Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


02 Квіт 2013

Світлана Спасібіна любить спонтанні поїздки

Читайте більше в рубриці Людина
 

Світлана Спасібіна - людина світла і хороша. Цим вона вже є незвичайною. Вона - людина, про яких пише НародUA. Світлана любить дітей і страшенно щаслива, коли чує "блю-блю" від своєї племінниці. Тому мріє стати мамою. В дитинстві Світлана була ще тою "пацанкою", яка билася з хлопцями. Вона практикує спонтанні поїздки в різні куточки України, а ще може танцювати цілу ніч... Вона також любить звичайні "старі" фотоальбоми, а не комп'ютерні фото. Світлана - "звичайна" дівчина, тобто не є "зіркою" в пресі.

 

Дитинство

Це шалений період мого життя. Зараз здається, що у дитинстві була повною протилежністю себе. Та дівчина не дуже любила сидіти за уроками та й на уроках. Пам'ятаю, як у класі третьому-четвертому мене вигнали з уроку. Вчительці просто набридло мене перекрикувати. В мене тоді паста в ручці закінчилась... І, що Ви думаєте, замість того, щоб ввічливо попросити вибачення, я просто пішла зі школи. І не додому, а до маминої подружки по ручку.

І взагалі у школі я була двоякою. Вчителі у середній та старшій школі вважали мене відповідальною, вихованою і так далі. А серед однокласників я була такою собі "пацанкою", яка постійно знаходила пригоди на свою голову. Колись навіть перед вікнами вчительської влаштувала бійку із хлопцем, моїм однолітком. Вся школа дивилась на цей цирк. Такої собі розбишакою була, та й годі.

Ніколи не любила ляльок, та й не розуміла, як ними можна гратися. А от машинка брата на пульті радіоуправління – це те, що треба. Ой, як ми за неї билися у дитинстві!

Пригадую найсмішнішу історію. 1 вересня. Молодший брат ішов у перший клас, я – у третій. Маму викликали терміново на роботу, до урочистої лінійки мала повернутись. Я подумала, що вже можу самостійно зібратися і не чекати її. Вирішила випрасувати собі спідницю. Розгладити її так і не вийшло, а от дірку розміром з дві мої долоні пропалила. У результаті спідницю ми таємно-урочисто з братом спалили в той же ранок, а підошву праски ще довго тихцем намагалися почистити, ховаючись від мами. На її запитання «чому я не одягаю улюблену спідницю?», просто, опустивши перелякано-заплакані очі, казала «бо хо цю».

 

svitl2

 

Щастя

Бувають моменти, коли ти відчуваєш, що ось воно - щастя.

 

Щасливою мене може зробити телефонний дзвінок з дому і ще не до кінця зрозумілий дитячий голос у слухавці: «Сєта, блю-блю тебе» (тобто "люблю"). Це найбажаніше (поки що) зізнання від моєї дворічної племіннички.

 

А ще щасливою мене можуть зробити елементарні речі: подарована квіточка (особливо, коли тобі давно щось дарували), хвилинка уваги від симпатичної тобі людини, комплімент (особливо, коли ти комплексована-закомплексована).

Нещасною? Мабуть, відчуття самотності. Я іноді навіть не можу пояснити, звідки воно з'являється.

Нещасною мене роблять люди, які хочуть самоствердитися за рахунок інших (чомусь мені такі частенько трапляються). Але просто так нічого не буває. І з таких моментів треба засвоювати якісь важливі уроки.

А взагалі – я щаслива.

Отримую задоволення від музики, ніжного дотику рідної людини, відчуття хорошого настрою, щасливого квиточка у транспорті, поцілунку, таємниці, сюрпризу, посмішки, відчуття підтримки, стану закоханості, іноді - загадковості... Від багатьох речей.

Задоволення – це позитивні емоції, душевне піднесення, коли посміхаєшся, бо щось зсередини тебе змушує бути щасливою, і ти не можеш цьому протистояти.


svitl4


Улюблені речі

Я б не сказала, що це суперулюблена річ, а, швидше, важлива, цінна у моєму житті.


Я люблю фотоальбоми – справжні, як колись, а не папку на комп'ютері. Це, мабуть, від мами. У неї ціла гора ще чорно-білих  фото (сама колись робила).


От і в мене ще у школі був пунктик: вести альбом. В мене їх кілька, якість фото така-собі, але вони для мене якісь особливі. Нещодавно приїхала додому і полізла у шафу, вже не пам'ятаю по що саме, наткнулась на шкільні альбоми. Мабуть, годину сиділа у своїй кімнаті і перегортала (люблю робити це самоті).


Події з життя

Найважливіша подія, можливо, це перша робота, яка допомогла мені зрозуміти, чого я хочу від цього життя (по секрету, цього літа пізнала тяжку працю офіціанта). Думаю і сподіваюсь, що найважливіше ще попереду.

 

Найдивакуватішими, мабуть, є свіженькі враження від минулого літа. Під час Євро ми з подружкою познайомилися із афроамериканцем (я англійської не знаю, а вона від несподіванки все забула). Пам'ятаю, його ще Кевін звали. Він до оглядового майданчика Високого Замку йшов з нами і намагався говорити, а ми лише очима кліпали, і на пальцях, приходячи до тями, намагались зрозуміти-відповісти. Потім ще кілька разів його зустрічали у різних частинах Львова.

Далі був обід з ізраїльтяном (на щастя, хоч російську знав). Він просто підсів до нас у кафе, і ми за обідом встигли поговорити про все: книги, захоплення, враження тощо.

 

Думки

Намагаюсь думати і водночас не думати про майбутнє. Непомітно підкрадається випуск і вже хочеться злізти з маминої шиї і почати будувати своє життя, як би це банально не звучало. Думаю про свої недоліки та бажання (до їх реалізації ніяк не доберуся).

 

Мрії

Мрію про міцну родину. Надзвичайно люблю дітей. Буду суворою, але люблячою мамою. Моя племінничка допомогла мені це зрозуміти. Хочу цікаву роботу, яка допоможе мені знайти себе (бо я ще в пошуку свого призначення).

 

Відпочинок

Люблю боулінг, теніс, посиденьки в кафе з друзями. Люблю спонтанні поїздки на день-два до якогось куточку України. Так, колись після пар у четвер вирішили наступного дня поїхати в Одесу.

Так само було із Києвом, Харковом, Львовом, Судаком.

 

Обожнюю активний відпочинок. Позаминулого року поїхала на море. Думаєте, ми днями валялися на пляжі? Е, ні, це не про нас. Ми облазили всі скелі, об'їздили найближчі містечка у пошуках цікавих місць, вражень та емоцій.

 

Люблю театр і клуби, хоча буваю там не часто. Театр приваблює своєю динамічністю. Ні на що несхожий, іноді таємничий, видовищний...

А клуби – це можливість на вечір забути про проблеми. Можу до ранку танцювати, не відчуваючи втоми.

 

svitlana3

 

Їжа

Як і всі студенти, п'ю чай, багато чаю. Без цукру. Обожнюю готувати. Особливо, коли поганий настрій (так я духовно відпочиваю). Не люблю і дуже дратуюсь, коли хтось у такі моменти плутається «під руками».

Улюблених страв дуже багато. Їм все, що приготую: від супчиків і салатиків до тортиків та інших солодощів. Останній мій шедевр – це вареники. До речі, вже тричі була у Львові і весь час забуваю спробувати смажені каштани.


Гроші

Я не марнотратна людина. Іноді можу відмовити собі у тих речах, які, знаєте, ніби «ну дуже хочеться», але, думаю, можуть і почекати. Остання найдорожча покупка – це золота каблучка, - у пам'ять про бабусю (радше, доцільно витрачені подаровані кошти). Взагалі не люблю, коли дарують гроші.

 

Музика-кіно-книги

Коли сумно, люблю «легкі» комедії. Однак подобаються й серйозніші фільми. Пам'ятаю  враження справила стрічка «Босиком по мостовой», «Любить – не любить», «Джек Річер», «Отступники», «Жизнь Дэвида Гейла», «Достучаться до небес»... Траплялось, коли вечорами просто переглядали фільми Тіля Швайгера. Щось захопилась...

Слухаю те, що сподобається. От випадково на сайті натрапила на пісню гурту «Безпека» (одеський, до цього не знала й про його існування), щось у стилі поп-рок.

Це один із випадків, коли як сподобається, то днями слухаю, співаю.

Читаю не стільки, скільки потрібно було б. Сподобався «Гонихмарник», «Тому що ти є» Корній, «Театр» Моема (мабуть, і не прочитала, якби не пара).

У мене є риса, яка дуже дратує: прочитавши книгу, навіть якщо вона справила на мене враження, можу через місяць її не пригадати. Всі говорять: проблеми з пам'яттю, тренуйся. Але ж парадокс, що я можу до найменшої дрібниці розповісти, що я купувала, в який час і де ще тиждень тому, скільки це коштувало і тому подібне. Однак, з книгами – все з точністю до навпаки. Дякую своїм сусідкам, що вони час від часу «рекомендують» і дають мені щось почитати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Фото надані героїнею публікації

Поділіться з друзями: