Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


06 Груд 2017

Роман Бойчук: "Щастя – опинятися в потрібний час у потрібному місці й натрапляти на потрібних людей"

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

".. якщо поставити міх із половою і вкинути туди єдину зернину пшениці, то я бачитиму тільки ту пшеничну зернину", – розповідає Роман Бойчук.

Роман Бойчук, 33 роки, м. Івано-Франківськ. Український поет, поет–пісняр. Творча сторінка автора.

Юрист, який пише еротичні вірші

Я юрист за освітою, а працюю не за спеціальністю, хоча десь це і пов’язано. Моє захоплення - поезія! Автор збірки інтимної лірики «Шал у стані ейфорії» та пісенника «Спини цю мить...». Друкувався в багатьох періодичних виданнях, журналах, альманахах, антологіях; співавтор низки як поетичних, так і прозових збірників; лауреат та переможець численних поетичних конкурсів. Здебільшого пишу в жанрі еротична поезія, однак є чимало лірики про кохання, а також поезій філософської, соціальної, патріотичної, пейзажної і навіть дитячої тематики. Понад 60 текстів покладено на музику такими композиторами, як Михайло Герц, Володимир Сірий, Марися Лавра. Більшість із них успішно виконуються такими виконавцями, як Марія Іваниця та Марися Лавра (Закарпаття), Олександр Дулішкович (Угорщина), Вероніка Возняк (Івано-Франківськ), Володимир Сірий (Тернопільщина), Юлія Качула (Крим) та інші.

Люблю організовувати різні мистецькі події, а особливо, пов'язані із поезією. Окремим захопленням є макетування афіш подій та обкладинок мистецьких видань. Разом із дружиною (теж письменницею) Ольгою Бреславською я є засновником та організатором Всеукраїнського фестивалю любовної лірики та авторської пісні про кохання "Мовою серця".

«Відкрита книга»

24331394 1312932115519197 1760952394 n

Багато хто із моїх друзів вважає мене «відкритою книгою». Та я такий насправді тільки для перевірених мені людей. Для всіх решти не можна бути відкритим. Відкритість для творчої людини – дуже небезпечна. Адже кожна творча душа є надзвичайно вразливою. Як і кожна нормальна людина я боюся розчаровуватися... Саме тому не дозволяю собі відкриватися повністю усім і кожному.

Що таке щастя?

Друзі та знайомі мене називають щасливчиком. Адже майже все, за що я беруся – мені вдається. Так би мовити, «складаються пазли...»! Однак все це через те, що в потрібний час опиняюся в потрібному місці і натрапляю на потрібних мені людей. Саме в цьому і є моє щастя. Направду мені дуже щастить на добрих людей. Певна річ трапляються і геть інші. Проте якесь моє дивне внутрішнє відчуття допомагає мені майже одразу зрозуміти, хто є хто, і чи варто продовжувати спілкування з цією людиною.

Що мене робить щасливим, так це те, коли поставлені мною цілі сягають свого апогею. Навіть не так, – коли я бачу і розумію на всіх етапах шляху до мети, що все вдасться. А втім, навіть якщо і не вдається на всі 100% втілити задумане, я все рівно відчуваю в собі рух ендрофінів, залишаючись оптимістом по житті. Одна колега по перу мені одного разу сказала, що якщо переді мною поставити міх із половою і вкинути туди єдину зернину пшениці, то я бачитиму тільки оту пшеничну зернину. Такі слова від моїх друзів колись надихнули мене на автобіографічні поетичні рядки:

Оптимізований бунтар (автобіографічне)

Почався день із запашної кави,

Немовби випив ніч свою до дна.

Свій день почав з мажорної октави.

Екватор літа, а в душі весна.

Чомусь завжди в моїй душі весна?

Прекрасний день, як більшість, без мінору:

В усьому всюди бачу позитив.

Кидається зерно моєму взору

З мішка полови їй же в супротив.

Крізь власне сито ціджу негатив.

В по вінця повній діжці дьогтю бачу,

Єдину ложку меду, мов янтар.

Повіки мокрі? Я від щастя плачу!

Оптимізую будь-який удар.

Хоч іноді я той іще бунтар!

 

Лицар щастя

Мій позитив - мої і щит, і маска,

А оптимізм, немов зухвалець-спис.

Усе зі сталі, тож прошу, будь ласка,

Своїх не проливайте горе-сліз.

Крізь шкіру ендорфіни-обладунки..,

Гніздиться в серці синьоперий птах,

Душа з волокон вся - у щастя струнках.

...Тримаю сам усе в своїх руках.

Стрічаю, наче побратима, успіх!

Сміюсь в обличчя і проходжу повз

Усіх поразок. Зброя моя - усміх.

...Літать рожденний також той, хто повз.

11953268 772246849587729 6140118229353591886 n

Слово, що було першим, і що означає – Любов

Любов. Саме це єдине і величне почуття рухає людину до успіху, а отже робить її щасливою. Напевно саме тому левова частка всієї моєї творчості присвячена цьому сильному почуттю. Впіймав себе на тому, що якщо справа за яку я беруся, мені імпонує, а значить підходжу до неї я із любов’ю, так чи інакше матиму позитивні результати по її вирішенні. Вважаю, що саме із любов’ю слід братися за діло. З любові народжується нове життя! Тому і всі починання із любов’ю – житимуть.

Хочу зазначити, що не варто плутати любов із коханням, як багато хто це робить. Хоча мушу визнати, що кохання – це також моє ЩАСТЯ! - Кохання – це , насамперед, надзвичайної сили почуття. Це те, без чого не може жити жодна людина. Воно зцілює, даючи можливість вірити, мріяти, жити. Отже кохання – це життя!

У творчості – це вічна тема. Кохання надихає на творчість. Кохання буває різним: взаємним, нерозділеним… І з відповідними нотками пишуться вірші.

Особисто мені дуже пощастило в цьому плані: у мене чудова дружина. Плодами нашого кохання є двійко діток: син Євген та донечка Іринка; і звісно ж наші твори. Адже ми надихаємо один одного і з вдячністю Богу та долі, творимо разом не тільки сім‘ю, а й Слово, що було першим і що означає – Любов.

11334002 718143924998022 1996583280706009008 o

Отже, любити, кохати – означає жити, а саме життя – це і є те саме щастя, якщо керуватися цими двома почуттями у всіх своїх намірах.

ЛЮБЛЮ...

Люблю твої руки
За ніжність на кінчиках пальців.
Вони так уміло в мені детонують любов.
Я їхнє тепло відчуваю із різних дистанцій,
А кожен їх дотик, немов насолоди вогонь.

Люблю твої очі
За здатність у них потонути.
У їхній безодні я, наче рибина в воді.
У погляді рідному, танувши тихо заснути…
В очах твоїх так мені любо всі ночі і дні.

Люблю твої губи
За посмішки, шепіт, чуттєвість,
За мед поцілунків – цілющий кохання нектар.
У їх магнетизмі присутня тонка потаємність,
Яка окриляє й підносить мене вище хмар.

Люблю тебе всю, бо
Не маю за що не любити,
Бо це почуття перевершує все й над усім
Воно дає сили життя розуміти і жити.
Любов’ю до тебе живу на яву й уві сні.

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему