Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


07 Груд 2016

Олександра Дзигал була «затятою журналюгою», а стала фітнес-моделлю і тренером

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

Олександра Дзигал – героїня  рубрики «Людина». «Моя історія переплітається з життям по-справжньому видатних людей, яких я колекціоную – чомусь хочеться називати це саме так.», – розповідає дівчина.

Олександрі – 20 років. Уродженка Кіровоградської області, мешканка Черкас. Спортсменка, фітнесистка, персональний тренер, дієтолог.

У дитинстві мріяла бути хореографом

У дитинстві мріяла бути хореографом, 6 років відвідувала музичну школу, клас «Хореографія». Так склалося, що уся моя історія переплітається з життям по-справжньому видатних людей, яких я колекціоную – чомусь хочеться називати це саме так. Адже вони залишаться у пам’яті назавжди, бо зіграли у житті велику знакову роль. Їм завдячую тим, якою я є зараз.

Я поринула з головою у журналістику

У той період часу мені зустрілася Ірина Анатоліївна Ткаченко, доцент кафедри видавничої справи та редагування КДПУ ім. Винниченка та науковий керівник секції «Журналістика» у МАН, де, власне, ми і познайомилися. Завдяки цій дивовижній жінці я поринула з головою у журналістику. Ті кілька років життя були сповнені шаленого максималізму до навчання та письма. Ми спілкувалися дуже мало, але вона показала мені, що таке справжня журналістика і я, не маючи всього потрібного об’єму знань, проте кваплячись його здобути, змогла навіть відчути всю романтику журналістського життя.

Ніби й не зі мною було

З цим періодом також пов’язую чудового журналіста Валерія Лебідя та його інформаційний портал «Гречка». Він на той час слугував для мене взірцем. На «Гречці» здобувала свій перший досвід написання статей, почавши з конкурсної рецензії та блогу, який до сих пір там висить. Цікаво, часом, глянути. Зважаючи на теперішнє життя, ніби й не зі мною було. Отже з моєю «теплою» журналістикою асоціюються ці дві людини і рідний затишний тоді ще Кіровоград.

Я перекваліфікувалася у літературного агента і почала писати більше прози

У Черкаси я прибула ще затятою журналюгою, натхненною метрами цієї галузі, один з яких до сих пір додає іноді сил для боротьби. Але через півтора роки навчання запал минув, точніше він був, однак не приносив плодів. Тоді я перекваліфікувалася у літературного агента і почала писати більше прози. Їздила у літературні школи за підтримки Центру літературної освіти, виконувала технічну роботу громадської організації, допомагала координувати зустрічі з відомими письменниками.

Я мріяла присвятити усе своє життя спорту

На другому курсі навчання за намовою друзів-спортсменів почала відвідувати тренажерний зал. Там зустріла Своїх Людей із «колекції»: наставники, колеги, друзі, справжні профі Микола Сікачіна і Любов Безпальча. Відтоді я чітко зрозуміла, що це дійсно те, до чого я йшла увесь цей час. Майже, від самого початку я мріяла (тільки мріяла, бо ж, як і всіх, мене поїдали страх, більше навіть невпевненість у своїх силах) присвятити усе своє життя спорту. Так, щоб від початку і до кінця, займатися професійно…

15392807 1799199943653278_5219580434167766389_o

Фітнес-модель та персональний тренер

І от! Тепер я фітнес-модель та персональний тренер. Кожен з нас мріє щодень отримувати задоволення від того, що він робить. Це про мене.. Я щаслива, більше нічого не треба. Люди не вірять, що мрії можуть ставати реальністю. І от.. проблема лише у тому, що вони не дозволяють собі цього. Достатньо лише дати волю собі, зрозуміти, що ви не дерево, яке вросло корінням у грунт, перестати боятися щось змінити і почати.. просто почати бути вільним та щасливим.

Тихо та впевнено йду до своєї мети

У спорті я рік. Працюю на себе: будую бажані пропорції і тихо та впевнено йду до своєї мети. Це тільки старт. Робитиму усе, що потрібно і скільки потрібно, але мої цілі будуть досягнені. Звісно, коли помічаєш  результати своєї праці – це і є найбільшою винагородою і просто божевільне, неймовірне, яскраве відчуття щастя.. Неможливо навіть описати. Ставте перед собою реальні цілі і точно їх формулюйте, працюйте над силою волі та дисципліною - саме цього найчастіше не вистачає людині, аби дійти до кінця..

 

Фото надані героїнею

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему