Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


07 Груд 2011

Холодний Яр вабить потужною енергетикою

Читайте більше в рубриці Мандри
 

Одне з найбільш символічних і, можливо, навіть сакральних місць Черкащини й чи не всієї Центральної України – Холодний Яр. Якщо Ви таки вирішили мандрувати «серцем» України – Ваш шлях неодмінно має пролягати крізь ці надзвичайно енергетичні чигиринські яри. Від Черкас сюди – близько 40 км.

Геопатогенна зона?

Подейкують, що ця містична енергія завше впливала на місцевий люд. Дехто говорить навіть про «геопатогенну зону», тобто територію, непридатну для життя людей. Існує навіть легенда про те, що два мільйони років тому саме сюди врізався величезний метеорит діаметром в 2,5 кілометра. Так би мовити, вибухнув вулкан, внаслідок чого настала «ядерна зима», яка «теліпала» сотні тисячоліть. А Холодний Яр – це начебто величезна вм’ятина, яку залишив метеорит.

Може, невипадково чигиринський край в народі називали таким собі скупченням відьом та інших «ворохобних» та волелюбних людей. Чи не ця енергетика тягла і досі притягує сюди чимало небуденного люду, а, може, таки й перетворювала цей люд в небуденний?

Втім, не лякайтеся. Сьогодні тут відьми не літають, козаки не ганяють, а довколишні села мало чим відрізняються від інших. Однак дух Яру таки витає над ним. І кожен, хто прийде сюди з відкритою душею – напевно, відчує це.

IMGP1862

Повстанське серце

Так чи інакше, Чигирин став відомим як резиденція Богдана Хмельницького - першого гетьмана нової європейської козацької держави. До речі, тоді на цій землі своєю енергетикою «прославилися» козаки-характерники, які, врешті, нібито перепоховали тіло Хмельницького й зачаклували його могилу-усипальницю в Суботові.

Хоча ще до цього, в 30-40-х роках XVIII століття в Холодному Яру існували Холодноярська Січ та широкий гайдамацький рух. Тут надихалися, творилися, готувалися й гартувалися гайдамаки. Відтак тут «гуляла» гайдамацька Коліївщина 1768 року на чолі із Максимом Залізняком та Іваном Гонтою.

Далі слава, щоправда, не зовсім хороша для більшовиків, пройшлася уже Холодним Яром, коли решту Лівобережної й Центральної України окупувала більшовицька Росія.

Тут три роки відбивала всі ворожі напади Холодноярська Республіка, що охоплювала більше 20 сіл і в найкращі часи мала до 15 тисяч воїнів.

_IGP1872

Власне, проіснувала вона з 1919-го до 1922-го року. Отамани брати Чучупаки, Герасим Нестеренко-Орел, Трифон Гладченко, Михайло Мелашко, Сірко, Око, Чорний Ворон (Чорногузько), Мефодій Голик-Залізняк, Семен Вовк, Калюжний та інші вели в бій «чорних козаків» під чорним прапором «Воля України або смерть». Багато хто з них, врешті, набутий досвід передасть в 40-х роках національно-визвольній армії УПА.

Звісно, все це ще з двадцять років тому практично ніхто з історії не вчив і не знав. По суті першим широкому загалу розказав про ці події безпосередній учасник тої війни Юрій Горліс-Горський в своєму документальному романі «Холодний Яр». Очевидно, нову хвилю зацікавленості Холодним Яром пустив 2011 року письменник Василь Шкляр усвоєму художньому романі з однойменною назвою. Особливо – після відмови від Шевченківської премії, доки на посаді міністра освіти та науки лишатиметься Дмитро Табачник.

_IGP5300

Цілющі джерела

Сьогодні Холодний Яр, передусім, – філіал Національного історико-культурного заповідника «Чигирин». Якщо ви їдете сюди здалеку й ніколи не бували на Чигиринщині, мандрівку, певно, варто розпочати з Чигирина, першої столиці Хмельницького й нинішнього центру великого заповідника. Та й якщо ви не бували тут кілька років – зможете побачити, так би мовити, «першу чергу» відбудованої «Резиденції Богдана Хмельницького». Крім того, 2007 року тут відновили й бастіон Дорошенка, крізь бійниці якого видно весь Чигирин. Інші туристичні «об’єкти» заповідника «Чигирин» - музей Богдана Хмельницького й археологічний музей в Чигирині, Ільїнська церква-усипальниця Хмельницького 1653 року в Суботові, краєзнавчий музей і пам’ятник Залізняку в Медведівці, Атаманський парк (поблизу Головківки) із цілющим джерелом «Живун» і навіть далеко не в найкращому стані музей просто неба «Козацький хутір» і музей млинарства в Стецівці – теж варті уваги. Ну і, звісно, Мельники – фактично опора і джерело повстанців-холодноярців, звідки родом й очільники Республіки брати Чучупаки.

_IGP1893

У Мельниках сьогодні – пам’ятні знаки героям-холоноярцям, а також могила Василя Чучупаки на місцевому цвинтарі. До того ж, дуже популярне джерело «Дзюркало» – радонове джерело цілющої води із великим вмістом срібла. Сюди – постійно великі черги машин з різних регіонів України. Утім, сусідні Медведівка і Мельники дуже пов’язані між собою і по суті разом творять історію Холодного Яру.

До речі, місцеві цілющі джерела – теж унікальність. Стверджують, що вода дійсно вирізняється біологічними якостями. Її пов’язують з трьома озерами під Холодним Яром, артезіанськими басейнами підземного Байкалу, які утворилися внаслідок вулканічної діяльності два мільйони років тому.

Холодний Яр нині – це урочище, реліктовий лісовий масив, який охоплює близько семи тисяч гектарів. Тут – більше 150 унікальних історичних, наукових та археологічних об’єктів і за цим показником Яр посідає перше місце в Україні. Довкола нього ще трапляються кургани різних епох (зокрема, й скіфської). Більшість, звичайно, вже переорані.

_IGP1899

Таємничі підземелля

Крім того, археологи знайшли тут залишки багатьох археологічних культур, починаючи з трипільської. Збереглися залишки кількох древніх городищ. Найбільше з них – Скіфське або Мотронинське, яке датували VI століттям до н.е. Висота земляних валів довкола цих городищ досі вражає вчених.

Між тим, центр давнього городища – Свято-Троїцький Мотронинський монастир – теж цікавий історичний об’єкт. Заснована на початку другого тисячоліття православна святиня свого часу стала центром як гайдамацького повстання Залізняка, так і особливо – Холодноярської республіки. Утім, сьогодні багато разів відновлювана після знищення Троїцька церква мало нагадує щось історичне, як і довколишні господарсько-житлові прибудови для служниць.

Поруч – мініатюрні залишки колишніх таємничих кілометрових підземних печер довкола монастиря. Ходять легенди, що печери ці прориті дуже давно – ще з часів древніх городищ, де вони нібито були частиною оборонних споруд і загалом становили близько 15 км Знайшли і залишки церков в цих печерах. Ці печери активно використовували повстанці різних часів, зокрема й Холодноярської Республіки. Саме тому їх активно знищували, зокрема й в 20-х роках минулого століття. Тому зараз фактично нема доступу до цих підземних лабіринтів. 

_IGP5330

Біля Мотронинського монастиря – ще одне відновлене й окультурене цілюще джерело. Неподалік – Гайдамацький став, де, за переказами, ще Гонта й Залізняк святили зброю на повстання. Сьогодні тут вряди-годи святять символічну зброю різні козацтва та громадські організації.

Територія Холодного Яру – майже суцільні яри і окремі плоскогір’я. Найглибший зветься Холодним. Є ще Святий, Чорний, Чернечий, Гадючий, Січовий, Скарбний, Гайдамацький абощо. Довжину цих ярів вимірюють десь 250 кілометрами.

Древні гори й унікальні рослини

Говорять, що Холодноярря – залишок древньої гірської системи, яку, в свою чергу, пов’язують з уже згаданим вулканом.

Зараз Холодний Яр, звісно, вважається «негірською територією», тому вчені були реально здивовані. коли виявили тут рідкісні й «суто гірські» рослини, зокрема різновид підсніжників.

_IGP1905

Як розповідає керівник філії «Холодний Яр» Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» і по суті частина душі Яру Богдан Легоняк, десь п’ять років тому спеціалісти з Національного Ботанічного саду визначили, що місцевий підсніжник є підсніжником складчастим і в Україні до цього часу був виявлений тільки в Криму.

Це було вагоме наукове відкриття. Крім того, спеціалісти з британського Королівського саду дійшли висновку, що цей підсніжник з дольодовикового періоду росте в Холодному Яру і не є завезеним. Тому весна в Холодному Яру для туристів – такий собі підсніжниковий рай. Вони розрослися ділянками загальною площею до семи гектарів. Правда, бажання деяких нецивілізованих «бізнесменів» поживитися червонокнижною рослиною тут активно відбивають цілеспрямованими акціями й цілодобовою охороною волонтерів.

Скарби – ще одне широке поле для легенд Холодного Яру. Досі ще дехто тут шукає скарби русичів, турків і Богдана Хмельницького. За переказами, прах гетьмана, як і його скарби – на тутешній Великодній горі.

_IGP5310

Пішки до тисячолітнього дуба

Нарешті ще одна пам’ятка Холодного Яру – тисячолітній дуб, названий на честь Максима Залізняка. Височить він на хуторі з екзотичною назвою Буда. Дістатися до нього, правда, без свого транспорту трішки проблематично. Автобус із Черкас доїжджає до Креселецького лісництва, що в Мельниках. Далі – 9 км пішки чи вихідними – попутками.

Але їхати усіляким транспортом цією місцевістю радимо лише з крайньої потреби. Щоб відчути дух Яру таки варто пройтися, зупинившись і біля пам’ятного знаку в стилі гайдамацького тулумбасу, що колись скликав усіх на повстання.

Дуб Залізняка сьогодні, зважаючи й на вік, теж не в найкращому стані. Офіційно йому нараховують десь 1100 років. Хоча, як розповіли нам під час подорожі місцеві краєзнавці, польські старі професори, нещодавно добралися до верхівки і дещо понівечивши дуба бензопилами, встановили, що йому немає ще 1100 років, але тисяча все ж є. Нині багато дубових гілок спиляні, а місця спилювання пофарбовані. Крім того, завдяки дослідникам де-не-де видніються інші зрізи. Проте влітку тисячолітній дуб ще тішить паломників листям та енергетикою.

_IGP1906

Дуб є одним із найстаріших дерев України та її природнім чудом. Обхват – 8,9 м, висота – більше двадцяти. За легендами, під ним набиралися сил Хмельницький, Наливайко, Залізняк, Тарас Шевченко й інші відомі особи. Розповідають, що в 1997–1998 роках дуб почав засихати. Тоді його рятували, роблячи довкола 70-метрові свердловини й закачуючи туди добрива. Під корінь навіть закопали кілька здохлих корів.

З іншого боку, природознавці без успіху сьогодні б’ються, щоб отримати з дуба молодих нащадків. Два роки тому таки з’явився молодий і красивий пагін, однак, як стверджують місцеві жителі, окремі заїжджі індивіди настільки погуляли, що на п’яну голову вирвали його.

Справа в тому, що біля цього природного чуда кілька років тому з’явилася корчма, де відвідувачам пропонують розслабитися, як то кажуть, на всю голову й тіло. За кілька десятків метрів од тисячолітньої культури – сучасний ресторанно-готельний комплекс з сауною, масажем, квадроциклами, більярдом і боулінгом. Пляшка гарної наливки – чи то хреновухи, чи спотикача абощо – коштує, щоправда, немало, як і все інше. І коли до цього, скажімо, в нашу найпершу подорож до Яру, дуб не був обгороджений і до нього за «чоловічою міццю і жіночою мудрістю» тулилися всі охочі, то тепер – стараннями заповідника – його обгородили й за підхід беруть символічну плату.

IMGP5749

Яр приваблює «продвинутих» хуторян і відкривається без галасу й шумовиння

Буду облюбувала й громада «анастасіївців», які облаштували тут екопоселення. Зараз община нараховує 12 сімей. Їх недолюблює місцевий люд за «інакшість», але поки якось вживаються. Община навіть почала робити свою школу в занедбаному приміщенні, де в майбутньому бачать педагогіку за Монтесорі.

З кожним роком в Холодний Яр приїжджає все більше людей. Переважно – всередині квітня, коли вшановують пам’ять Василя Чучупаки та всіх інших повстанців. Цього року масові заходи співпали з врученням «народної Шевченківської премії» Василю Шкляру. Тисячі людей побачили реставрацію бою між повстанцями та більшовиками. Починає з’являтися, так би мовити, масова мода на Яр.

Однак від себе, з досвіду радимо їхати до Холодного Яру невеликим гуртом близьких духом людей. Обходити ногами славні пам’ятки й трішки малопопулярних путівців. Без зайвого масового пафосу, галасу й надмірних гулянь. Без піартехнологій і політичної метушні. Наодинці з Яром. Щоб відчути й почути його відгомін. Щоб ввібрати цю магічну енергетику.

По правді, моя умиротворена й майже мовчазна перша мандрівка у далекому 2002 році з нічліжками в наметі біля Вовчого шпилю, Гайдамацького ставу і неподалік від дуба Залізняка попри нічний дощ й незвичний для літньої спеки холод від правулканічної землі залишила найкращі спогади й енергію. Але це вже зовсім інша історія…

 

Читайте також:

Холодний Яр:унікальний заповідник... без землі

 

Фото Олександра Солонця

Поділіться з друзями:
 
Більше в рубриці Мандри: