Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


12 Груд 2019

Олена (Світоч Леди): "Дозвольте своєму Щастю розквітнути"

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

"Ми забов’язані бути щасливими во ім’я тих, хто клав своє життя і здоров’я за кожного з нас", – розповідає Олена – героїня Щастя на НародUA.

Я завжди була королевою балів!

78543015 600038997413773 4788807510481960960 n

Моє ім’я Олена (Світоч Леди). Народилася 30 років тому у найзатишнішій частині Слобожанщини – Малому Висторопі. Була найщасливішою дитиною! Початок 90-х ніяк не вплинув на любов моїх батьків до мене. Їм було дуже важко фінансово, але я мала найнеобхідніше – любов, батьківську мудрість, теплий дім, тортик «Черепашка» по вихідних і перешиті мамині сукні на свята… Я завжди була королевою балів!

Маю технічну та педагогічну освіти, незакінчену аспірантуру. Нещасливе кохання, розтоптане життя, втрату жаги до життя, втрату Батьківщини та найважливіше – Воскресіння!

За професією – інструктор-методист тренажерної зали, а Душа моя живе творчістю, поезією, піснею, любов’ю до краси моєї Батьківщини.

Через вогонь, воду та кілометри європейських доріг

Становлення особистості у мене відбувалось через вогонь, воду та кілометри європейських доріг. Однак, значення має тільки те, що я пережила смерть найближчих, уникнула рабства та втратила все, що в мене було, через свою принциповість, щоб навчитись цінувати справді важливі речі.

Бізнес-леді зростом 154 см, вагою, як мішок цементу (коронна фраза тата), одна з найкращих тренерів у місті, майстер спорту з пауерліфтингу (жим штанги лежачи був 100 кг, до речі, дві спеціальності (ВУЗи), аспірантура, родинний затишок, успіх – це все забрали в мене за кілька місяців. Вкрали, знищили, розтоптали мене… Батьки хворіли та жахливо нервували, бо нещодавно втратили своїх батьків. Ми всі тоді страждали. До чорноти. Як же я боялась втратити батьків. Без них померла б…

Кохати було вже нікого… Та я вирішила, що треба негайно знайти. Була потреба банально до когось прихилитись. І я потрапила за кордон, де «коханий» хотів «прилаштувати» в секс-рабство… Втекла вчасно. Не всім так пощастило в подібних ситуаціях. Знати б, як звати водія автобуса, що взяв мене (заплакану, перелякану) зайцем. На території ЄС, до речі! Гарна людина. Життя мені врятував.

Обіймала Котю і голосно плакала

78447914 3248639331873667 2421260613092114432 n

Робота, кар’єра – все було втрачено, як я вважала. Поставила на собі хрест. Жирний хрест безхребетності. Якщо відверто, то просто доживала свої дні. Мене від смерті рятував лише мій котик. Відвернулись усі. Навіть близькі.

І ось. Самотній Новий рік. Ненавиділа радісних людей довкола. Закривалась вдома і плакала. Обіймала Котю і голосно плакала… Та все змінилось за один день. Різдво принесло Дар. А може сон, який на те Різдво наснився, дав мудрість. У мареві був чоловік, який мене обіймав міцно-міцно, і я знала, що з ним можна більше не боятись. Саме тоді мене кликав на побачення (вже майже рік) хлопчина. Такий простий, усміхнений і справжній. Такий не ідеальний і молодий. Молодший на покоління.

Душа мабуть у той час прорвалась на секунду крізь залізу кірку мого роздертого серця і потягла до його губ. Наш перший поцілунок був на Різдво – сімейне свято тепер у двох значеннях! Я дозволила себе любити. І за тиждень дозволила любити собі. Таким чином на Землі народилось моє янголя-кохання. Світ почав змінювати відтінки сірого на веселкові.

Я ще вчусь жити знову

79296925 1037094699964004 7873097223083393024 n

Завдяки внутрішньому миру, який подарувало кохання, знову працюю тренером (професійний спорт полишила) і щохвилини насолоджуюсь своєю професією. Строфи прокинулись і ллються з мене, немов пісня. Мені подарували разом із любов’ю таку впевненість, що почала публікуватись у газетах та готую оповідання до друку, яке лежить уже кілька років! Раніше лише мріяла і вважала себе недостойною, непривабливою, недостатньо «такою».

Я ще вчусь жити знову. Це буде довгий процес. Іноді біль повертається. Сльози повертаються… Але поряд мої батьки. І вони знову усміхаються. Навіть я усміхаюся все частіше (не без участі коханого). Тепер вдячна долі за все, що пережила.

Була сильна, а стала – мудра. Була горда, стала – любляча. І не важливо мені, що подумають інші. Віднині і назавжди я буду щаслива по-своєму!

Що таке щастя?

78094356 1278412475676667 6646176395493900288 n

Я не збрешу, якщо скажу, що 30 років шукала відповідь на запитання: «Що є щастям?». Блукаючи життєвими стежинками, з неймовірним бажанням та цілеспрямованістю, намагалась зрозуміти визначення цього слова. Знайти формулу досягнення.

Все виявилось набагато простішим, ніж пишуть розумні книги.

Щастя – це усмішка мого тата і спокійний настрій мами. Здоров’я батьків.

Щастя – це сильні обійми мого коханого Сашка, його вогонь в очах!

Щастя – це муркотіння мого Коті, коли він облизує мої очі, розмазуючи макіяж (бо він так хоче, і так я для нього найкрасивіша).

А ще (дивина, як чесно) щастя – це слухати розповіді мами мого коханого, Тетяни Миколаївни, про її життя, радість, біль, історію народження єдиного сина.

Моє внутрішнє щастя – в коханих людях. Воно дає мені силу і причину жити! Дихати, боротись, перемагати! Йти вперед до мрії!

Завдяки рідним і коханому я маю можливість творити – писати вірші, займатись науковою роботою, розвиватись у своїй професії.

Без краплі сумніву можу кожному дати пораду: шукай щастя в собі! Воно живе в Душі кожного! Ми народжуємось із ним, але з роками губимо... Дивимось на інших і хочемо бути, як вони. Не треба! Ніколи не буде, як у інших. Але може бути краще!

Ми переживаємо буремні часи: війна, становлення державності, тяжкі заробітки. Але згадайте наших бабусь і дідусів. Теж була війна і голод. Згадайте наших батьків: буремні 90-ті, дефіцит, бандитизм, теж голод. Історично можна відслідкувати, що кожне покоління переживає свою трагедію, але не можна стверджувати, що хтось вас робить нещасними! Це – злочин проти Душі!

Дозвольте своєму Щастю розквітнути. Пустіть тепло своєї душі назовні, до світла, до сонця, до людей! Світ не справедливий, але не злий! Люди частіше за все не погані… Вони просто нещасні і вважають у цьому винними усіх довкола..

Ми маємо право бути щасливими і дарувати радість іншим

Мені 30 років. Я – щаслива жінка. У мене, за мірками сучасності, немає жоднісінького приводу для щастя. Бо нам прописали правила, створили планшетки і м’яко направляють у необхідному напрямку, гучно кричучи: «Ти – індивідуальність». І ми йдемо за цими транспарантами із модних тенденцій, забуваємо звичаї, сімейні цінності, внутрішні бажання, маршем прямуємо до прірви…

Зніміть модну збрую, скиньте окови «правильного життя»! Ми маємо право бути щасливими і дарувати радість іншим!

Ми зобов’язані бути щасливими во ім’я тих, хто клав своє життя і здоров’я за кожного з нас. Моя покійна бабуся вчила, що не можна плакати та побиватись за померлими. Що цим ми робимо їм гірше. Забираємо мир у їхніх душ на тому світі.

Я втрачала. Плакала і горювала так, що здавалось помру від цього горя… Мені не хотілось жити, думала про легку смерть. Але чи достойні ми, чи маємо право забрати у себе те, що дали батьки? Чи маємо ми право здаватись на поталу проблем тоді, коли інші борються до останнього? Відповідь однозначна – НІ!

Не здавайтесь! Не падайте духом! Усміхніться.

Життя доводить до краю для того, щоб ми цінували його Дари. Якщо я навчилась бути щасливою, дозволила собі радіти, то цього досягти може кожен. І я все життя своєю усмішкою та вогнем у очах буду доводити просту теорію: щастя живе в Душі кожного! Йому просто треба дати можливість розцвісти.

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему