Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


09 Жовт 2016

Соломія Мардарович: «Я стараюсь помічати щось дивовижне у кожному подиху вітру»

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

Соломія Мардарович – героїня рубрики «Людина». «Я стараюсь помічати щось дивовижне, незвичайне у кожному подиху вітру, у кожній морській хвилі», – розповідає дівчина.

Соломії - 22 роки. Народилась у Коломиї, у місті, що біля Карпат. Якийсь час навчалась у Києві на юриспруденції. На даний момент є студенткою польського вузу в Любліні. Навчається на кафедрі міжнародних відносин та на журналістиці. Одне з її улюблених занять – це писати. Тому вона завжди старається брати участь в різноманітних літературних конкурсах. Не тільки в українських, але і в закордонних змаганнях. Має декілька польських літературних нагород.

Героїня про себе: «Чим далі від дому, тим більше відчуваєш тугу за родиною, країною, українським словом та піснею. Тому спасіння для мене – це поезія, мудра книга  і розумна бесіда. В неждану мить мене наздоганяють вірші і рими. Це як міст між мною і Богом. Звичайно, не тільки поезія є сферою моїх захоплень, але і спорт, музика, література.»

464564647

Кожен день – як нова сходинка

У цьому складному та незрозумілому світі я пишу, пишу… І стараюсь моменти перетворювати на події, а реальність змінювати: із холодного білого чаю на гаряче солодке молоко із ягодою на вершині. Кожен день – це як нова сходинка, яка вносить свої корективи у бачення життєвого квадрата. Я стараюсь помічати щось дивовижне, незвичайне у кожному подиху вітру, у кожній морській хвилі.

Кожна пора року змінює нас

Кожна пора року змінює нас, нашу душевну ноту:

 Закінчилось літо. Галасливі літери гарячого сонця перетворились на безшумні тихі звуки. Сором'язлива осінь заставила одягнути себе в новий одяг. Люблю цю пору року. В ній щось чарівне, дивне, незрозуміле...

Дерева перетворюються на гаму кольорів, від якої твій сонет вже не такий простий. Твій безтурботний сон закінчується і плавно переходить на німі нічні вечори. Сьогодні ти злишся, а завтра заспокоюєшся і на кілька хвилин забуваєш про свої власні думки.

46745765467547547

Осінню ти стаєш мислителем

Червоний, зелений, жовтий, синій.... Ти не знаєш, на якій сходинці сьогодні опиниться твоя душа. Переосмислюєш старі фрагменти, оцінюєш річний пергамент, лякаєшся новому світлу та чекаєш повернення в рідні терени. Всі почуття змішалися.... І ночами ти стараєшся їх розкласти по поличках...

Але які би вони різні не були, тебе не покидає надія. За це я люблю осінь. Літо - воно інше. Надія інша .Почуття інші. Вони не кращі, і не гірші, але інші..

Влітку ти дитина сонця та землі, яка записується в ряди художників. Осінню ти стаєш мислителем, задаєш запитання, на які не завжди можеш знайти відповідь. Закрий очі і відчуй хвилю вітру. Вона дає спокій та не відпускає радість, яку дало тобі літо. А надія? Надія трансформується, але залишається...Як і віра.

mL74MWjSfak

Ти змінюєшся, як колір листка на старому дубі

Я дякую кожній порі року, але осінь ще щось більше ніж просто тихий берег річки, зірки на нічному небі та спогади галасливого теплого любимого літа. Це момент змін твоїх власних нот. Після глечику думок одні ноти ти викидаєш, інші залишаєш.....Ти можеш розчаруватись, підлетіти, впасти і знову піднятись.

Ти докорінно все можеш змінити, вибрати свою власну непросту дорогу, дістатись цілі дитячого часами мрійливого серця. Для когось залишити місце, а когось відпустити. Для когось залишитись діамантом, для інших - холодним каменем...

Ти змінюєшся, як колір листка на старому дубі. ........»

А у завершеній обкладинці свого життєвого роману мрію про любляче сплетіння на березі Дніпра, мікрофон із власним голосом  та авторський пергамент поета.

Успішна нитка в

кольоровій гамі

або забутий крок помилки.

Не знаю

Потрібен час…

Гарантія каштана у руці.

Літературне середовище – це моє омріяне коло

 Я люблю відвідувати різноманітні літературні події, такі, наприклад, як вшанування пам’яті Тараса Мельничука, фестиваль Квітки Цісик та інші.  На таких заходах я стараюсь ділитися своєю поезією. Навчаюся на даний момент на журналіста у Польщі в м. Люблін. Літературне середовище – це моє омріяне коло, де надіюсь віднайти своє місце. Я в пошуках…

Моментами накриває туга та сум за ріднею землею, яку виказую словами на папері. Майбутня діяльність – це інтерв’ю, репортажі, статті, так як журналістська діяльність близька моїй душі. Я захоплюсь звуками фортепіано, та сама час від часу на ньому граю. Закривши очі, цей дивовижний інструмент змушує тебе поринати у інший світ. Паралельний світ, який вчить тебе тільки підлітати. Ти не спотикаєшся, не падаєш… Ці звуки обгортають тебе радістю та спокоєм. Але потім ти повертаєшся у реальний світ, де я не тільки поезією, але і спортом відганяю часом дивні думки. Ще одне джерело натхнення – це мови. Люблю вивчати інші мови та подорожувати, спостерігаючи інші культури та народи.

45646464564644

45646445645643564564644

Я вірю в людей, в нашу історію, культуру та літературу

Але як би я не малювала, не писала – найбільше про що я мрію, це мир на рідній землі. Спокій та радісні усмішки. Невеликі черги на кордонах та немасова міграція в іншомовний світ! Я вірю в людей, в нашу історію, культуру та літературу! Я завжди молитимусь за неї та любитиму! Перемога за нами.

45646445644565643564564644

Як віднайти ту точку рівноваги?

Сьогодні знову відчуваєш

всю гіркоту людського дна...

А завтра змінюється все:

очікувані літери виводиш

з історії складних метаморфоз..

Так хочеться цю руку опустити:

але стискаю міцно я кулак.

Ще кроків п'ять і затанцюю із дощем....

45674643564564644

 

Фото надане героїнею

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему