Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


04 Вер 2016

Ольга Застеба перетворює реальність на фіалкову чи ірисову каву

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

Ольга Застеба – героїня  рубрики «Людина». «І у всьому цьому ти пишеш-пишеш вірші, перетворюючи реальність навколо на фіалкову чи ірисову, красиву і світлу із гірчинкою кави», – розповідає дівчина.

Ользі 32 роки. Любить робити вінтажне мереживо для інтер’єрів і писати поезії, займається копірайтом. Зараз мешкає в м. Кіровоград. Діагноз: автоімунне демієлінізуюче захворювання цнс, церебро-спінальна форма.

Кілька маківок про все на світі

Дихаєш розпеченим загазованим повітрям міста. П’ята вечора, літо, сходи під’їзду.

Біжать дівчатка із розкинутими руками. – Оля,Оля! Розумію, налетять обіймаючи, впаду. Чіпляюся однією рукою за перила ганку. Туляться і щебечуть кілька маківок про все на світі. Вистояла. Так легко стало.

4675757572

«Сльози коко шанель»

Просто сидимо на сходах, лускаємо насіння і говоримо. Віддаю дівчинці лялю (брала, бо шила сукенку із жартома створеної лінії, щоб не посунутися дахом, «сльози коко шанель») і дівча сяє… сама радію за неї.

Ви - шестиножка

Як перекотиполе знімаючись, збираються в магазин по морозиво, даю і свої гривні. Приносять. А чого ви з нами не пішли? — Та ніжки не дуже добре йдуть у мене (так важко це казати) їм трьом. Найменшенька ручками ляскає по своїм, сестричкиним і подружкиним ногам, каже: — ми ваші ножки. Ви -шестиножка.

А що змінилося?

І щасливий, і жаль себе від цього. Не таким мало бути життя.
А що змінилося? Нічого ж не було: лише перспективи захистити дисертацію, вдало вийти заміж, вести викладацьку діяльність, народжувати красивущих і розумних дітей.

Просто перспектив не стало цих. Зміщені й заміщені…

Тепер зранку в записнику є НК (навести красу) — щодня, де можеш поставити виконано (плюс), мусиш поставити. Є віддалена робота – написання текстів, щоб мозок працював, є хобі, що стало роботою – створення вінтажного мережива для інтер’єрів.

456456456468545645645646

645645646546

Є побутові необхідності: комуналка, магазин, прибирання, гастрономія – це те, що не надихає, але треба робити.

Тіло своє радуєш тренуваннями у спортзалі з реабілітологом…

Є друзі, що люблять тебе отаку, як ти є, бо це не вибрик, а вимушеність. І є ті, хто не любить, бо інвалід не має права бути доглянутим і щасливим.

Іронія – через погане ходіння пізнала радість таксі :)

745654645645644564564564564

64564565464563

Щодня, немов Будда, медитуєш на сходах

І у всьому цьому ти пишеш-пишеш вірші, перетворюючи реальність навколо на фіалкову чи ірисову, красиву і світлу із гірчинкою кави.

І мрієш-мрієш, що станеться диво і ти зможеш легко піти, куди хочеш.

І отак щодня, немов Будда, медитуєш на сходах. У  пелену до тебе приходить підкинута у двір кицька, мне лапками, мурчить, розказує про свої котячі справи.

Сутеніє… усі розходяться… Тихне двір, будинок дивиться розплющеними очима вікон на тебе… Серпнева ніч залазить у пазуху свіжістю…

 

Фото надані героїнею

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему