Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!

Цей будинок у сосновому лісі на березі Дніпра раніше використовували як готель для лідерів Компартії, котрі приїздили з Москви або Києва. Донедавна земля, на якій споруджений об’єкт, належала місту Черкаси, сама ж споруда перебувала у власності Черкаської обласної ради, а тимчасовим власником і орендарем дачі був приватний підприємець. Сьогодні ж і земля, і готель уже належать облраді. Територію збільшили до 5,5 гектарів і відгородили від простих смертних.

У Черкасах відбуваються покази документальної вистави «Місто на Ч». Місцевим театралам та гостям показують вербатім-спектакль, особливістю якого є те, що дійство побудоване на реальних діалогах та монологах звичайних людей, от тільки виголошують їх актори.

Покурити кальян, покататися на роликах або на самокаті, навчитися танцювати сальсу та споглядати чудові краєвиди на даху – все це можна зробити… на роботі.

Сьогодні робота й офіси поступово втрачають риси занудно-бюрократичної установи із начальниками, які реалізуються приниженням підлеглих.

Офіси поступово перетворюються в дуже творчу й стильну лабораторію, де продуктивність праці й вмотивованість працівників набагато вищі. Не кажучи вже про доброзичливу дружню атмосферу.

Мер Черкас Сергій Одарич міг би, мабуть, потрапити в Книгу рекордів Гіннеса як український мер з найбільшою інтенсивністю подорожей. Мандрівний мер ще не встиг злітати з дружиною в Китай, як уже побував в Брюсселі, Німеччині і на днях їде в Грузію.

Відомий черкаський кобзар Микола Пушкар розповів НародUA про те, що його бабця півстоліття тому передбачила крах радянської системи. За його словами, почалося все з того, що родина Пушкарів не визнавала колгоспного ладу, тому отримала прізвисько «кляті одноосібники».

Уже деякий час триває суд над черкащанином, якого звинувачують в розбещенні шестирічної дівчинки. Власне, вони жили тривалий час разом: чоловік, жінка та її дочка.

Історія почалася в липні 2011 року, коли чоловік не лише вкотре жорстоко побив дитину (це він регулярно робив і з її матір’ю), але й здійснював садистські «маніпуляції» з її статевими органами.

Про це заявив мер Черкас Сергій Одарич під час презентації в Черкасах книги київського історика Василя Деревінського «В’ячеслав Чорновіл: Нарис портрета політика».

Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про відзначення 500-річчя заснування міста Чигирин Черкаської області» у 2012 році. 259 народних обранців віддали свої голоси за цю постанову. Прикметно, що одноголосно проголосували депутати Партії регіонів, Комуністичної та Народної партій, у той час, як із фракції блоку «Наша Україна-Народна Самооборона» підтримали ініціативу святкувань лише двоє депутатів (усі інші або були відсутні або не голосували), а «бютівці» взагалі її проігнорували (не голосували 21, а були відсутніми 82 депутати). Причому, ініціаторами розгляду постанови стали Микола Томенко, Ігор Єресько та Ірина Геращенко.

У Черкасах завершується реконструкція Палацу одружень. Якщо раніше будівля була білого кольору, то сьогодні частини фасаду пофарбували в жовтий колір.

На реконструкцію із державного бюджету було виділено близько 3 млн грн. За кошти міського бюджету (300 тисяч грн) було облаштовано зовнішнє освітлення.

Володимир Арєнєв – письменник і літературний критик. Останнім, власне, переважно й заробляє на життя під своїм «біографічним» ім’ям Володимир Пузій.

Можливо, й тому, що, як сам стверджує, не пише на замовлення, не пише, «щоб заробити», не пристосовується до кон’юнктури ринку.

Спеціалізується більше на фантастиці. Літературну «кар’єру» починав у Росії.

Ще не маючи 20-ти, написав уже величезний роман «Герой порванных времен», який взялося видати одне московське видавництво. За отриманий аванс Володимир купив сканер, хоча через російський «дефолт» роман тоді не побачив світ.

Невдовзі, 2000 року, його перший роман був опублікований в іншому московському видавництві – «Альфа-книга». Саме тоді для успішнішого просування письменнику й запропонували обрати псевдонім.

Володимир Арєнєв – письменник і літературний критик. Останнім, власне, переважно й заробляє на життя під своїм «біографічним» ім’ям Володимир Пузій.

Можливо, й тому, що, як сам стверджує, не пише на замовлення, не пише, «щоб заробити», не пристосовується до кон’юнктури ринку.

Спеціалізується більше на фантастиці. Літературну «кар’єру» починав у Росії.

Ще не маючи 20-ти, написав уже величезний роман «Герой порванных времен», який взялося видати одне московське видавництво. За отриманий аванс Володимир купив сканер, хоча через російський «дефолт» роман тоді не побачив світ.

Невдовзі, 2000 року, його перший роман був опублікований в іншому московському видавництві – «Альфа-книга». Саме тоді для успішнішого просування письменнику й запропонували обрати псевдонім.

Тарас Крамаренко – майстер витинанки, достатньо незвичного мистецтва, традиції якого знаходять ще в трипільській кераміці. У цьому декоративно-прикладному мистецтві ніж, ножиці та інші «різальні» інструменти наче звільняють папір від усього зайвого й створюють «картину» без фарб і традиційних понять.

Сергій Руженцев сьогодні – вільний журналіст, копірайтер, тренер з йоги, масажист, турист. Любить свободу, природу і пригоди. Найголовніше, що поки пережив – народження й оргазм. Попереду бачить ще дві важливі речі – батьківство й «наздогнати смерть».
Він упевнений, що орлиний розмах є у кожній людині, яка зуміє перебороти власні страхи, сумніви та насмілиться розкрити крила своєї мрії.
Вважає, що єдина справжня книга – це книга твого власного життя.
Для нього щастя і любов – природний стан.

Казкар Сашко Лірник уже 25 років розповідає дітям казки. Уже дорозповідався до всіляких звань. Але то все, так би мовити, дурниці. Головне, що дітям (не зовсім малим, а вже старшим фантазерам-норовливцям) його химерні казки таки подобаються. А дорослим, можливо, навіть більше ніж дітям. Це такі собі моторошнуваті казочки про відьом, Смерть і «чорних козаків»-характерників, які то помирають, то оживають, мов ті зомбі… Й багато про що іншого.

Щоб відремонтувати дороги в Умані, міська влада використовувала не лише кошти із державного, обласного та міського бюджетів, а й не відмовилася від допомогти хасидів. Про це повідомили в Уманській міській раді з посиланням на міського голову Умані Юрія Бодрова.