Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


19 Трав 2012

Святослав Набутовський: фотограф і зварювальник

Читайте більше в рубриці Людина
 

Святослав Набутовський – людина цікава. Людина народу. Працює зварювальником у «Черкаситеплокомуненерго». Любить фото, рибалку. Переможець фотоконкурсу НародUA. Його життя – наше життя, життя народу. Без лукавства і масок.

Фотографія

 

Перший фотоапарат купив, коли мені було 20 років, після армії. А до цього... Мій дядько був учителем фізики в школі, і подарував мені фотоапарат «Смена-6». Я його, правда, поламав. А фотографії друкували кольорові самі: самі проявляли і самі «розфарбовували». Так було раніше. Але серйозно фотографувати почав уже після армії. Спочатку «Федом», потім «Зенітом»... Я працював фотографом кілька років, було цікаво.

У нас було виїзне фотобюро і репортажне. А зараз один лишився фотограф – він бігає біля драмтеатру. Самий стійкий. А всі інші порозбігалися. Я просто захоплювався фотографією, а друг побачив мої фото і запросив на роботу. І я влаштувався. Там директором фотоклубу у 80-ті роки був Воробйов. І він запросив працювати. Дали мені четвертий розряд фотографа, і я працював там два роки.

Фотограф, який нічого не вміє, - це другий розряд... Мене прийняли по четвертому розряду... Я був навіть місяць учнем. А найвищий – це колись був шостий розряд...

Це було хобі. Я просто пішов працювати фотографом, бо хотів мати вільний час і працювати для себе ...

Мені достатньо було здати 100 плівок за три місяці, щоб заробити собі зарплату.

Заробляв офіційно 200 гривень, при бажанні ще можна було «лівачить».

На виробництві робітники отримували такі ж самі гроші. Фотографія завжди була прибутковою. Навіть зараз.

Я шукав на вулицях, у магазинах, кафешках – без різниці. Бачу, симпатична дівчинка – підійшов і сфотографував її. Людині приємно і ти заробив пару гривень.

 

IMGP2297

 

Деяким просто так дарував фото. Але це було дуже давно, зараз такого вже немає.

Брав участь у різних фотоконкурсах, навіть деякі нагороди були.

На жаль, архіву ніякого немає. Розлучився я... Потім мене обікрали, украли фотоапарат, ... тож нічого не збереглося. Це було у 1985 році, дуже давно.

 

Плівка – це здорово. Вона душевна, в неї вкладена душа.

 

Цифра вона жорстка. Я цифрою в сонячну погоду не знімаю – плоско все, не цікаво.

Фотографія сьогодні – це хобі. Я грошей цим не заробляю. Просто дарую фото друзям-знайомим. Фотоапарат у мене вкрали, син мені подарував інший. Старший син.

У мене такі навики, що я навіть не думаю. Просто треба зрозуміти, що я хочу, і знімки автоматом виходять.

Я фотоапарат ношу з собою, але знімаю мало – хіба що щось мене зачепить.

Хіба коли лірична погода – хочеться щось зробити.

Пейзажі, стосунки між людьми, ... треба ж ще знайти людину, яка погодиться тобі позувати, бо зараз усі хочуть за це гроші.

Портрети обожнюю, пейзажі. Але щоб робити хороший пейзаж, треба кудись їхати. Тут важко знайти, а висмоктувати із пальця не хочеться. Десь у горах цікаво, звісно, на морі теж цікаво.

 

IMGP2297

 

Я став фотографом після армії - жив у Києві.

І були в мене думки поступити в театральний інститут на кінооператорський факультет. Там в рік приймалося десь близько 10 людей, ще й по блату, і мені сказали: «Якщо хочеш поступити, їдь в село». Я поїхав сюди, в мене тут батьки. І побачив фотографії Воробйова, пішов працювати фотографом.

 

Роботяга

 

Потім у мене народилася перша дитина, і я пішов заробляти квартиру на виробництво. На «Ротор», тоді давали «малосімейки». Це у 1987 році.

Народився син, і вже було не до фотографій.

Квартиру так і не отримав, бо був землетрус, Чорнобиль... Довелося крутитися-вертітися...

Їздив на заробітки, заробив і купив собі дім.

Купив фотоапарат.

 

Були такі думки зайнятися фотографією серйозно. Це було в 2003 році. Купив «Кенон» двадцятий, довго на нього збирав гроші. А в мене його вкрали. Залізли в дім і украли.

 

Перший раз, коли я був на заробітках, то квартиранти просто все винесли. Коли приїхав додому, то двері були відчинені і абсолютно нічого не було.

 

У мене була квартира на Пушкіна. Я будував тепломережі після Чорнобиля, і отримав квартиру в кредит. Виплачував 10 років. Виплатив.

 

Їздив на заробітки в Португалію. Працював там на одному офісі – ремонтував трактори, а потім мене переманили, робив відливи на дахах. Втомлива робота, треба було багато їздити, по 300 кілометрів за день. Весь час в дорозі. Був там 4 роки. Два роки був постійно, а потім за проханням хазяїна ще двічі приїздив. Зрештою, вирішив поставити на цьому крапку. Син народився.

 

Нічого не закінчував. Я звичайний зварювальник. Був фотографом, прийшов і мене взяли муляром на «Ротор». Це було дуже смішно для мене – 90 рублів отримувати після того, як я заробляв 200-300 офіційно. Довелося майже рік простирчати. А коли Союз розвалився..., то... присвоїли мені п'ятий розряд зварювальника. І так він у мене лишився у трудовій, а я потім прийшов у «Теплокомуненерго», а мене не прийняли по п'ятому розряду, бо документу немає. Прийняли по четвертому, а потім я перездав через пару місяців. І тепер - п'ятий розряд, хоча ніде не вчився. І комусь скажеш, то сміються: «Такого не може бути».

 

nabut2

 

Чого не вчився? Якось часу не було, весь час – туди-сюди, шабашки ці безкінечні, працював у Кіровоградській області, не було часу. А потім працював на тепломережах. Після Португалії вже мене взяли на тепломережі, і я там працюю зварювальником.

 

Улюблені заняття

 

nabut3

 

Книги люблю читати, але зараз мало часу, більше щось читаю в Інтернеті. Дружина сердиться, що весь час просиджую там. Дома роботи непочатий край. Дім купив старенький, треба все робити. Раніше там жила алкоголічка, все завалилося, треба відновлювати. Постійно якісь ремонти.

Я у бібліотеці постійний був клієнт, після роботи – вперед. Та й фотографія – переважно взимку, коли є час. Ну і коли настрій є, і ти під настрій знімаєш. Це душевний порив.

Я більше технічною літературою цікавлюся. Ну і пригодницькі книги...

По фотографії – мені теж дуже цікаво. Цікавлюся творчістю інших людей. Серед буржуїв же теж є фотографи хороші. У них фотографія зовсім не така, як у нас, наглядна чи що.

 

А в нас фотографія заради фотографії. Заумно.

 

Рибалка. Яку рибу ловив? 7 кг – сом, це невелика риба, звичайна. Щуки зазвичай трапляються – 5-7 кг. Я все ловлю чесно, бо багато хто їде в заборонені місця, платить гроші рибінспекторам. У мене немає грошей, щоб їм платити, тому я маю те, що маю. У Дахнівці ловлю. Рибалка там чудова. У мене був раніше надувний човен, а тепер металевий моторний. Маленький моторчик. Хоча зараз рибалка гірша.

У минулому році за рік разів 7-8 рибалив, не більше. А в позаминулому році – кожні вихідні, навіть через день ввечері... Дружина в мене через день працює. З роботи прибіг, сина в човен - і на Дніпро.

Риба пішла погана, виловили. Сітки стоять, дуже багато сіток. Їхати на "чорну яму" не хочеться, і там же просто так не проїдеш, там скрізь «блатні». Шукати знайомства? Навіщо?

 

nabut22

 

У мене молодша дитина в школу ходить. Це - наш спільний син із дружиною. А середній – її син. Треба кожного дня дати щось м'ясного. Зарплата ж невелика, ну і ... за рибалку з 7 до 9 вечора пару хвостів, пару щук ... пару кілограм буквально за дві години. Зараз набагато гірше, рибалка стала важка. Браконьєрством займатися не хочеться.

 

Діти

 

Старший уже дорослий, сам на себе заробляє, йому 23 роки. Андрій. За кордоном.

Середній навчається в інституті, 19 років, - Вова. А молодший ходить до школи – Назар, 7 років.

 

IMGP2297

Наймолодший син Назар став моделлю і володарем нагороди НародUA та інтернет-магазину Вточку

 

 

 

Фото НародUA та з особистої сторінки Святослава Набутовського у Facebook

Поділіться з друзями: