Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


08 Квіт 2013

Зінаїда Луценко написала про Ромео і Джульєтту після їхнього одруження

Читайте більше в рубриці Людина
 

Зінаїда Луценко - вчителька з Монастирищенського району Черкаської області. Вона презентувала у Черкасах свою книгу «Необдумана Міловиця». Книга – своєрідний посібник для дівчат, які хочуть вийти заміж. Ще авторка називає її завершеною історією про Ромео і Джульєтту. Торік рукопис Зінаїди Луценко здобув другу премію у міжнародному літературному конкурсі романів, кіносценаріїв, п'єс, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова». Зінаїда Луценко живе у селі Цибулів. У місцевій школі вона викладає українську мову та літературу, паралельно здійснюючи свою дитячу мрію стати письменницею.

Історія Ромео і Джульєтти після одруження

На дев'яносто п'ять відсотків книга правдива, взята з життя і нічим не прикрашена. Всі прототипи – реальні, а в головній ролі - моя бабуся. Мені було цікаво довідуватися про своїх родичів, і я розпитувала про це у мами. Дещо уточнювала у тітки і в 90-річної родички. Чоловік в цей час подарував мені комп'ютера, тому всі розповіді я занотовувала. А потім побачила, що тексти виходять у художньому стилі.

Всі запитують, чому я назвала книгу саме «Необдумана Міловиця». Навіть видавець просив замінити назву, бо так само називається бренд жіночої білизни та місто. Але, як на мене, Міловиця - гарне ім'я. Це як Міловидиця чи Міла. Назва книги прийшла з підсвідомості. Я прибирала в хаті і в голові прокрутилися якісь два слова - "необдумана Міловиця". Так і назвала свій роман, бо перед цим він звався «Без благословення».

У казках усе закінчується весіллям, у житті – із весілля все тільки починається. Це крилата фраза, на яку я частенько натрапляю.

Хіба вам не цікаво, що трапилося б із Ромео і Джульєттою, якою була б доля Марічки й Іванка із «Тіней забутих предків»? У моїй книжці все розпочинається саме весіллям.

Можна сказати, що це завершена історія Ромео і Джульєтти, Іванка та Марічки.

 

DSC 2311

 

Майбутня книга і кохання

Хочу написати про наше з чоловіком кохання. Ми з ним познайомилися, коли мені було 13 років, та наша любов і досі не згасла. У мене є всі листи, записочки, які ми писали одне одному. Збереглися засушені квіти, які чоловік дарував мені, коли наше кохання ще тільки зароджувалося. І хоча ця книга ще не народилася, але вона обов'язково буде.

 

Найкращий час для творчості

Найкраще пишеться, коли добряче відпочину від школи. З уроків повертаюся, як вичавлений лимон, тому хоча б день потрібно перепочити, а вже потім сідати за письменницьку роботу. Зазвичай чекаю суботи, і вже потім працюю над романами. Пишу до пізньої ночі, а наступного дня сплю до обіду.

 

Мрії

Хочу познайомитися з українською письменницею Марією Матіос. А також мрію, врешті-решт, придбати автомобіль. А ще дуже хочу побачити на власні очі білий пісок океану на Мальдівських островах.

Смак життя я відчула лише після того, як почала писати. Вкотре переконуюся в тому, що поки людина не знайде всій шлях, вона не живе. Не даремно я з дитинства мріяла стати письменником, але не знала, де на таких вчать. Тому стала вчителькою. Колись думала, що письменники - це щось божественне. Лише тепер зрозуміла, що це реальна людина, і навіть я можу бути письменником.

Мрія про письменництво здійснюється, бо отримую велику насолоду від того, що пишу. Над моїм життєвим обрієм нарешті з'явилося сонце.

 

«Необдумана Міловиця» - посібник для дівчат, які хочуть вийти заміж

Свою книгу можу назвати посібником для дівчат, які хочуть вийти заміж.

Уперше свою книгу побачила у січні, хоч десь місяць вона вже продавалася у Чернівцях, та я про це не знала. Я відразу замовила собі двадцять екземплярів. «Нарешті», – подумала, коли дивилася на свою книгу. Але, відверто кажучи, трохи перелякалася, бо після «Коронації слова» взагалі своє творіння не перечитувала й навіть призабула, що там понаписувала. Тому відразу засіла за читання й не відривалася від сторінок до першої ночі. Свою книгу намагалася оцінювати не як автор, а як читач. На останній сторінці книгу закрила, полегшено зітхнула й сказала собі: «Зіна, ти молодець!»

«Необдумана Міловиця» має цікавий жанр – це любовний жіночий роман. Разом з тим, це історична проза та сімейна сага. Книга невеликого формату, але дуже зручна, віддрукована на хорошому папері, який найкраще підходить для читання.

Літературні фахівці кажуть, що маю легкий стиль письма й порівнюють мене з Марією Матіос...

 

Мама

Коли моя мама прочитала книгу, то навіть образилася на мене. Бо в книзі є історії з її юнацьких років, які б вона не хотіла виносити на широкий загал. Наприклад, те, що мама навчалася на п'ятірки, але після школи пасла свиней. Мамі було неприємно, що я таке написала, однак я не бачу в цьому ніякого приниження.

 

DSC 2317

 

Надихає

Радію від того, що «Необдумана Міловиця» надихає. Наприклад, бібліотекарка в моїй школі зізналася, що її дитина не любить читати, але мою книгу залюбки прочитала. А після того, як мої школярі дізналися, що я стала письменницею, їм самим заманулося щось писати. Та й не лише дітям. Мама подружки після прочитання моєї книжки дістала зошит і почала в ньому щось писати. Два дні не випускала олівець з рук, все писала та писала. Як з'ясувалося, також написала повість про свою маму.

 

Сни донечки

Можу похвалитися ще першою премією у всеукраїнському конкурсі на кращу дитячу книгу. В основі цієї книги – сни моєї донечки. На жаль, цю книгу ще й досі не надрукували, бо немає від держави фінансування. Тож на друк вона чекає вже довгих п'ять років. Але сподіваюся, що колись мені все-таки вдасться видати її самостійно.

 

Дитяче насильство, гумор і Шевченківська премія

У майбутній книзі будуть автографічні моменти, й, може, це я вперше і востаннє в цьому зізнаюся! Та навіть у такій ситуації я не повинна ховатися за вигаданими іменами. До речі, цю книгу я написала відразу після «Коронації слова».

Плакала, ридала, від сліз коліна були мокрі, адже спогади важкі, але я не зупинялася й продовжувала писати.

За шкільною системою оцінювання, майбутню книгу я оцінюю на тверду дванадцятку! Не дарма ж цілю на перше місце в цьогорічній «Коронації слова». А сестрі сказала, що твір потягне ще й на Шевченківську премію.

На конкурс відправила дві книги. Одна – про дитяче насильство, інша – гумористичного плану. Мій чоловік дуже цікаво та смішно розповідає історії зі свого життя. І я таємно від нього почала записувати всі ці оповідки. Назбирала їх аж на двісті тисяч знаків. Але зізналася чоловікові в цьому лише два тижні тому.

 

DSC 2339

 

"Сексуальний" роман із нецензурною назвою

Зараз працюю над дуже епатажним романом. Назву його поки що не відкрию, бо вона дещо нецензурна, хоча сам роман зовсім не вульгарний. Це роман про дитячу сексуальність, написаний в стилі Ірени Карпи. Не впевнена, що після такої книги лишуся працювати в школі, бо вчителі таке не публікують.

 

Зіркова хвороба і донечка

У перший місяць після «Коронації слова» донька постійно повторювала, що в мене з'явилася зіркова хвороба. Я ж на кожному кроці тільки й розповідала про свою перемогу та про видання книги. І коли я вкотре почала це переповідати, донька твердо заявила: «Мамо, ану припини! Довкола багато людей з різними досягненнями». Так донька мене і втихомирила. Між іншим, саме донечка є головним критиком всього, що я пишу.

 

 

 

 

 

 

 

 Фото надані автором матеріалу, НародUA

 

Поділіться з друзями: