Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


24 Лют 2016

Вікторія Михайлова: «Усі Барбі мали двері в животі»

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

Вікторія Михайлова - героїня  рубрики "Людина". Вона демонструє усім, що немає ніяких меж для можливостей людини. Хореограф і хірург можуть блискуче поєднуватися…

Школи та переїзди

Народилась я в місті Чернівці. Красиве місто, хотіла б, напевно, туди колись з'їздити. У 6 років переїхала до Львова, оскільки тато у мене був військовим. У Львові змінила безліч квартир. Спочатку Сихів, Володимира Великого, а тепер район Личаківської. Ці зміни місця проживання різко відбились і на мені. Так само, як родина переїжджала, так само і я змінювала школи. Спочатку це була 36, тоді школа-садок "Провесінь", тоді 63 (де я і закінчила 11 клас). Мені було досить важко пристосовуватися до кожного класу, бо всі знають, які є діти, коли приходить хтось новий. Важко було вчитись, я сумувала за 36 школою і друзями. Довелось знайти нових серед учнів 5 класу. 

jv15pbx7K2w

Часу на "вільне дитинство" не було

Батьки віддавали мене у різні творчі школи. Спочатку це була Львівська Хореорафічна Школа, яку я успішно закінчила, згодом - школа 4 (фортепіано), яку я закінчила також. Крім того, що на всі гуртки ходила. я ще й у школі мала добре вчитись. Усе якось так було важко, дотепер пам'ятаю.

Ще коли я була у школі, переїхала до нас бабця з Чернівців. Ось вона вже мене виховувала в жорстких умовах. Наскільки ви зрозуміли, часу у мене вже не було на дитинство, вільне від усього. 

З 10-ти років - театр опери й балету

Уже в 10 років я виступала у Львівському театрі опери й балету. У мене була викладачка з хореорафії Алла Григорівна. Оце була людина, дотепер її слова пам'ятаю: "Вика, работай, а то сейчас тапком дам!". Але ці слова і її строгість загартували мене на все життя. Здається, 6-8 років, що ця дитина розуміє. Тепер знаю - все. Я була мала, але це виховання кожного дня, крім п'ятниці, я запам'ятала на все життя! 

Одинадцятий клас минав важко... ЗНО мене дістало. Тим паче, куди поступити я не знала. Чим більше в дитинстві всім займаєшся, тим більше не знаєш, що краще тобі вдається.

Усі Барбі мали двері в животі

Ось вступила я до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького і вже зараз на 4 курсі. Аж не віриться. Дотепер вагаюся, чи дійсно це моє. Але лікарем я хотіла бути завжди. Ще в глибокому дитинстві лялькам апендицит вирізала, і мама мене сварила, що це таке я роблю. Стала трошки старша - почала пологи в ляльок приймати.

Одним словом, всі Барбі мали двері в животі. Десь у років 11-12 бабці зробили кардіооперацію, і тут все змінилось - і я захотіла стати кардіохірургом. 

kfMFuvwTXYM

Операція бабці й кардіохірургія

Минуло вже 10 років після бабціної операції і я почала самовільно приходити на практику в кардіохірургію. І зустріла цього самого лікаря, який робив операцію. Так цікаво говорити з такими видатними людьми. На 2-му курсі я ходила на практику в хоспіс, на 3-му - в загальну хірургію, на 4-му - в кардіохірургію. 

Жінка-хірург. Чоловіки сміються

Багато чоловіків вважають, що жінка-хірург - це жах, і сміються з цього. Але я вважаю, що якщо хотіти, можна все встигнути і все зробити: і заміж вийти, і дітей народити-виховати, і кардіохірургом стати. Ще є бабці і дідусі, мами і тати, які допоможуть з усім. А що ж їм робити - вони ж онуків хочуть. 

Хореографія

У житті спробувати треба все. Ось я вирішила спробувати заробляти сама і влаштувалась ще на 2-му курсі на роботу у фітнес-центр «Fitness Forever» інструктором з body shaping. Спочатку мені дали лише 2 години у вівторок і четвер, але я не розчаровувалась і знайшла ще роботу хореографом в Академії сучасної хореорафії «Sirius».

Зараз працюю, вчуся, їжджу на медичні конференції в різні міста та маю власну групу з хореографії.

 

Фото надані героїнею

Поділіться з друзями: