Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


23 Серп 2013

Роман Рось - музикант і мореплавець

Читайте більше в рубриці Людина
 

Роман Рось - скрипаль, джазмен, один із засновників легендарного львівського гурту "Мертвий півень", організатор різноманітних мистецьких фестивалів. Однак ми з ним зустрілись у зовсім іншій стихії - на козацькій чайці. Роман Рось, окрім іншого, - отаман козацької чайки "Спас". Він розповів НародUA про свої пригоди на давньому бойовому кораблі козаків, зокрема й про те, як французи на чайці наркотики шукали. Проте найбільше випробування для історичних українських кораблів, як виявилося, - наші чиновники й митники.

Кожного разу піднімаєшся на чайку наче вперше

Чайка - моє захоплення. А основна діяльність – музика. Я – скрипаль. Колись грав у "Мертвому півні". А зараз роблю свої проекти. Так, в Івано-Франківську організую два фестивалі – "Старе кіно по-новому" і "Джаз Без". З’являється проект, тоді запрошую музикантів і ми його виконуємо в матеріалі.

Є такий анекдот: "Титанік" робили професіонали, а "Ковчег" зробив любитель. Так що я – любитель. Кожного разу піднімаєшся на чайку наче вперше. Так, тільки сьогодні я приїхав зі Львова. І в мене таке відчуття, що вперше тут. Знову вчишся.

 

DSC 8429

 

Будь-який митник може за секунду перекреслити роки праці

- Збудували ми чайку "Спас" у Львові в 2006 році, і з того часу ходимо на ній. Декілька років чайка простояла через наше недолуге законодавство. Так, нашу чайку два роки тому митник не захотів випускати закордон. Не дивлячись на те, що в нас були всі погодження і запрошення, але митник в нашій країні може приймати рішення на свій розсуд. В результаті ми "влетіли" у велику купу грошей і мусили чайку везти назад в Україну. Так вона опинилася у Львові.

Ми збиралися виїжджати до Таллінна на святкування. Чайка вже була підготовлена, стояла на колесах. Але київський митник – такий товстий із маленькими очками – просто не поставив нам печатку. Хоча вона вже була замутнена і від цього митника по суті нічого не вирішувалося.

Як виявилося, наше законодавство таке допускає, що будь-який митник може самовільно не дозволити виїхати з країни.

 

Під краном і кораблем почав провалюватися пірс в Івано-Франківську

Утім, чайка не завжди в ці два роки стояла у Львові. Ми звозили її до Івано-Франківська на День міста. Дуже цікаво виглядає корабель на колесах серед міста (сміється), в якому фактично немає річок. Стоїть корабель посеред міста, серед машин. Люди приходять і не знають, чи це театр, чи цирк. Було весело.

Вийшло таке собі альтернативне святкування Дня міста біля озера.

Ми чайку спершу хотіли спустити на озеро в центрі Івано-Франківська. Але річ у тім, що коли приїхав кран і почав піднімати чайку і переносити її до озера, то почав завалюватися пірс. І цей бідний кранівник вийшов абсолютно сивий. Слава Богу, нічого не завалили, але чайка так і простояла на березі. Може, й добре, бо ми би її не витягнули назад.

Пірс був збудований невідомо коли – за Радянського Союзу. Бетон з часом уже посипався. Кран заїхав, але 16 тонн чайки – це вже було занадто. Ті лапи, якими вперся кран, почали провалюватися.

Якщо до води чайку кран тягнув десь хвилин п’ять, то назад на колеса її поставив десь за секунд 10 (знову сміється).

 

Бюрократи не пускають чайку в море

Після дитячого проекту в Черкасах плануємо іти вниз по Дніпру. Важко зараз говорити про подальші плани, тому що потрібно пройти кілька бюрократичних процедур. Якщо пройдемо цю бюрократичну тяганину, то будем далі рухатися, а ні – будемо ходити по Дніпрі. Насправді хочеться вийти в море. Ми ж уже ходили по морю. Були вже в Грузії, в Азовському морі, Крим обійшли цією чайкою. А потім якомусь чиновнику в інспекції судноплавства здалося, що чайка зареєстрована неправильно. Він знайшов якісь норми законодавства.

Виявляється, що такого поняття як історичний корабель в українському законодавстві немає.

Таким чином, той корабель, з якого народився весь український флот, не існує в Україні навіть теоретично. Чайки для законодавства України немає.

 

Ми досліджували, як же провести реєстр українських кораблів. Це майже нереально. Це катастрофічна купа грошей і часу.

Така ситуація по суті тільки в Україні. Зараз, щоб нам зареєструвати чайку, потрібно з самого початку робити проект, який буде повністю відповідати українським нормам сучасного кораблебудування. Річ у тім, що чайка і сучасний корабель – це зовсім інші речі.

Те, що в нас корабель, який пройшов уже всю Європу і Чорне море, нікого не цікавить. Це повноцінний корабель, який витримує 9-бальний шторм. Інші держави не мають таких вимог, як в Україні.

Але український чиновницький апарат ніяк не хоче зрозуміти, що таке українська чайка і для чого вона потрібна. Складається враження, що в цьому бюрократичному апараті сплелися старі пеньки, які нічого не бачать навколо себе. І нічого не зробиш, поки вони не згниють.

Увесь абсурд полягає в тому, що не тільки в чайці проблема. Насправді до нас в Україну не може зайти ніхто. Наші друзі французи, які мають свої яхти і які б із задоволенням пішли в Чорне море і зайшли б до нас в гості, не можуть цього зробити. Тому що вони можуть тут застрягти на кілька років. І мати безліч штрафів. Щоб ходити по внутрішніх водах України під чужим прапором треба дозвіл ледь не міністерства закордонних справ.

 

DSC 8443

 

Свобода і "наркотичні" пригоди

Через це є відчуття, що коли виходиш за наші кордони, то починається свобода. Повна морська свобода. Нас за 10 років тільки один раз запитали про документи на чайку, коли ми йшли із Іспанії у Францію. І тільки через те, що там пролягає наркотичний трафік. Дивляться - якийсь невідомий корабель, гармати. Перевіряли корабель. Це було смішно, оскільки чайка може бути ідеальним кораблем для перевезення якоїсь контрабанди (сміється). Я так собі думаю. Тому що не зразу тут знайдеш, де що під палубою.

 

Ми сиділи на кормі і почали кепкувати з французів. Ганяли їх по різних місцях. На п’ятий раз вони зрозуміли, що це стьоб. Образилися і пішли з чайки.

Хоча зрозуміли, що собаку не варто сюди заводити, бо тут соляркою смердить і пес може втратити нюх.

А наші прикордонники – це окрема історія. Перша питання до нас одеських прикордонників, коли ми вернулися в Україну: "Ваша цель возвращения в Украину?"

Смішно і маразматично. І таке – скрізь. Тільки посилюється цей маразм.

Єдиний поки вихід для чайки – брати чужий прапор.

Наприклад, Коста-Ріки, Сьєрра-Леоне, Барбадоса, Панами… Зокрема, законодавство Бельгії передбачає, що якщо в тебе є човен 16-ти метрів і ти ходиш за 20 миль від берега, то тобі не потрібна реєстрація човна. Якщо ти хочеш на ванній вийти в море – це твої проблеми. Втопишся – твоя відповідальність.

Тим паче, що в усьому світі реєстрові товариства – це страхові компанії. Вони просто не виплатять тобі страховку, якщо ти відійдеш від приписів. Хоча тобі ніхто не заборонить плисти на які завгодно відстані.

 

Випробування походами і штормами

Загалом є три чайки. Спершу збудували "Покрову". Вона зараз у Франції.

Далі – "Спас". І ще чайка "Отаман" – річково-озерна чайка. Вона в Зашкові Львівської області на озері катається.

Наша чайка пройшла випробування. Раз був ексцес, коли ми сіли на косі в Керченській протоці. У нас була не дуже масштабна карта і не всі коси позначені. Це ще козаки засипали коси в Керченській протоці, щоб усі кораблі заходили тільки по фарватері. А ми на цю козацьку косу і потрапили.

Швидко ми знялися, нам допомогли водолази. Чайку трохи товкло об кам'яні коси. Було достатньо неприємно. Але витримала.

Цей корабель ще не був у серйозних походах. Ходили тільки до Грузії. Утім, ми перевіряли його. Був шторм у 5-6 балів.

Чорноморська хвиля трохи закоротка для 20-метрової чайки. Четверта хвиля б’є тобі по носі і розхитує корабель. Тому борти були в воді. Це був кінець жовтня, було холодно. Саме в такий непростий час ми вирішили перевіряти чайку. Дивилися, як залога себе поведе, тому що більшість екіпажу – це були нові люди. Але ми побачили, що чайка стійка, не перевернеться.

А на "Покрові" ми були в Атлантиці, Ла-Манші. Цей корабель двічі був в дев’ятибальному штормі.

Чайка – як пліт. Вона просто тримає хвилі. Кільову яхту при сильному штормі може збити друга хвиля. Так, після восьми балів іде дві перехресні хвилі. І ця потужна хвиля може вдарити по фальш-кілю і зробити овер-кіль з кораблем.

А чайка немає фальш-кіля. І тому ковзає по хвилях. Це задоволення неймовірне.

 

Є, звичайно, мінуси в комфорті. Нема де сховатися від сонця, полежати, відпочити комфортно. Але того, що є в чайці, нам достатньо. Якщо сильний шторм – просто падаєш і спиш. Тільки вахта нагорі.

 

Є тут камбуз, газовий балон, беремо їжу з собою. Нема проблем.

На "Спасі" ми ходили без берега найбільше три з половиною доби – до Батумі.

Коли ж переганяли "Покрову", то похід загалом зайняв місяць. Ішли від Сен-Тропе до Одеси. Ми не поспішали. Вітрів не було. Стояли біля Корсики під час штилю...


Будували чайку друзі-митці

Будували корабель з друзями. Художники, музиканти, програмісти… Усі, крім корабельників.

Усе це товариство за 3,5 роки настільки втомилося від будівництва, що коли сіли в чайку, то всі були щасливі. І було байдуже усім – шторм чи не шторм.

Пішли в море. Берега не видно. Ура. Щастя. Це було класно.

 

 

 

Поділіться з друзями: