки корупційних дій через вимивання коштів були помічені при співпраці державних підприємств галузі з видавничою компанією ЗАТ НВК „Інформвугілля" (один з засновників Тулуб І.Б.), виробника анкерної крепі для шахт ЗАТ «Карбо і Крепь» (пов’язана з братом Тулуба С.Б.).

Водночас з махінаціями по вимиванню коштів проводилися корупційні схеми з майном. Так. в період перебування на посаді міністра вугільної промисловості Тулуб С.Б. сприяв крадіжці цілісного майнового комплексу ЦЗФ «Узловська», що знаходилася в оренді, в інтересах своєї сім’ї. Відомо, що одним з засновників TOB «ЦЗФ «Узловська» є його син Тулуб Б.С.

Повернено більше ніж 600 млн грн старих боргів, за яких «відкати» досягли 85-90% від суми…»

Оскільки звинувачень на адресу Сергія Борисовича дуже багато на чотирьох сторінках документу, то немає сенсу їх усіх наразі перераховувати.

Втім, провина Сергія Борисовича знову-таки недоведена.

Як і чутки про «результати» його вугільного владарювання, придбані членам його родини: вілла в Дубаї (ОАЕ) з 3 тис. кв. м. і власним пляжем вартістю 10 млн євро; італійська яхта, довжиною 35 метрів, вартістю 6,5 млн євро; чотиримісний Штатівський гелікоптер вартістю 1,8 млн євро; кабріолет Ferrari вартістю 350 тис. євро… Як і «казкові» офшорні рахунки родини Тулуба.

_IGP2145_1

 

Губернаторство Тулуба і приручення бізнесу

Зрештою, Сергій Тулуб і після цих особливих стосунків із бізнесом вийшов чистим.

Щоправда, Сергій Борисович після третього пришестя Віктора Януковича вже в якості Президента переїхав не в звичне міністерське крісло вуглепрому, а в Черкаси. Губернатором.

Програму «Золота підкова Черкащини» – «фішку» попереднього, наближеного до Ющенка, губернатора Олександра Черевка – Тулуб відразу закрив як багатомільйонне розкрадання коштів і корупцію. Декількох осіб, дрібних чиновників, навіть помістили в СІЗО.

Проте Черевко, головний лобіст і керівник усіма процесами «Підкови», не тільки не постраждав (як і його заступники), але й, тоді ще очолюючи обласну опозиційну «Нашу Україну», увійшов у провладну більшість пана Тулуба. Як то кажуть, знайшли спільну «схему» й домовилися полюбовно.

 

Це, як і напрочуд легке формування більшості та фактична відсутність опозиції (окрім нечисленних вуличних акцій), стали першими кроками Сергія Тулуба на посаді черкаського губернатора.

Донецький начальник, певно, до нічних жахіть залякав не лише політичних опонентів і бізнесменів, але й своїх підлеглих… Мило усміхнений на публіці в кабінетах Сергій Борисович, кажуть, демонструє не лише жорсткість, але й все багатство російського мату.

Але і тут, в Черкасах, Сергій Тулуб найбільше відзначився знову таки особливими стосунками з бізнесом.

Так, широкого резонансу набули короткі уривки аудіозаписів «нарад» Тулуба, викладені на "Обозреватель".

В одному з них губернатор, наприклад, каже: «Вот сначала я закрою на трое суток Боина. Понимаете?! Вы знаете, о чем я говорю?! Это тот, который этим всем руководит и который бабки собирает. Во-о-от. Сначала я его закрою! А за шо – я найду!»

 

JavaScript is disabled!
To display this content, you need a JavaScript capable browser.

 

Цікаво, що Віктор Боїн – депутат від рідної Тулубу Партії регіонів в Черкаській облраді й керівник облспоживспілки.

Або ще один симптоматичний монолог Тулуба, який вчить вести справи із бізнесменами.

«Говорю: «А где он живет?». Говорят: «У нас в городе… Там такой коттедж отстроил…»
– И шо, ты его приглашал? Приглашал, а он не идет. Он на нас… Ну, шо такое мэр? Бесправный и все остальное. А там все-таки депутат и все остальное. 
– Говорю: «У тебя «петушок» есть?» - у жилкоммунхозе?
– Есть.
– Говорю: «Ты подвези туда «петушка» и начни копать», говорю. «Как дойдешь до кабеля, который ведет электроэнергию до этого дома, так его и переруби. Ну, перерви этим… ковшом! Во-о-о-от». 
Говорит: «Так он же жаловаться будет». 
– Да, пожалуется, ты штраф возьми с этого водителя «петушка», тракториста – 17 грн – админнарушение. А он пусть устраняет. Только устранит, ты – говорю - опять копать, только теперь уже воду, и так далее. 
…Да, начнет... а куда ему деваться? Семья дома, дети малые и так далее, надо ж заниматься… Надо ж уважать власть».

 

JavaScript is disabled!
To display this content, you need a JavaScript capable browser.

 

І розмови Сергія Тулуба з бізнесменами дійсно виявилися дуже «ефективними».

Так, один із підприємців, з яким тривалий час вів переговори черкаський мер Сергій Одарич щодо продажу місту занедбаного й непрацюючого річпорту за 2,2 млн грн, раптово приходить до Тулуба і в шляхетному пориві вирішує подарувати цей річпорт в обласну власність. Крім того, обіцяє підкинути обласній владі кілька мільйонів на його ремонт.

_IGP2126

 

Причому, як подейкують, неофіційну допомогу владі «просять» давати не лише «монстрів» бізнесу, але й підприємців середньої і достатньо невеликої руки. І розмова тут, очевидно, приблизно така: «Або ти тут працюєш і даєш нам гроші, або тебе тут немає і ми все забираєм.»

Так це чи не так, але практично в кожному районі регіону знайшлися «спонсори», які роблять великі послуги владі.

 

У пошуках достойної резиденції і заповідник для «еліти»

Наступний резонансний вияв стосунків Сергія Тулуба із бізнесом пов’язаний із так званим місцевим «Межигір’ям», колишньою дачею персека Черкаського обкому КПУ Андрєєва.

Саме через цю дачу, як говорять відаючі люди, посварилися Тулуб із своїм місцевим заступником і губернатором регіону за Кучми Льошенком, який, схоже, дещо «опікав» уже колишнього орендатора дачі. Адже після звільнення Льошенка, якого Тулуб назвав «Павліком Морозовим», в орендатора Олександра Чуприни, точніше в ПП «Гостинний двір», таки забрали розкішні гектари землі над Дніпром із облаштованим тут готелем.

Та й сам Чуприна по суті підтвердив зв’язок Льошенка із цією справою.

Хоча підприємець виявився не настільки «вмєняємим», як інші і навіть судився з обласною владою. Суд, врешті, визнав саму процедуру «виселення» й захоплення владою території незаконною, хоча, очевидно, ані вкладені гроші, ані територію підприємцю не повернуть. Та й кримінальну справу проти підприємця за «незаконне заволодіння землею», можливо, ще й доведуть до кінця.

Треба сказати, що відверті й дуже впевнені заяви Тулуба про те, що він може «закрити» кожного – не просто гра на «свою» публіку. Адже фактично разом із призначенням Сергія Борисовича головою Черкаської ОДА керівником обласної міліції став його товариш та знаний мукачівський «фальсифікатор» (кримінальну справу і всі звинувачення проти нього, врешті, закрили) Валерій Дерновий.

 

Цікава інша деталь. Тулуб, якого колись називали одним із найбагатших українців, досі не прицінився до якоїсь ласої «хатинки» в Черкасах. Спершу він жив в комунальному, хоча пристойному готелі «Дніпро», а згодом – в шикарному особняку недалеко від Дніпра вартістю мільйон доларів. Правда, офіційно Тулуб за оренду такого будинку платить як за трикімнатну квартиру – 2,5 тисяч гривень. З іншого боку, будинок виставлений на продаж.

Врешті, Черкасами пішла інформація, що Тулуб кинув око на «дачу Андрєєва», тому забрав її, а далі потихеньку зробить її своєю резиденцією.

Тим часом, територію об’єкту значно розширили, загородивши дерев’яним парканом і забравши у городян ласий шматок красивого лісу, де вони відпочивали та яким прогулювалися до Дніпра.

Таким чином Тулуб створює черговий «заповідник» для «еліти».

_IGP6857

 

Вертолітний майданчик для Януковича та інвестиції для багатих туристів

Грандіозна «перебудова» Канева – по суті найбільше і поки чи не єдине досягнення Тулуба в якості черкаського губернатора. Так, під «крилом» губернатора в Каневі побудували шикарний вертолітний майданчик для Президента Віктора Януковича і заможних туристів вартістю майже 100 мільйонів гривень. Крім того, там збудували нову авто та річкову станцію. Річпорт відкрили і в Черкасах.

Скептики, звісно, говорять про мільйонні «відкати» та інші не зовсім чисті схеми, і про те, що Черкащина – передова за неефективністю вкладеними в туризм коштами. Мовляв, левова частка туристів просто не зможуть собі дозволити літати гелікоптерами чи ходити пароплавами, а влада фактично робіть усе виключно для власної комфортності.

Але найбільшої критики таки зазнав відреконструйований музей Шевченка на Чернечій горі за проектом дуже непопулярної в колах інтелігенції Лариси Скорик, подруги Ганни Герман. Науковці, громадські діячі та представники різних організацій навіть писали чимало звернень про те, що влада Януковича і Лариса Скорик по суті знищила пам’ятку видатного українського митця Василя Кричевського, зробивши із «хати-світлиці» Шевченка невідомо що.

 

 

Фото НародUA


Більше на цю тему
Поділитися з друзями в соцмережах: