Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


20 Черв 2012

Секрет фотографії Джозефа Сивенького

Читайте більше в рубриці Людина
 

Джозеф Сивенький. Американський фотограф з українським прізвищем – світовим ім'ям. Автор робіт для видань The New York Times, The New York Times Magazine, Conde Nast Portfolio, GQ, Time, Newsweek, The New Yorker. «Тінь» для сімей, які потрапляють у фокус його плівкового фотоапарату. Непомітна тінь для сім'ї – велике світло для суспільства. У його фотографіях – життєві історії ВІЛ-інфікованих, хворих на туберкульоз, перехожих війни, солдатів...

 

Він чудово володіє українською. Живе на дві країни - США та Україна. Встиг побувати не в одній гарячій точці світу. А також відзняти не одну сотню «гарячих» українських реалій. 

 

Він знімає з несподіваних ракурсів – щоб розповісти життєву історію. Обожнює плівку. У його майстерності немає нічого надзвичайного: він просто любить фотографію.

 dity

 

На його погляд, секрет вдалих кадрів – знімати кожний день або щодня думати про фото, переглядати їх десятками тисяч, вчитися на кращих світлинах, без жалю обирати з поміж 200 (500?) один – та саме той, потрібний.

 

У кожній частині фотографії має бути інформація, усе зайве – непотрібне. Він обожнює зелений та синій фони – ці кольори контрастні, найкраще підкреслюють розпач, хворобу, безвихідь. Чи не жорстоко бува? Для людини – людини: так. Але він – фотограф-професіонал.

 

«Я прийшов сюди, в сім'ю, щоб знімати. Інакше – я не був би фотографом, або фотографував би спорт чи фестиваль».

 

divchata

 

У кадрі – головне деталі. Він їх шукає – у погляді пацієнта, на стінах лікарняної палати, на полі бою... «Треба, щоб речі в кадрі щось означали. Потрібно рухатися, «гратися» з учасником, уникати зайвих планів», – розповідає Джозеф.

divchyna 

 

А ще для якості знімка – важливо світло, композиція, емоція, момент. Він не чекає на гарні кадри, він їх створює сам. А потім, завмерши в очікуванні, з готовим до зйомок фотоапаратом ловить той самий момент – ту секунду, півсекунди життя. Кадр, що розповість цілу історію.

face 

 

«Своїми фотографіями хочу показати, як люди живуть, а не як хворіють, – каже Джозеф Сивенький. – Спочатку треба подумати, що потрібно, а потім фотографувати. Ніколи не встигнеш, якщо спочатку будеш ловити сприятливий момент. Треба бути напоготові. Фотограф має бути надзвичайно терплячим...».

he2 format 

«Я майже завжди спілкуюся з героями своїх фотографій. Я їм кажу, що я – фотограф, але я – муха на стіні... І люди забувають, що я є, не дивляться на мене й не позують для кадру... ».

 

Ніяких правил фотографій не існує – умійте відчути. Точніше, правила існують для початківців. Щоб коли досягнеш професіоналізму, можна було їх з легкістю відкинути.

 soldaty

 

Він не шукає епічних назв для своїх фотографій, а лиш коротко розповідає... Про вагітну іракську жінку, яка втратила чоловіка під час рейду американських солдатів, про американську культуру брейк-дансу в Іраку, про смуток матері, яка дізналась, що її дитина ВІЛ-інфікована.

 army

 

Найкращий час для зйомок – вранці на світанку, або ввечері – перед сутінками. І варто пам'ятати: від техніки нічого не залежить – умійте побачити серцем. Якщо знайдете гарний кадр – і айфон стане в нагоді.

 

«Діти гралися. Я чекав, фотоапарат увімкнений. А потім зробив те, що мав зробити».

 

Фото – Джозефа Сивенького, Тетяни Печончик (фото майстра).

За сприяння Центру Інформації про права людини

 

Поділіться з друзями: