Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


12 Лип 2016

Олена Назарова – відеоблогер і викладач онлайн-школи

Читайте більше в рубриці Людина
 

Олена Назарова не надто схожа на пересічних відеоблогерів. Побудувавши власний стиль на самоіронічному гуморі, що межує з підняттям серйозних проблем, дівчина так і залишилася гіком-інтровертом і надає перевагу вечору за переглядом серіалу компанії колег по хобі. «Якщо виказується суб’єктивна оцінка, саме суб’єктивна: ти дурний, злий, жахливий, некрасивий, краще за все зайти і подивитися, що за людина це написала. Якщо це не той, з ким тобі б захотілося ввечері випити пива, то нащо воно тобі треба?!», - з посмішкою радить героїня.

Олені – 23 роки, дівчина працює викладачем в онлайн-школі, проживає у місті Набережні Човни, республіка Татарстан. З 2013 року героїня веде канал на YouTube; знімає влоги, скетчі, огляди, озвучує ролики і т.д. і вже встигла зібрати аудиторію у більш ніж 11 тисяч підписників. Дівчина зізнається, що творчий псевдонім NZNBRG (Назенберг) вигадала ще у часи шкільної лави, надихнувшись жартом вчительки про ймовірні завоювання Польщі. Тож пропонуємо разом зламати четверту стіну і зазирнути по той бік екрану комп’ютера. Про вплив дитинства, захоплення молодіжними течіями, інтернет-нахабність та прихильників Олена розповідає НародUA.

Дитинство, родина і підліткова закомплексованість

- Я була типово дивною дитиною. Дуже часто потрапляла у абсолютно ідіотські ситуації, в яких почав закрадатися сумнів, що саме такі «пригоди» стануть відмінним матеріалом, коли виросту і навчуся його використовувати. Також була обов’язкова фаза товстого емо-підлітка, коли я не лише активно себе ненавиділа, а й почала усвідомлювати себе як творчу людину. Скільки б не сміялися з цього ніжного віку, саме тоді люди починають намагатися щось робити і думати: «а творити доволі прикольно, можна ж це у щось конвертувати!». Звісно, ти виростаєш і дивуєшся – хіба я міг написати таку вбогість?! Та, все одно, з часом «прокачуєшся» і усвідомлюєш, що, хоч колись і створив жалюгідне, але добре, що це сталося і ти не закинув справу. Були гарні і погані моменти, ті, які на мене невідворотно вплинули. Немає сенсу не визнавати, що без прикрих інцендентів я б не стала тим, ким є зараз і не зняла б декількох відео, котрі вважаю найбільш сльозливими, але приближеними до тих емоцій, які колись відчувала. Варто згадати ще один момент. Колись я отримала коментар про те, що маю комплекси і лише випинаю їх назовні у відео. Такий відгук здався доволі незрозумілим, бо до того моменту я абсолютно усвідомила - комплекси є у всіх і звучить дивно, що демонстрація того, що на тебе вплинуло є проблемою. У кожного ставалися неприємні моменти, що поганого у тому, щоб це визнавати?

1 copy4 copy copy

- А як Ваші батьки ставляться до хобі?

- Є доволі цікава деталь – мій батько абсолютно проти цього всього, але це не означає, що він не допоможе мені у технічному плані. Той самий випадок із серії «мені не подобається, що ти робиш, але ти робиш хоч щось». Я не сперечаюся, у кожного різні інтереси, люди, елементарно, різні і в нього інші стандарти гумору. Батько щиро вважає мене несмішною і жахливо помиляється, та я не про це. Зовсім інша історія з мамою – вона підтримує мене у всьому, аж до того, що примудрилася декілька разів прорекламувати блог у своїй спільноті у «Вконтакті». Була ситуація, коли я спитала у мами, чи подивилася вона моє останнє відео, те саме про стільці ([18+] ПРО ТИПЫ ОРИЕНТАЦИЙ И ДВА СТУЛА), а вона відповіла, що «так, звичайно, і закинула його до себе у «Однокласники», не дивлячись на мої вмовляння «мама, не треба!». Я тоді ледь не посивіла, якщо чесно. Це чудовий приклад людини, у якої немає ніякої ні зашореності, ні кордонів. Насправді, я вважаю, що будь-хто, хто займається креативною діяльністю повинен відчувати підтримку близьких. Завжди є чуттєвий момент, коли ти починаєш сумніватися у собі, та якщо тебе підтримають на цьому етапі – ти продовжиш займатися справою, якщо ні – отримаєш гігантський комплекс того, що не ніколи нічого не зможеш і тобі буде дуже важко від нього позбутися.

4644567546165875678567562

Малюнки героїні. Автори: jdrn9 і Ірина Щепащенко

Захоплення відеоблогом

- Зазвичай відеоблогери створюють свої канали з 2 причин: або хочуть принести у світ щось нове, або заробити грошей. Чим керувалися Ви?

- Є ще третя причина. Канал може бути виключно у терапевтичних цілях чи для самовираження. Зараз цього менше, бо Рунет стає трошки більш агресивним. З’являються загальні вимоги до контенту. Навіть до користувачів, які заливають у мережу щось типу « MOVIE 19.32: Як я знімаю голубів, що лускають насіння», до людей, що роблять це лише тому, що можуть. Коли я тільки думала завести канал мені здавалося, що, з одного боку, я хочу і можу щось зробити, але з іншого - ні, бо той образ креативної людини, який створювали раніше мав доволі загальний вигляд: товариський, здатний на імпровізацію і відкритий ідеї стати багатим і знаменитим небожителем. Я розуміла, що й близько не стою до нього. Та потім почали з’являтися блогери у дусі того ж Дена Хоувелла, які довели, що абсолютно нормально не відповідати таким критеріям. Можна розповідати про те, що тобі близьке, не боятися висвітлювати якісь важливі подробиці, що можуть комусь здатися неприємними, ті, які соромляться згадувати. Після того, як пройшла певна кількість часу, на сервісі, де я була зареєстрована, Diary.ru, проводилось щось типу внутрішнього конкурсу під назвою «Фандомна битва» і я подумала, що, мабуть, геніальна ідея – принести у команду пародії на 2 шоу. Це був 2013, ми розважалися, як могли. Я знімала у пустій аудиторії свого гуртожитку за допомогою парти, на якій лежав стілець, а на цій конструкції сидів мій сусід. Жахливий монтаж, топорні шрифти, які я зараз уявляю і мені стає фізично погано. Та раптом відгук, який я отримала вкінці і від конкуруючих команд, і від глядачів був настільки позитивним і настільки кількісно більший, ніж будь-який з тих, які я коли-небудь отримувала до того, що мені було навіть не по собі.

13HcFtjTXTnI4

- А як знайшли свою нішу на YouTube, як вибирали, що саме знімати?

- Я думала про те, що певна сфера, близька до гумору – моє. Пробувала знімати інші речі, щось у дусі короткометражок. Можливо, коли матиму відповідне професійне оснащення, я до цього повернуся, бо мене приваблює сам жанр. Стара-добра мрія вирости і зняти серіал досі не зникла. Та я почала думати, які теми слід висвітлювати. Найближче, до чого могла додуматися – щось пов’язане з фанатською діяльністю. До того ж, на той момент я була стурбована станом своїх друзів. Мені здалося, що якщо я якось спробую підняти їм настрій, можливо, я зроблю щось гарне і виконаю свій мінімум зобов’язань товариша. Саме тоді заснували творчій колектив CLOCKWORK TARDIS і у 2013 вони зробили невеликий дайджест фандомних подій, прем’єр, рейтингів і т.д. Я вирішила, мовляв, все. Час про це все забути, бо мої ж плани фактично виконали. Та у той момент стартувала «Зимова фандомна битва». Я подумала, що було б непогано спробувати висвітлити цю подію. Той формат, який тоді запропонувала сподобався іншим і зараз, опісля трьох років, мене досі просять записати огляд. Спойлер: я цього робити не буду, бо вважаю пройденим періодом, до того ж він вимагає величезного обсягу роботи. У мене весь процес займав місяць і більше, чого зараз дозволити собі не можу та й бажання не маю.

- А що б Ви порадили тим, хто лише думає стати блогером?

- По-перше, просто піти і зробити. Є велика ймовірність, що не зганьбишся дуже сильно. Так, будуть перші відео, про які згадуватимеш з жахом, але цього не уникнути. На початковому етапі зробиш щось відстійне і пишатиметеся з цього, бо таким чином заточений творчий процес. Та потім поріг спроможностей зростає. Плюс, повинне бути щось на розкормку хейтерам. А то буде нудно, якщо все проходитиме ідеально. Немає сенсу бути товстошкірим, не можеш це робити – не примушуй себе ж, та є сенс навчитися відрізняти, що стоїть за словами. Якщо виказується суб’єктивна оцінка, саме суб’єктивна: ти дурний, злий, жахливий, некрасивий, краще за все зайти і подивитися, що за людина це написала. Якщо це не той, з ким тобі б захотілося ввечері випити пива, то нащо воно тобі треба?! Справа в тому, що онлайн ми дуже часто вислуховуємо людей, яких би ми не слухали у реальному житті. По-друге, не треба демонізувати ні конкурентів, ні підписників. Захопленню блогом треба дати як мінімум півроку, до того ж творчий процес доволі цікавий і вартий зусиль.

6 copy copy copy7 copy

Фандоми

Фандом – неформальне субкультурне співтовариство, учасники якого об’єднані одним інтересом, пов’язаним із твором мистецтва (фільмом, серіалом, книгою, відеогрою тощо).

- Справедливо помітити, що все почалося з аніме. У кожного тоді були різні джерела: музиканти, аніме, серіали. Спочатку через сайт Diary.ru, а потім і через фандомні спільноти, я почала знаходити однодумців. Усі фандоми, що більш-менш крупні на даний момент можуть здатися недружелюбними. Особисто я уже 2 роки захоплююся «Ace Attorney» («Переворотний суд») - це візуальна новела, пазл, детектив. Стрімко старішаю, тому мені важливо, щоб стосунки між персонажами канону чи фанону були максимально здоровими. У гонитві за увагою, за якоюсь перчинкою для контенту, автори іноді переходять кордон і починають додавати надто багато драми чи робити певних персонажів відвертими злодіями. Також у проекті мене захоплює, зрозуміло, сюжет та комфортне ставлення персонажів між собою. Мені подобаються сильні пари, така і представлена у вищезгаданому фандомі («Wrightworth»). Персонажі почали формуватися у кризовий момент і це продовжувалося довгі роки. Їх можна назвати, як платонічною, так і романтичною парою. Взагалі, якщо йти далі, головна причина, чому люди стають слешерами – це нестача гарно прописаних жіночих персонажів. Дійсно, коли рух зароджувався, то так і було. Зараз медіа йде у бік створення більш різних, більш глибоких персонажів, і багато хто з фанів визнає, що і гет і фемслеш гарно заходить. Та, на жаль, є такий момент, який я все збираюся висвітлити у відео – фетишизація меньшостей, що зараз активно розростається між фанатами. Останнім часом я зрозуміла, що період поглинання інформації, який почався у університеті став себе вичерпувати, це стається не лише у мене. Зараз говорять, що медіа штампує все більше, але поглинати хочеться все менше. Тому стається почуття відставання від тих, хто дивиться все нові та нові серіали і постійно відслідковує про них інформацію.

- Ви згадували, що значно звузили коло фандомів і стали консервативною у цьому плані, та деякі улюблені проекти, на жаль, закривають. За який із таких образливіше більше за всіх?

- Однозначно «Ганнібал». Це найкомфортніший для мене фандом із усіх. І фанати, і автори проекту – міцно сполучена група з абсолютно жахливим почуттям гумору. Я таких людей поважаю. Це забавно, що часто у фандомі з надзвичайно темним кривавим каноном, психотичними персонажами, з ілюстрацією людської мерзенності надзвичайно смішні та приємні творці і фанати.

OVrIXA8wLzE

Безпека та щастя

 - Останнім часом, щастя для мене – безпека, оскільки це те, чого різко невистачає нам усім з тою кількістю негативу, який приносять новини. У мене був не дуже емоційно приємний період, коли я працювала у школі і вела діяльність на каналі. Якщо відслідкувати все, що тоді знімала, то я намагалася поводити себе максимально тихо. Справи мали б не надто гарний вигляд у випадку, якщо мій канал знайшли б. Дуже добре шифрувалася, спільнота блогу у «Вконтакті» досі записана на несправжній акаунт. І це, насправді, сумно. Та зараз, коли скомпрометованим може бути абсолютно будь-хто, хоча я вже і не працюю у школі, потрапити під удар набагато легше, ніж роки 3 тому. Немає сенсу ностальгувати за минулим,  за тим, що «раніше було краще», були перспективи, був спокій. Трапляється, що зараз навіть найменші речі тебе ощасливлюють. Коли вдалося натикнутися на нову пісню, коли вийшов на балкон після дощу, коли прокинувся і в тебе попереду цілий вихідний, а ти знайшов новий сезон серіалу з різними видами субтитрів і можеш надивитися удосталь.

- А який вік вважаєте найщасливішим?

- Останнім часом спілкуюся з набагато дорослішим за мене поколінням, людьми, яким років так 50. Вони найбільш умиротворені, оскільки починають відкривати для себе нові горизонти, вчитися. У мене багато учнів, що значно старші за мене і помітно, наскільки їм цікаво. У них немає проблем, з яким борються люди до 30. Вони вже все пройшли, з усім розібралися і у них афтепаті. Насправді, я їм жахливо заздрю - знаю, що це помилкова позиція. Я спитала у декількох людей такого віку, виклала свої думки. Вони відповіли, що все не зовсім так, але у загальних рисах – схоже.

Коментарі в інтернеті і любов підписників

 - Не можна однозначно сказати, що Рутюб поганий. Коментарі на YouTube - саме по собі не дуже радісне місце. Зараз і наявність модерації вважається негативним фактором, особливо коли випускаєш ролик на неоднозначну тему. Блогер nixelpixel записала серію відео про фемінізм і реакція була дуже сильною. Кажучи «дуже сильною» я маю на увазі те, що вона була змушена побачити багато і позитивних відгуків, і відверто жахливих, почалися проблеми з посяганням у особисте життя. Це якраз моторошний приклад того, що люди онлайн можуть перейти всі кордони. Не кожен усвідомлює, що у інтернеті є і небезпечні місця. Наприклад, моя – матір майстер з манікюру. Вона лише нещодавно відкрила для себе, що є величезна кількість майстрів, які показують основні принципи роботи на YouTube каналах. Навіть мама щоразу каже, до чого ж безглузді пишуть коментарі - люди не звертають уваги на базові речі, написані у описі до відео. Це мене особливо виводить з себе. Зазвичай витрачаю близько години, щоб перерахувати усі матеріали, задіяні у відео, бо так треба робити, щоб позбавити себе питань типу «а що це було на 2.07?!». Коротше кажучи, ласкаво просимо до інтернету. Природно хотіти заробити за допомогою хобі, та в Рунеті це неможливо зробити ніяк, окрім реклами, а до неї я ще не доросла. Потім були роздуми у дусі, особливо при умові прийнятих нещодавно законопроектів, чи не кинути це все? Можливо, не те місце, не той час, і я зовсім не та людина, щоб знімати, бо виходить нерегулярно чи неякісно, потрібен інший рівень, асистенти. Все це звучить не так весело, як оригінальна мета. Рано чи пізно такі думки приходять усім, хто займається більш-менш креативною діяльністю, особливо якщо вона не є основною професією і не окупається. Був момент, коли я зрозуміла, що стала типовим блогером-числовиком. Немає сенсу заперечувати, що, ти стаєш азартним і запал починає поступово перебивати смак від чогось іншого. Тому я дійшла до 10 тисяч підписників і подумала «і що?». Фактично немає особливої підтримки, партнерської програми, креативного центру, ти все робиш сам як хобі у вільний від роботи час. Те, що почалося раніше як терапія для мене і друзів і, як врешті-решт виявилося, для тих, хто не знайшов собі місця в Рунеті. Усвідомити, що справа має відгук допомогли випадки, коли я примудрилася побувати на фестивалі у Санкт-Петербурзі і декільки разів організувати зустрічі підписників. Раптом я побачила велику кількість реальних людей, які чомусь мене знають і радісно вітаються. Був момент, коли я сприймала себе не як творця, а як представника, що подає інформацію, тому спілкування здавалося необов’язковим. Абсолютно нормально, коли кажуть «так, чудово, дякую за роботу», а все інше трошки зайве. Мережа стирає кордон особистого простору; мені задавали купу безтактовних питань і я не могла збагнути – навіщо? Та, в той момент, коли зібрала прихильників і нам вдалося перебороти першу сором’язливість, я зрозуміла, що всі ці реальні люди насправді прийшли не лише через зацікавленість каналом. Коли вони почали обговорювати теми, які я піднімала у своїх відео, зацікавилися одне одним і питали, хто як бореться з проблемами, здає сесію, де працює, що думає про останні події, розказували смішні історії. Тоді я зрозуміла, що добре бути об’єднуючим фактором. Все ще не люблю ставати віссю цього всього, але бути приводом доволі гарно, оскільки мало хто б погодився прийти просто так. Я хочу продовжувати бути тим, хто надихає вийти і поговорити з кимось ще. Все ще не люблю перебувати на першому плані, але якщо це зробить життя когось кращим і принесе в нього нових людей – я тільки за.

 

Фото надані героїнею

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему