Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


21 Лист 2013

Львів з Високого замку, «Криївки», «Дому легенд» і Майстерні шоколаду

Читайте більше в рубриці Мандри
 

Тиждень тому ми з подругами вирішили гайнути до культурної столиці України – міста Львів. Квитки придбали заздалегідь. Бо, як каже практика, бажаючих відвідати місто Лева багато, тому треба поспішати, щоб вистачило місця у потязі. Нам пощастило на половину - у всіх верхні полички. Та, як сказала моя подруга, хоч і верхні, але сидіння з «кожі молодого Дєрмантіна». Ну просто одні плюси!

До Львова ми прибули зранку, і, як не дивно, нас зустріла сонячна погода. Настрій зашкалював. У планах - відвідати якнайбільше визначних місць. У руках карта, намальована власноруч, і список, що обов'язково треба відвідати. Переповідати всю дорогу з вокзалу до нашого помешкання не варто. Тому зразу - до головного.

 

Високий замок

Із Замковою горою пов'язана перша історична згадка про Львів у Галицько-Волинському літописі. Тому не дивно, що наша прогулянка розпочалась з цього місця. Парк «Високий замок» складається з двох терас: нижньої та верхньої. На нижній терасі прокладено безліч паркових алей, а верхня тераса має оглядовий майданчик, що розташований на штучному кургані. До речі, курган насипаний у 1869 році польською громадою на честь святкування 300-річчя Люблінської унії. Для насипу було використано каміння замкових будинків та стін.

Всім відомо, що Високий замок – це назва найбільш високої гори, яка розташована у Львові. Ми це зрозуміли, коли робили чергову зупинку на перепочинок. Щоб піднятися на оглядовий майданчик потрібно подолати 413 метрів. Це, звісно, не Тарасова гора на Черкащині і не «Потемкинская лестница» в Одесі, та все ж моральний дух не завадить.

Червоні, захекані, але щасливі ми милувались вечірнім Львовом. Панорама, яка нам відкривалась, не потребувала слів. Міська ратуша, Оперний театр та інші стародавні будівлі були як на долоні. Всю цю красу нам перебив крик білявки: «Смотри....рассвет!!!!», яка теж споглядала стародавнє місто. Годинник показував 16:30, а їй світало... На цій веселій і водночас сумній ноті ми вирішили спускатись до низу.

 

st 200 lvov 3

 

Криївка

 

568x379

 

В кінці одного з темних під'їздів, що на Площі Ринок, розташована популярна у Львові та за його межами кнайпа – "Криївка". І якщо ти не москаль чи зрадник, то тобі обов'язково туди. Ми ж як "справжні націоналісти" не могли не оминути цього закладу. Та для того, щоб потрапити у військово-оборонну установу Української Повстанської Армії, необхідно пройти цікаву процедуру «фейс-контролю»:

«Гасло?»

«Слава Україні»

«Героям Слава! Чи є між вами москалі?»

«Немає!»

Тоді офіціант вам наливає 50 грам солодкої медовухи і пропускає у середину. Інтер'єр славнозвісного місця нагадує справжню «упівську криївку», як у фільмах. Стіни, столи, стеля, підпори – усе з грубо тесаних дерев'яних колод. Стеля прикрашена великими фотографіями, які зображають побут вояків УПА в лісі. Посуд специфічний – бляшаний. Туалет – з залізним рукомийником і мискою. А стіл резервують за допомогою німецької гранати з написом «Чекаємо гостей».

 

1284706269 13

 

Та все ж, навіть не інтер'єр нас тримав так довго у підземеллі... а роздуми, що ж замовити. Бо меню, надруковане, до речі, на жовтому, старому папері, нас вводило в оману. Перекуска «Змарніла втіха партизанки» (домашня копчена ковбаса), «Вісімдесят грамів хрєнових яєць», - ці страви нас, радше, насмішили, ніж додали апетиту. У розділі «Страви для боївки» - «Двухстволки мисливські», «Пальот Туполєва», тобто крильця курячі. У меню других страв – «Усміх Нахтігалю» - це короп запечений. На гарнір пропонують звичайну гречку з маслом, яку тут звуть «Буднями вермахту». На солодке нам пропонують «Цнотливу розвідницю», тобто морозиво з фруктами. Ну, і як же без алкоголю? Медовуха і різні види горілки, а також гіркі настоянки, вермути та коньяки. Все, що нібито пили тодішні партизани, ви маєте змогу скуштувати.

 

395270w

 

Ми замовили по келиху пива та сирних паличок. Вибрали з меню найзрозуміліше. І навіть без медовухи у "Криївці" панує затишна атмосфера. Під вечір сюди сходиться багато приємних людей, які починають хором співати пісні...

 

Дім легенд

Це не музей з нудними легендами чи оповіданнями. Це ресторан з ЦІКАВИМИ легендами, які розповідає легендарний львівський сажотрус біля входу у приміщення. Він повідає вам про таємницю справжнього львівського часу та запаморочливу історію про кохання по-львівськи. Без цих оповідок був би просто красивий ресторан, яких у Львові хоч греблю гати. Та навіть фасад будинку суттєво відрізняється з-поміж сусідніх будівель. Рівень першого поверху прикрашає цікава конструкція з імітацією маленького трамвайчика, який рухається з одного двірця в інший, варто лише смикнути за чималу ручку одразу над входом до закладу. Вище вмонтований годинник, а ще вище – химерний дракон. За легендою, саме він ще до заснування міста жив у природній печері Свято-Юрського пагорбу, та, почувши звістку про заселення тут перших християн, вирішив нещадно покарати їх, скинувши на поселення великий камінь. Проте лихий намір чудовиська не здійснився, а камінь, призначений для знищення віруючих, сьогодні – це відомі усім місцевим жителям Чортові скелі у с. Винники.

«Дім легенд» - це ресторан, у якому кожен зал на семи поверхах береже певну легенду: про час, бруківку, левів та погоду. Інтер'єр будинку оздоблений у дусі старого міста. Кожен із залів ресторану відображає певну тематику. Зал львівських левів, зал львівського часу, зал запахів, зал-бібліотека, зал бруківки... Ми чомусь обрали зал часу. Можливо, щоб переміститися у минуле, у світ казок. Сиділи за столиком у вигляді годинника, а прислугою нам були справжні карлики. І, дійсно, ніби час переніс нас у середньовіччя... У цій кімнаті ви знайдете розташування львівського часового поясу серед інших планет нашої галактики. Великий механічний годинник, - єдиний у місті, що покаже справжній хід часу у Львові. А ще - розгорнутий список усіх львівських годинникарів, макет нашої сонячної системи та багато чого цікавого. Та який би ви зал не обрали, можете бути впевненими, що він буде особливим, а його оформлення слугуватиме як своєрідний музей з вивчення загадкової історії міста.

 

leg2

 

Після залу часу ми вирішили підняти на останній поверх будівлі (після покорення Високого Замку підніматися на найвищі точки міста ввійшло в моду). Там розташований оглядовий майданчик, де представлена єдина у Львові крилата машина з веслами. Повірте, такого запорожця ви ще не бачили. І це ще не все. На комині будинку сидить фігурка сажотруса і з нетерпінням чекає, коли ж йому в капелюх кинуть монетку. Існує легенда, що той, кому вдасться з чималої відстані влучити копійкою йому в капелюх, привезе додому частинку справжнього львівського щастя та успіху. Ми викинули всі дрібні кошти, які були у гаманці, але ні разу не поцілили. Та щастя ми таки привезли додому. Бо, окрім тих цікавинок, нас чекав насправді чудовий вигляд на львівське середмістя з висоти одного з найвищих будинків старого міста.

 

Майстерня шоколаду

 

chocolate 24

 

Знаєте, все ж Львів – це не тільки стародавні будинки та нескінченні легенди, Львів – це коли ідеш однією з центральних вулиць і у повітрі відчуваєш запах кави, Львів – це місце, де існує справжній, духмяний шоколад. Кожен раз, коли ми у Львові, ми відвідуємо Львівську майстерню шоколаду. Саме тоді і розумієш: ось він – шоколадний рай! На полицях - плитки і плиточки солодощів, цукерки і маленькі цукерочки, чорний, білий та молочний шоколад, шоколадні картинки та фігурки, шоколадні тафлі та багато інших виробів. І найголовніше – пересторога від працівників: «Львівський шоколад заборонено витирати з пальців та губ хустинками чи серветками. Єдина рекомендація – обережно і цільно злизувати!», а також «Файної Вам насолоди! І не переїдайте з першого разу!». Застороги виконуєм, правил дотримуємось, та все ж покидаємо майстерню лише після того, як прозвучали слова моєї ліпшої подруги «Прощай фігура – здраствуй рубенс... »

 

1310402060 lvov chocolate 7

1310402081 lvov chocolate 28

 

Саме ці слова повертають нас у реальність!

Два дні у Львові пройшли, як дві години. За цей час ми обійшли, ну майже, весь центр міста і трішки поза ним. Нестерпно гуділи ноги і було холодно, але ми з пакунками львівського шоколаду та кави поспішали на вокзал. У руках була та сама карта, складена власноруч, і біля кожного об'єкту стояла галочка – ми відпочили на славу. На наступний раз (планую навесні) ми приїдемо сюди рахувати левів. Говорять, їх тисячі.

 

 

Фото ukrfoto.net, go-ua.in.ua, topwar.ru, podkat.vokar.net, tsn.ua

Поділіться з друзями: