Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


27 Лист 2019

Тетяна Винник: "Людину може зробити щасливою лише її внутрішнє наповнення"

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

"Якщо не навчишся радіти життю безвідносно "до чогось", ніколи щасливим не станеш", – вважає Тетяна Винник – героїня Щастя на НародUA.

IMG 20191020 171500

Тетяна Винник народилася 11 квітня 1984 року в Ніжині на Чернігівщині. Закінчила аспірантуру Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка. Працювала у тележурналістиці, редакторкою на «Радіо-Ера» ФМ, ведучою авторської передачі про переклади «Слово без кордонів» на радіо «Культура».

Авторка чотирьох поетичних збірок, роману, п’єс, казок, кіносценарію і повістей для дітей «Відлуння нашої хати», «Добрик і його пригоди», «Кришталевий птах». У співпраці із благодійним відеопроектом «З любов'ю до дітей» створила кілька мультфільмів, взявши за основу свої казки. Нагороджена Всеукраїнською премією Держкомтелерадіо у конкурсі "Краща книга України" у номінації «Світ дитинства» за книгу для дітей «Відлуння нашої хати» (2015), премією «Благовіст», ім. Михайла Коцюбинського, Україно-німецькою премією ім. Олеся Гончара, премією Леоніда Череватенка. Лауреатка «Корнічуковської премії» (2014, 2018), конкурсу «Смолоскип» за роман для дітей «Пригоди безіменного пса» (2011), лауреатка «Коронації слова» за п’єсу, кіносценарій для дітей та пісенний текст, лауреатка конкурсу «Метафора» (2015) за переклади Сільвії Плат, лауреатка поетичного турніру у Лондоні й учасниця фестивалю під егідою ЮНЕСКО (2014).

Членкиня НСПУ (2006), Літературно-мистецької Академії у Болгарії (2008), НСЖУ (2018). Голова Громадської організації «Центр новітніх ініціатив та комунікації» (2015). Членкиня комісії Обласного конкурсу рукописів «Випуск книг місцевих авторів», що проводиться Департаментом інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю обласної державної адміністрації в рамках Програми підтримки розвитку інформаційної та видавничої сфер. Нагороджена відзнакою ректора економічного університету у місті Варна при Міжнародному фестивалі "Слов’янські обійми" (2014). Отримала нагороду «Благодійник року» ім. меценатів Тарновських-2014, приуроченому АТО (номінація «Благодійник року — кращий волонтер»). Фундаторка та менеджерка просвітницького Міжнародного фестивалю трансформації слова у сучасному арт-просторі «Литаври», метою якого є популяризація інноваційних літературних проектів на Чернігівщині (2016, 2017, 2019 рр). Менеджерка Фестивалю родинного читання «Словограй» на Чернігівщині (2017, 2019).  Головний редактор пригодницького журналу для дітей «Крилаті».

У дитинстві дорогою із школи підбирала усіх кошенят, песиків і підбитих птахів

IMG 20191020 165528

У дитинстві мріяла бути Послом Миру. На сьогоднішній день маю заповітну мрію – усиновити дитину. Для цього потрібно мати багато всього, це не так просто.

З дитинства знала, що життя буде пов’язане з літературою.

Неконфліктна людина, не люблю, коли принижують людей. У школі захищала всіх лузерів, за що прозивали «Мати Тереза».

У дитинстві дорогою із школи підбирала усіх кошенят, песиків і підбитих птахів. Потім плакала, коли мама примушувала їх відносити назад.

Рік тому із сином знайшли на дачі кошеня – сліпе. Воно було таким беззахисним, повзало на животі. Очевидно, його загубила кицька, або підкинув хтось у наш дровник. Ми його вигодували з піпетки дитячим харчуванням. Велика радість спостерігати за розвитком маленької істоти – щодня були якісь нові досягнення. Потім цього чудового котика забрала у свої добрі руки сусідка.

Отримувати перемогу над собою

DSC 9721

Для мене важливо вчитися долати свої страхи, боротися із слабкостями. Отримувати перемогу над собою – це неймовірне відчуття. Постійно себе випробовую, загартовую. Вперше зійшла на Говерлу із чужими мені людьми. Після того зрозуміла вислів, що коли йдеш із людиною в гори – це хороша перевірка. Пішла в похід, ледь отямившись після тяжкої аварії. Це було випробування на витривалість – я змогла себе перемогти. І на цьому не зупиняюся. Панічно боюся висоти, тому мрію про стрибок із парашутом.

Перший свій серйозний заробіток із літератури (200 євро) отримала, будучи студенткою. Це були призові кошти україно-німецької премії ім. Олеся Гончара. Витратила їх на видання своєї другої поетичної книжки. До цього були невеликі нагороди за літературну творчість – фотоапарат, годинник, всілякі сувеніри.

Що таке щастя?

76756824 560666961388812 2236204430951186432 n

Мене завжди дратували вислови про "жіноче щастя". Ну типу "чоловічого щастя" апріорі не існує у природі, про нього чомусь не прийнято говорити. Ніби чоловік уже щасливий з того, що народився чоловіком. А бути жінкою – це ніби другосортність, тому що жінка, як досі багато хто вважає, щаслива лише, коли виходить заміж. Якщо жінка незаміжня – на неї співчутливо дивляться, поплескуючи по плечу, і бажають швидкого заміжжя. Розмови про жіноче щастя видавалися мені завжди принизливими. Тому що для себе я давно зрозуміла: якщо жінка чи чоловік нещасливі по-людськи, жодні зовнішні подразники на відчуття щастя не наповнять людину.

Можливо, любов дає тимчасову ілюзію щастя… Взагалі любов – найсильніше почуття, яке відчуває людина у своєму смертному тілі, воно дозволяє виходити за межі тіла – у паралельні невидимі світи. Любов узагалі може робити неможливе.

Щастя можна отримати від самореалізації чи, можливо, нова машина когось зробить щасливим на певний час – усе залежить від цінностей людини, які вона для себе вибудувала у певній ієрархії.  

Часто чуємо, що щастя – це материнство. Тому що бути інструментом для реалізації Божого замислу, аби у світ прийшло нове життя, нова людина, це, безперечно, фантастичне і феноменальне відчуття, – це щастя. Але обмежитися цим відчуттям особисто я не можу, хоча для мене направду син став найбільшим щастям, яке я відчувала у житті. І до сьогодні пам’ятаю запах свого сина, коли мені його вперше після народження принесли у палату. Богдась пах рибкою – напередодні мені страшенно закортіло риби.   

Переконана, якщо не навчишся радіти життю безвідносно "до чогось", ніколи щасливим не станеш. Людину може зробити щасливою лише її внутрішнє наповнення, яке може черпатися із абсолютно різних джерел. Мені це внутрішнє наповнення дає громадська робота, яка виснажує тілесно і водночас наповнює духовно.

 

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему