Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


08 Груд 2011

Тарас Крамаренко творить витинанки і щасливий від того, що має

Читайте більше в рубриці Людина
 

Тарас Крамаренко – майстер витинанки, достатньо незвичного мистецтва, традиції якого знаходять ще в трипільській кераміці. У цьому декоративно-прикладному мистецтві ніж, ножиці та інші «різальні» інструменти наче звільняють папір від усього зайвого й створюють «картину» без фарб і традиційних понять.

Для нього витинанка – диво і своєрідний символ душі.

Його дитячі спогади переважно пов’язані з водою: тонув, рятував друга... З надзвичайною насолодою згадує смак води і «тужливу мелодію» прадідової криниці.

Народився він 22 березня 1964 року в селі Поташ 
Маньківського району Черкаської області. Живе в
Жашкові. З дитинства любив майструвати, ліпити,
малювати. Його першим учителем була мама, яка дуже
гарно малювала. Закінчив Уманський та Одеський
педагогічні інститути, зокрема й художньо-графічний
факультет. Однак педагогічна робота (був і директором)
в школі не особливо сприяла творчості. А вже в
Жашківському Будинку дитячої та юнацької творчості,
будучи керівником студії образотворчого мистецтва,
Тарас Володимирович повністю віддається витинанці.
Згодом знайомиться із відомим витинкарем з Черкас
Миколою Теліженком та його дружиною. Це стало ще
одним стимулом розвитку. За плечима – десятки виставок
по всій Україні. Презентував свою творчість і в Грузії.
Тематика творчості дуже різна: від фольклору і пейзажів
до історії (того ж Голодомору) і навіть політики.

 

Задоволення

Сьогодні найбільше задоволення отримую від спілкування з людьми, близькими мені по духу, здатними піднятися над пересічними проблемами, людьми, що зберегли дитячу безпосередність та щирість у відносинах, що цінують замусолені брудними мотиваціями вічні цінності: дружбу, любов, відкритість та відвертість... Повірте, це дорогого коштує.

DSC02211

Канів. Персональна виставка. Юні поціновувачі мистецтва

 

Спогади

…Потрібно підняти на-гора нашарування юності, зрілості. Добре згадується дитинство, коли на це складаються відповідні обставини. Скажемо, коли збираються старі шкільні друзі-однокашники. До слова, кожні п’ять років такі зустрічі відбуваються (не важко догадатись з чиєї ініціативи?)...

Десь у віці 7-8 років я з товаришем, старшим за мене на років 8, поїхали купатись на ставок. Це була одна з небагатьох цікавинок нашого дитинства, на відміну від дозвілля сучасних дітей.

1f5e0f9e49ce6316bcfa888507ca6640

 

Плавати я не вмів, але води вже не боявся. Бовтаючись під берегом, почувався безпечно. Товариш запропонував зайти далі і приклав певних зусиль, затаскуючи до середини ставу. Страху не було, оскільки я довіряв другу і був готовий, що колись цей момент наступить. Проте не сподівався, що так швидко пропаде дно під ногами (підводна яма).

Від несподіванки я пішов каменем до низу. Блискавично промайнула думка - тону!!! І далі саме цікаве: за декілька секунд, що я опускався ногами до дна, а потім відштовхнувся, пройшло перед очима не тільки зелено-жовте марево товщі води над головою, а і все моє недовге дитяче життя. Це відчуття було наскільки реальним і чітким, що налякало більше ніж сам факт утоплення і врізалось в пам’ять.

dnipropetr

Майстер-клас у бриляра з Дніпропетровщини Миколи Чирви.

 

А десь з часом був випадок, коли вже я спасав однокласника, який не розрахував сили, пірнувши, і почав ковтати воду. Дезорієнтований, з перекошеним обличчям, він появився на поверхні, але не контролював ситуацію і пішов під воду, появився знову... Я був не далеко. Не від великого знання про допомогу утопаючим, а скоріше інтуїтивно, штовхнув його рукою в лоба, підхопив зі спини і потягнув за собою.

Згадуються речі не скільки важливі тоді, скільки приємні зараз...

3578

 

В дитинстві десь в класі першому возив мій тато мене на прадідівщину. Це село Стеблів Корсунь-Шевченківського району. Садиба, де тоді проживала моя тітка Ольга (батькова двоюрідна сестра), простягнулась ногами до річки Рось. В голові була хата, в якій вона жила, та глинище розваленої хати прадіда Івана. Садиба по рельєфу нагадувала розгорнуту книжку. По середині двору, майже від тітчиної хати, ішов ярок, з похилими боками та вимощеними з одного боку кам’яними східцями. Ці східці лежали без певного ритму. «Як віл по дорозі пос***в» – казала тітка Ольга. А сказати крепке слівце вона любила. Що значило лише те, як вона по-доброму звала свою подругу і сусідку: Ганька-Чорт.

Так от у цьому ярку стояла криниця, яку копав ще мій прадід Іван. Невисока дубова цябрина та скрипучо-співуча корба. Коли опускаєш відро, з глибочезної мощеної криниці чути охкання. Це відлунюються удари відра об кам’яні стіни. Корба не зважає на це, ритмічно наспівує, жалісливо посвистуючи і стонучи.

А вода така смачна і холодна, що зуби немов затиснуло кліщами. Тому воду п’єш розмірено, смакуючи, без поспіху. Той смак і ту тужливу мелодію криниці згадую з надзвичайною насолодою...

kryvka

с. Кривка, Львівської обл. Міжнародний пленер Екологічний ракурс - 2010, підготовка подарункових витинанок.

 

Інакшість

Я інший. Дивлюсь на світ своїми очима, прагну не піддаватись на спокусу когось повторювати - це не цікаво. Про себе я «кажу» своєю творчістю. В ній намагаюсь бути щирим. Це само по собі формує ті ознаки, що різнять і ті, що споріднюють. Усвідомленого акценту бути  не таким, як всі, я не ставлю. Цінно бути самим собою.

3662

 

Дитяча творчість

В дитинстві малював практично все, що викликало враження і не залишало байдужим: від квітів до військової техніки всіх часів і народів, від ліричних композицій до "звичайних" предметів побуту...

 

Попит на витинанку

Витинанка - то є диво! Питання попиту є відносним. Так, нею зацікавились, як аматори, так і професійні художники. Певний інтерес підігріли інформаційні технології, але вона не стала більш доступною для широкого глядача в плані розуміння, правдивого поціновування. В разі вибору, непосвячений глядач вибере звичніші для ока та розуму види мистецтв: живопис (в реалістичний манері виконання), графіку, тощо.

lviv

Дає мастер-клас з витинанки в Маріїнському товаристві (м. Львів).

 

Напевно, правильно буде відповісти на це питання так: заробити в нашому світі можна на чому завгодно, адже продається все. І фальшивий голос на естраді, і неякісний товар на ринку і т.п. Для цього потрібно сучасні складові, ну там - реклама, "свої люди", менеджери, той час і те саме місце…

Це одна складова відповіді. Вона немов би з негативними відтінками, але ті ж чинники потрібні і для  продажу якісного "продукту". Питання в тому, чи має майстер час займатись цими питаннями. Якщо має, то і результат певний буде, якщо ні, то .??

3730

 

Найдорожча робота

Найдорожча  робота (за ціною) становила 350 у.о.

 

Умови для творчості

Побут з’їдає творчість. Черствість і байдужість замулює очі. Важко працювати з чужого примусу.

 

Успіх

Досвід, який я вже маю, сформував певне ставлення до слави, до влади та до грошей. «Бути багатим і мати багато грошей – речі не тотожні. По справжньому багатий той, хто задоволений своїм життям» - розділяю думку Діогена. Я щасливий тим, що маю ті речі, які викликають задоволення від життя. І річ не в кількості.

mog-pod

Могилів-Подільський. Співавтори ідеї Колективної Витинанки Міжнародного свята «Українська витинанка» Василь Корчинський і Тарас Крамаренко

 

Знакові події

Моє народження, народження моєї сім’Ї, дітей та внуків та народження усвідомлення, що це надзвичайні події.

 

Ностальгія

Як правило, ностальгія за минулим настає, коли сучасне не приносить яскравих радощів і вражень (побутує така думка), або приходить старість…

 

Про що не мріє

Цікаве запитання. Думаю, що не варто заморочуватись над тим, про що ти не мрієш. Правильніше буде: мрійте, адже це перший крок до здійснення мрії!

 

Метелик і витинанка

Якщо, метелик - це символ душі, то вони схожі.

 

Що далі?

Життя продовжується…

 

 

 

Фото НародUA та героя публікації

Поділіться з друзями: