Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


04 Лист 2012

Раду Поклітару хоче поставити «Одержиму» Лесі Українки

Читайте більше в рубриці Людина
 

Відомий балетмейстер Раду Поклітару вважає, що можна жити у маленькому містечку, але при цьому почуватися як у центрі Всесвіту. Також він запевняє, що знає, як зацікавити театром дітлахів, багато жартує і переконує – усе в цьому житті вирішує талант. Пропонуємо вашій увазі окрайці думок від Раду Поклітару.

 

Про виставу «КарменTV»

 

Кармен – це перший наш спектакль, який був поставлений у 2006 році. Прем’єра була 24 жовтня, нам ось зараз недавно виповнилося 6 років, ми ще маленькі, в наступному році в школу йдемо. Мені хотілося зробити «Кармен». Крім того, я з дитинства люблю саме оперу Бізе, і коли я почув її, то зрозумів, що Бізе написав чудову музику для балету, просто він про це не знав.

 

Про музику

 

Я достатньо «всеїдний». Єдине - мені складно працювати з електронною музикою і з сучасною естрадою. Але будь-яка класична, фольклорна, бардівська музика мене надихає. У травні цього року була прем’єра спектаклю «Перехрестя». Цей балет поставлений на музику нашого класика Мирослава Скорика. З приводу молдавської музики, то я дуже багато використовував її у різноманітних мініатюрах. У балеті «Дощ» є фрагмент – там лунають дві молдавські народні пісні.

 

Про шоу «Танцюють усі»

 

Ніхто з учасників шоу не танцює в моєму театрі. Я намагаюся знайти цьому пояснення. Скоріше за все, молода людина, яка потрапила в телевізор і якимось чином відчула цей смак шоу-бізнесу (у хорошому розумінні цього слова), їй складно – бо якщо вона прийде до нас, то їй доведеться стати в кордебалет. Бо для того, щоб стати зіркою, треба пройти дуже довгий шлях. І тому вони часто не готові до цього, навіть якщо є моє бажання,  і є бажання артиста прийти до мене в театр, дуже маленька ймовірність того, що це трапиться. І зараз почався п’ятий сезон «Танцюють всі», у мене є на прикметі люди, які могли б у перспективі працювати в театрі «Київ модерн-балет». Але я розумію, що там так багато «але», що можливо цього й не трапиться.

… У мене є великий мінус я не пам’ятаю усіх учасників, бо це просто неможливо. Я тільки зараз вивчив двадцятку, і то на останньому ефірі умудрився назвати Аню Катею.

 

Про театр

 

Будь-який театр розвивається від прем’єри до прем’єри. Головне – щоб була робота. Усі знають, що з фінансуванням багатьох галузей, необхідних для існування нації, є великі проблеми. Це стосується не лише мистецтва, але я буду говорити саме про мистецтво. І це, звісно, торкнулося і нашого театру… Я зараз став художнім керівником муніципального театру опери та балету для дітей і юнацтва, частиною якого є «Київ модерн-балет», і я планую в травні велику прем’єру, у якій будуть задіяні хор, оркестр, солісти, і артисти театру «Київ Модерн-Балету». Тобто, буде такий полістилістичний спектакль. Який саме – не скажу, не дивіться на мене так.  

 

Про кастинги

 

Давно не було кастингів. Я їх оголошую зазвичай тоді, коли з’являються вакансії. Якщо людина іде з театру з тих чи інших причин. У дівчат зазвичай більше причин. І це чудові причини, коли вони стають мамами. Я пригадую один рекордний кастинг, коли в мене на одне місце прийшла сорок одна дівчина. Я взяв двох, бо дуже були гарні, не зміг сказати «ні». Не дуже люблю кастинги, бо кожна людина, яка прийшла в театр – це величезна робота із введення її в репертуар. Тобто, треба вивчити усі 12-14 вистав, які в нас є, це мій реальний час у залі, який треба витратити не на нову творчість, а на підтримку того, що вже створено.

 

Про психолога в театрі

 

Так, є психолог. Це я. Я чомусь впевнений, що якщо ти по-справжньому любиш своїх артистів, то якщо це хоча б трішки взаємно, це тримає будь-який колектив. Людей треба любити в принципі. А головний засіб підтримки дисципліни в  мене – це гумор. Я жартую. Тому що не кожен любить коли над ним жартують. Я рідко підвищую голос.

 

Про гороскоп

 

Не вірю в гороскопи. Але я овен. Перший день овна.

 

Про хореографію

 

Справа не в Бахові, він геніальний сам по собі. Справа в тому, який хореограф береться за його музику. Усе в цьому житті вирішує талант – починаючи з приготування кави і закінчуючи будівництвом будівель. Ставлять усе. Ставлять навіть тишу, і це буває здорово. Головне – щоб у людини, яка береться за цю постановку, виникав емоційний резонанс із тією музикою, з якою вона працює. Без цього не можна. На мою думку. Я не гуру, я просто можу сказати, що мене гріє, а що не гріє. У мене дуже широкий діапазон «грілок». Просто зараз не будемо всю музичну енциклопедію проходити від «а» до «я», але це достатньо великий список, це можуть бути сучасні автори, може бути моя улюблена добарокова епоха, ренесанс тощо.

 

Про «Одержиму» Лесі Українки

 

Коли мене питають про те, які головні проблеми в сучасній хореографії у нашій країні, я кажу: головна проблема – відсутність фінансування. Гарні хореографи і танцівники є, але можливості висловлюватися так часто, повно і яскраво, як би цього хотілося, не вдається, тому що балет – досить дороге мистецтво, як і опера, і для нього потрібні гроші. Це я пояснюю – ти думаєш про «Одержиму», а я одержимо думаю про те, де взяти на це гроші (у відповідь на слова Сергія Проскурні про те, що він хоче, щоб Раду на музику Валентина Сильвестрова створив балет на сюжет «Одержимої» Лесі Українки – НародUA).

 

Про дітей

 

Дитина сама в театр не приходить. Семирічний хлопчик не може прийти і, як Буратіно, купити квиток у театр ляльок. Його мають привести батьки. А для того, щоб дитина попросила привести її ще раз, має бути гарний спектакль. Якщо співаки співають правильно, якщо оркестр грає правильно, сценографія правильна, якщо світло правильне і все режисер виставив правильно, то дитина захоче прийти ще раз. Правильно – це коли вам не хочеться вийти із залу. Навіть якщо дуже треба.

 

Про депресію і провінцію

 

Я жив у Кишиневі до десяти років, працював один рік головним балетмейстером Національної опери, десять років пропрацював артистом балету в Білорусії, в Мінську. Зараз я уже сім років працюю в Києві. І я працював у Москві не один раз. Треба розуміти, що слово «провінція» - це дуже відносне поняття. Я вас запевняю, що Кишинів – це провінція порівняно з Києвом, а Київ більш провінційний у цьому плані, ніж Москва. І Москва може бути більш провінційною, аніж Париж чи Нью-Йорк. Провінція – це стан душі кожної окремої людини. Можна жити у маленькому містечку і почуватися як у центрі Всесвіту. А можна жити у Москві, і бути в жахливій депресії та почуватися як у провінції.

 

Про Сергія Проскурню

 

Сергій Проскурня – дивовижної натури людина, я його завжди трішки боюся. Тому що кількість його творчих ідей і енергії перевищує мою здатність сприймати все це. Я розумію, що я адекватно слабший у цьому плані. І коли він виявив ініціативу щодо нашого приїзду в Черкаси, я зрозумів, що простіше сказати «так». Я радий, що в нашій «географії» з’явилося це місто завдяки Сергієві. Дуже сподіваюся, що ми зможемо змусити кожну людину полюбити… хоча це неможливо, будуть, звісно, люди, які вийдуть із залу і скажуть: «Жах!». Я послухав Сергія, коли він сказав, що було опитування і було опитано 1600 людей, і тільки 945 із них були в театрі, але він зробить так, що ця цифра буде подвоєна. І я розумію, що якщо із 1600 людей 1890 скажуть, що вони були в театрі, то це фантастика, бо це неможливо із суто математичної точки зору. Але це можливо, якщо за це береться Проскурня.

 

 Довідка

 

Раду Поклітару народився в родині солістів Молдавського академічного театру опери та балету Людмили Недремської та Віталія Поклітару. Ще в чотири роки почав займатися класичним танцем. Навчався в Московському академічному хореографічному училищі, Одеській балетній школі, Кишинівському музичному училищі. У 1994 році вступив в Білоруську академію музики на відділення хореографії. Згодом став «вільним художником». Працював на сценах різних країн. У 2006 році створив авторський театр «Київ модерн-балет» у Києві. З 2012 року - художній керівник Київського муніципального дитячого музичного театру.

 

Фото: platonovfest.com

Поділіться з друзями: