Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


18 Лип 2019

Олександра Хортиця: "У мене два щастя – слово і дорога"

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

"Не знаю, чи є більше щастя за знання, що ти – володар світу, тобто саме ти можеш у ньому щось змінити на краще", – каже Олександра Хортиця – героїня Щастя на НародUA.

Екскурсовод – це дуже, дуже круто

66125439 1363596070470660 8947853191941193728 n

Народилась я у Львові в середині восьмидесятих, і з першою мандрівкою на море із родиною зрозуміла, що буду мандрувати завжди. У Львові працювала трохи екскурсоводом, і ще на такій собі офісній роботі, яка дала прекрасний досвід для майбутнього щастя, що зветься «ніколи  більше». А от екскурсовод – це дуже, дуже круто. Поціновую творчі, оригінальні екскурсії, людей, які створюють нові шляхи. А сама просто люблю показувати людям знайомі та незвичні міста – такі наслідки лишились від праці минулих літ.

Я нарізала, вимірювала струни для бандур та цитр, полірувала білий рояль

Один раз у Львові я кілька тижнів пропрацювала в музичній майстерні, де ремонтували старовинні інструменти. Я нарізала, вимірювала струни для бандур та цитр, полірувала білий рояль, і знаєте, що? Це було чисте щастя – запах лаку та деревини, вміння робити руками прості та безцінні речі, та знання, що ці струни будуть звучати десь там, на концертах, без мене, але із моїм дрібним вкладом. Не знаю, чи є більше щастя за знання, що ти – володар світу, тобто саме ти можеш у ньому щось змінити на краще. А яка ще може бути влада над світом, га?

Творити чудеса далі, бо заради того тільки і живу

66371796 626215324528292 4752926619251769344 n

Переїхала до Харкова тільки в 25 років, а звідти – до Києва, і відчуваю зараз, що вже треба рушати далі. Світ великий, не хочу лишатись довго на одному місці, стільки всього ще треба побачити і почути. Одного разу побувала на озері Байкал – добралась своїм ходом, майже пішки, тобто автостопом – десять тисяч кілометрів в обидві сторони. І скажу, що хороші люди, які є всюди, траплялися мені частіше, ніж погані. Тому я думаю, що хороші люди є всюди, адже людська емпатія, соціальний альтруїзм – це еволюційно-вигідна поведінка для нашого виду.

Я багато пишу, і мої твори – вірші та історії – роблять людей щасливішими. Зараз повільно, але впевнено йду до особистих друкованих видань, збірки – це добре, але мрію про свої книги! Коли я написала історію «Я купила ангела», просто не знала, що ця історія зі мною зробить… сотні людей почали писати вдячні листи, просити продовження. А я не розуміла, що їм так в тій казці. Так і не зрозуміла, ха! Але це не заважає творити чудеса далі, бо заради того тільки і живу. Щодо роботи: я багато пишу для мережевих видань – статті про міста, емоції, людей, активність та вчинки, що змінюють всесвіт. Я люблю мови, тому серед мрій, що вартують багато – вчити їх. Польська, іспанська, грецька… ні, я  їх майже не знаю, я просто хочу їх знати, окрім англійської та рідних двох мов.

Що таке щастя?

65465570 770239666707207 1651743172482564096 n

У мене два щастя – слово і дорога. І третє, невимовне – мої близькі люди, найближчі, найважливіші. Дорогою я дихаю, словом я створюю, а разом із близькими отримую внутрішній сенс для слова і дороги. Люблю творчі фестивалі, життя в наметах, рюкзак на спині, автостоп. Люблю затишні готелі, швидкі літаки, комфорт сучасних мандрів. Стріт-арт – моє хобі, взагалі – діалог з містом як форма самовиразу. Люблю вийти в місто, в будь-яке місто, і лишати подарунки для людей. Книги в обмінниках, сувеніри, блокноти, щось, що зроблю власними руками. Просто так, для того, хто знайде. Колись лишила на містку над вулицею в Києві великий кольоровий камінчик із знаком питання з однієї сторони, спостерігала, як пара – хлопець з дівчиною – підіймають, дивуються, сміються. Щось то для них значило, хто зна, що саме, це вже не моя історія.

65903598 2085304715097573 8421375289048694784 n

Знаєте, є такі люди, яким увесь світ – дім. Певно, я з них. Отже, щастя – це жити повним життям, бачити, чути, відчувати світ на доторк, танцювати ногами, руками та душею. Це – пити вранішній відвар м’яти та меліси з лимоном та імбиром, або ж солодку, вибілену молоком каву. Щастя – це готувати пиріг із вишнями разом з тим самим, близьким і дорогим чудом. Це – відкривати нові місця. Спостерігати за людьми, їх звичаями. Щастя – це писати історії про незвичні світи, які точно десь поруч, і про які так легко розповідати у віршах.

…Щастя – таке невимовне, що легко буде частинкою іншої казки, кожен із нас бачив крила лелеки, що малювали у небі підказку: як же, ну як нам здобути те щастя, адже воно нескінченне і вічне, плинне, миттєве, і ціле, і частка – було вчорашнім, а стало щорічним. Щастя – надворі, і щастя – в колисці, вчора – в дорозі, сьогодні – на місці. Кожному – слово, перлина і промінь – щастя у тиші, і щастя – у гомоні, серед безодні життєвих симфоній – щастя  знайди, збережи у долонях.

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему