Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


10 Лют 2012

Колорит Єгипту

Читайте більше в рубриці Мандри
 

В Єгипті за один долар обслуга в ресторані якнайшвидше принесе вам пляшку води чи келих вина. Тут ввічливим вважається залишити один долар як знак подяки за прибрану кімнату прибиральнику чи за легку дорогу водієві. Для єгиптян – це щедрі чайові.

...П'ятизірковий готель у курорті Шарм-Ель-Шейху. Полуднева спека. Я вперше у своєму житті граю в великий теніс. Убрана в білу спідницю та майку, почуваюся справжньою мажоркою чи дочкою олігарха. У той час єгиптяни, засмаглі жилаві чолов'яги, вбрані у спецодяг кольору хакі, мовчки спостерігають за мною, щось клацають у мобілці чи просто куняють, сховавшись у затінку подалі від людського ока.

 

Я не одразу їх помічаю. Очевидно їм не дозволено без діла тинятися там, де засмаглі огрядні й стрункі тіла ліниво лежать біля басейну, смакуючи безкоштовним «джус оранж», адже все «ол інклюзив».

 

P9300019

 

All inclusive – оплачена в повному обсязі путівка: зокрема, квитки на літак, майже цілодобове харчування, деякі екскурсії, відвідування пляжу й користування лежаками тощо.

 

Але що таке справжній «ол інклюзив» я остаточно зрозуміла пізніше. Якось в барі тендітна дівчина голосом вантажника вимагала п'яту чи шосту склянку пива:

 

- Давай-давай...  Мы русские... Пьем много. Ол инклюзив... все включено! Последний день гуляем!

 

До слова, склянки там і справді були нікудишні – місткістю лише 250 грамів. Тож відстоявши своє право на «лева», задоволена засмагла білявка із вибудуваною вежею склянок пішла до своїх. Мені раптом захотілося звернутися до бармена: «Ні, я не «русская»...», але в Єгипті дві «офіційні» мови туристів – англійська й російська.

 

P1030370

 

Чимало серед обслуговуючого персоналу, зокрема ті, хто безпосередньо має контакт з туристами, знають по кілька мов. Окрім згаданих обов'язкових, часто лунає французька та іспанська. Власне, мовних бар'єрів не було.

 

Оплачений п'ятизірковий готель через розгалужену по всьому світі туристичну мережу гарантував мені королівський сервіс та безпеку.

 

P1030338

 

Навіщо їхати в Єгипет?

По-перше, туристична доріжка там добре протоптана, сервіс у п'ятизіркових готелях більш ніж пристойний, є де розважитися й коштує все відносно недорого.

По-друге, не в сезон можна придбати путівку all inclusive на двох до 1000 доларів. А для відпочинку у форматі «хочу бути овочем на пляжі» кращого й дешевшого варіанту годі шукати! Гарячі путівки віддають майже задарма.

По-третє, жодних проблем з візою. 15 доларів на кордоні – і ти шановний гість Єгипту.

І нарешті – в цій країні зібрано стільки пам'яток світової культури, що якщо щодня обходити по одній, то віку буде замало, щоб побачити всю спадщину.

 

Щодо останнього, мені трохи не пощастило. Моя поїздка до Єгипту наприкінці листопада минулого року збіглася з першими парламентськими виборами після ув'язнення в 2011 році президента Хосні Мубарака, який головував майже 30 років. Наші гіди називали його правління несправедливим і жорстоким. Напередодні виборів у Каїрі тривали масові акції, через що туристичні автобуси не пускали до єгипетських святинь.

 

Ця звістка надзвичайно засмутила, але тверде «ні» з боку наших опікунів змусило мене охолонути. Між бажанням побачити піраміди й власною безпекою, звісно, я обрала друге. Тож я і мій чоловік розваги шукали на місцях.

 

PA020230

 

Шарм-Ель-Шейх – унікальний витвір людської думки й бажання заробити мільярди на туристичному бізнесі.

 

Ще сорок років тому в південній частині Сінайського півострова на узбережжі Червоного моря була пустеля. Лиш червона скеляста земля, пилюга, поодинокі засмаглі бедуїни з верблюдами та прозоре море з розкішними заростями коралів.

 

І ось підприємливі особи першого рангу, помітивши ласий шматок землі, на якому навіть прісної води не так просто знайти, вирішили збудувати тут курорт. Я не дошукувалася правди, але місцеві стверджували, що землю продавали 1 метр за 1 долар за умови, що розбудовуватимуть готельний район.

 

Самому місту Шарм-Ель-Шейх бракує впорядкованості – тут є все, але збудовано якось похапцем й без якоїсь архітектурної величі. Чого не скажеш про зони туристичного паломництва – мечеті та православноу коптську церкву, казино, розважальний центр «Шахерезада» і звісно ланцюг готелів уздовж узбережжя.

 

Там триває «вічне» будівництво, зокрема поруч із заселеними корпусами може зводитися новий із претензією на розкіш комплекс. Причому, ані підйомних кранів, ані якихось будівельних бригад ми не зустрічали. І коли вони працюють?

 

Власне все, що стосується туризму – це однозначно великі гроші. Готелі, розважальні центри, базари, ресторани, сауни та бані – споживацька душа відпочиває. В Єгипті в туризмі працюють понад 20 мільйонів єгиптян. Це частка середняків, які змушені тягнути на собі віз родини.  У цілому годуються від туристичного бізнесу – майже 45 мільйонів, переважна більшість – це дружини, діти, батьки, безробітні брати й сестри тих, кому пощастило влаштуватися в готель чи ресторан.

 

Долар творив дива – в кімнаті ми постійно знаходили сюрпризи у вигляді лебедя із рушників чи пелюстки квітів, а наглядач у ресторані, пам'ятаючи про нашу вдячність, знаходив кращі місця біля вікна чи на терасі. Брали всі – від прибиральника, водія до барменів й масажистів.

 

PA030254

 

PA040347

 

Тільки один єгиптянин, який працював оператором в одній із наших поїздок до заповідника Рас-Мохамед, відмовився від грошей. Ми були настільки здивовані, наче зустріли українського ДАЇшника, який не взяв нашої «подяки» й лише насварив пальчиком за порушення.

 

Я зауважила, наскільки працівники в готелі ввічливі, інтелігентні, послужливі. Хтось може заперечити «Ну, так звісно, сервіс! Вони зобов'язані усміхатися...». Якраз щодо українського сервісу я маю часто дуже великі претензії.

 

Однак, вийшовши за територію готелю, потрапляєш в інше царство – більш колоритне і, можливо, менш безпечніше.

 

Не всі виявляють скромну поштивість. На початку нашого відпочинку нам порекомендували відвідати турецьку лазню й замовити пінний масаж (близько 35 доларів). Ці процедури дозволяють ніжно очистити шкіру від застарілих клітин й підготуватися до рівної гарної засмаги. Мені «пощастило» бути в одній кімнаті з чоловіками та жінками.

 

Молода збита єгиптянка в чорній вологій сукні та штанях й покритою головою натирала мої плечі. Її погляд був скромний, вона мовчки й дуже обережно чаклувала наді мною. Чого не скажеш про чоловіків-масажистів. Їхні відверті погляди не дуже сприяли розслабленню. Пізніше мій чоловік зауважив: «Вони так усміхаються, наче зрівняли мене з гноєм, але змушені виконувати свою роботу».

 

В Єгипті, як і в кожній чужій країні, краще дотримуватися усталених звичаїв та правил. Звісно, на пляжі я ходила в купальнику. Але якщо прагнете уберегтися від більшості нескромних поглядів (навіть у цивілізованому кварталі міста), жінці краще подбати про довгу спідницю й накриті плечі. Відстоювати своє право на самовираження й свободу одягу краще в Україні.

 

Безпечніше також, коли жінку супроводжує чоловік. Мій супутник так демонстративно обіймав мене за плечі, показуючи усім, що «ця жінка належить йому», що жодному з чоловічого єгипетського племені не захотілося оскаржувати це право.

 

P1030308

 

Ще важлива порада – торгуйтеся до смерті. Усе кидайте й виходьте з магазинчика – вас обов'язково доженуть і продадуть удвічі дешевше. Однак якщо ви сторгувалися, скажімо, на 15 доларів оплачуйте рівно стільки. Там здачі не дають. Нам за надлишкових 5 доларів всунули в руки стільки сувенірного дріб'язку, що ми змушені були погодитися.

 

Слід віддати їм належне, в Єгипті існує чи не найбільше маркетингових пасток для довірливих туристів. Найнесподіваніше, коли нас запросили в лавку парфумів лише для того, щоб ми залишили свій відгук. Наші запевнення, що нас нічого не цікавить, їх не дуже засмучували. Гаразд, ми зайшли в оповиту пахощами різних масел, димом кальяну та цигарок кімнату. За нами одразу зачини двері й почали вмовляти чогось випити. Дізнавшись, що ми з Києва, нам запропонували «водки» з вигуками «Разом нас багато – нас не подолати», показуючи фотокартку з помаранчевого Майдану.

 

PA030256_-_

 

Ми все ж відмовилися, що неабияк здивувало, навіть обурило наших господарів. Нашкрябавши щось у досить барвистому, з вклеєними чималенько фотографіями блокноті, ми позадкували до виходу. Упевнена, що з нами нічого б не сталося і тоді, коли б ми випили чаю, і тоді, якби залишилися трохи потеревените про життя-буття. Однак сам факт, що тебе пресингують щось купити, ти не розумієш їхніх голосних вигуків, а за кілька днів тебе вже нервує їхнє панібратське ставлення «друг», «друга», «брат» не сприяє легкій невимушеній бесіді.

 

Для них туристи з країн СНД всі – «русские», хоча більшість з них уже знають, що Україна – це не Росія. Склалося враження, що на початку масового туристичного паломництва вседозволеність і розкутість «русо-туристів» шокували місцевих. Однак ті не розгубилися, а навпаки озброїлися цим панібратством й нині ставляться до кожного так, наче ми разом з ними були в лазні.

 

Водночас, якщо ти спочатку звертаєшся до них англійською, з подивом розумієш, що і ставлення до тебе інше – уважніше й стриманіше.

 

Так, із зацікавленням вивчаючи місцевий колорит, ми все ж не наважувалися шукати дешевих розваг й усі екскурсії замовляли виключно в гіда з нашої туристичної компанії. Хоч я сподівалася побути місцевим «овочем на пляжі», наш тижневий відпочинок був напрочуд активним.

 

Якщо ви побували в Шарм-Ель-Шейху, і не побачили рибок і коралів, ви дарма їхали.

 

Підводне царство Червоного моря – це знахідка для колекції ваших вражень! У заповіднику Рас-Мохамед нас доставили на автобусі до якоїсь невеличкої затоки, оточеної скелями (вартість поїздки до 25 доларів). Щоб не поранити ноги від коралового дна, я взула капці для плавання (виявляється такі є, коштують до 5 доларів), узяла спорядження для пірнання (маска й трубка до 10 доларів) і зайшла в теплу воду.

 

Уже за кілька кроків починалося урвище глибиною 40-50 метрів. Я занурилася. Серце калатало від страху, глибина тягнула донизу, а навколо мене кружляли у спокійному, лінивому хороводі рибки найрізноманітніших кольорів і відтінків. Корали вражали своєю витонченою красою, наче в Підводному царстві постелили розкішне мереживо. Я почувалася мов на зйомках популярної колись передачі «Підводна Одісея з Жак-Івом Кусто». Одразу пожалкувала, що не придбала одноразового фотоапарата для зйомки під водою (24 кадри, коштує від 17 до 25 доларів).

 

Корали заборонено зривати, зрізати, вивозити з Єгипту. Але що робити з тими шматочками, які хвилею викинуло на берег? Хіба залишити? Ми боялись, але запихали корали в різні шпаринки своїх сумок, і з янгольським обличчям перетинали кордон («Мы ж русские...»?).

 

0001

 

Катання на квадроциклах – ще одна захоплива подорож за 35-40 доларів.

 

Спробуйте обов'язково. Вам на півдня в оренду здадуть вже пізнавший почім ківш лиха квадроцикл, направлять по вибоїстій, але більш-менш утрамбованій дорозі, нагодують бедуїнської кашею з кока-колою, покатають на верблюді (ніяких 5 доларів, щоб з нього злізти!) й порадують концертом. Якщо вигинання живота дебелої жінки мене особливо не вражало, то від танцю чоловіка в спідниці я очей одвести не могла. Він хвилин п'ятнадцять-двадцять кружляв на одному місці так, що його спідниця розвівалася неймовірними кренделями, і при цьому виробляв фокуси з тарелями, бубнами та палицями. Захопливе дійство!

 

На зворотному шляху мені кортіло залишити позад себе водіїв-лузерів, і таки декому дісталося від мого залізного коня! Але вже з живим верблюдом я ледь впоралася. Величавий, байдужий, утомлений від цих набридливих туристів, які чогось кричать на його хребті, верблюд зробив кілька кіл й так само байдуже сів. Нічого – ще один плюс у моїй подорожі.

 

Засмагла й щаслива я поверталася додому з твердим наміром наступного разу побувати вже у святинях Єгипту.

 

Фото авторки

Поділіться з друзями: