Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


09 Квіт 2014

Олександр Дубина: «Я завжди роблю те, що мені до вподоби»

Читайте більше в рубриці Людина
 

Олександр Дубина народився у місті Золотоноша, навчається у Черкаському національному університеті ім. Б. Хмельницького на спеціальності релігієзнавство. Заснував музичний гурт «Сонце в кишені», який тільки починає свою дорогу в музичний світ.

Шкільна музична група «Останній притулок»

- Музикою почав займатися у десятому класі. Мене запросили у шкільну групу однокласники. Був там у якості барабанщика. Гурт мав назву «Останній притулок». Звідки така назва? Ми взяли словник іншомовних слів, загадали сторінку та рядок… і випала слово, що означало «Останній притулок».

 

Робити те, що подобається

- Я завжди роблю те, що мені до вподоби. З дитинства хотів грати у якомусь гурті. Постійно думаю про те, що треба робити у житті те, що хочеться робити. В силу різних життєвих обставин і враховуючи те, чим ти хочеш займатись професійно. Так завжди! У житті були різні періоди. Я міг не приділяти уваги навчанню, науці, а займатись тим, що мені до вподоби – це музика, спорт. А були моменти, коли я захоплювався вивченням історії. Тоді вже менше уваги приділяв розвагам. Хотів, до речі, вчитися на історика, та не склалось.

 

gretg

 

Музика і Черкаси

- Коли вступав до Черкас, то паралельно подавав документи у київські вузи. Але доля вирішила, що все ж краще, якщо я буду здобувати освіту у Черкаському університеті, хоча і в Київ пройшов. Я ні разу не пошкодував, що навчаюсь у ЧНУ. Вважаю, що у моєму житті відбувається все не випадково. Саме у Черкасах створив свій гурт. Кажуть, що у Києві більше можливостей, та я вважаю інакше. Черкаси - не останнє місто для музики, а Київ - навпаки - там важче, більша конкуренція, набагато складніше про себе заявити. А якщо ти сформуєшся як музикант у Черкасах, то вже пізніше можеш змагатись з іншими музикантами.

 

Філософія і музика

- Я вже зрозумів, що втягнувся у це з головою, і я починаю хвилюватись за свою професійну діяльність у аспірантурі. Вона під загрозою! Я намагаюсь поєднувати. Але треба віддаватись чомусь одному і з головою!

 

Перші публічні виступи і пам'ять «Небесної Сотні»

- Вперше зіграли у січні цього року. Слухали нас відвідувачі «Не кафе». Після того ми грали на Благодійному концерті  пам'яті "Небесної Сотні". Всього було чотири виступи.

 

Музика для Львова

- У мене є друзі зі Львова, з ними планую організувати імпровізаційний виступ десь на центральній вулиці Львова. Це буде у форматі «вуличні музиканти». Але ми хочемо зняти відео, щоб це було цікаво. Запис того, як ми граємо в живу.

 

ez92c

 

«Сонце в кишені»

- Я можу довго пояснювати по-філософськи. Але все насправді набагато простіше. Гурт розпочав свою історію із 23 серпня 2013 року. У моєму рідному місті Золотоша був організований фестиваль творчої молоді міста, на якому міг заявити про себе будь-хто. Співорганізатором дійства був я. Виконував подвійну роботу – організатора, а також збирав хлопців для виступу. Ми шукали, відповідно, для цього фестивалю і виступу назву для нашого новоствореного гурту. У мене в голові постійно крутилась назва пісні мого знайомого «Сонце в кишені». Тому, зателефонувавши йому і отримавши згоду на використання назви, ми почали називатись «Сонце в кишені». До складу групи входять Олександр Демешко, Дмитро Чабаненко, Ян Шафорост, Олександр Пєтухов, Артем Сіньковський та я.

 

Кумири

- У моєму домі звучала різна музика. Але те, що запало в душу найбільше, - це збірник, до якого входили  «The Beatles», «The Doors» , Frank Sinatra та інші виконавці. Найбільш улюбленою була пісня «The Beatles» «Yesterday». Вже тоді, у дитинстві, я розумів, що пісня несе щось таке велике і грандіозне. А далі було знайомство з гуртом "Океан Ельзи" та творчістю Святослава Вакарчука. Це мало великий вплив на мене і прищепило мені певний музичний смак. Я почав знайомитись з іншою музикою. У даний момент я слухаю здебільшого британську музику. Це Arctic Monkeys, The Kooks та інші виконавці.

 

mrc

 

Книги, Василь Симоненко і «нешароварний» Шевченко

- Мені  дуже подобається російська література та поезія. З українських сучасних письменників радив би Іздрика. Нещодавно був на зустрічі з Лазуткіним – мені сподобалось. Мені не подобається той факт, що у нас, у Черкасах, мало говорять про Василя Симоненка як письменника, все про Шевченка та Шевченка.

Зараз читаю дуже багато. Останнє, що прочитав, це «Щоденник Тараса Григоровича Шевченка». До речі, закінчив читати 9 березня, так символічно. Я б його радив читати всім, хто розпочинає знайомиться з творчістю Шевченка. Тому що зараз скільки шароварщини нав’язується ще зі школи. Ми не розуміємо, хто такий Шевченко, коли їдемо у Канів, коли ідемо у музей. Для нас це втрачена постать через дурну політику. Для нас Шевченко – це дід у шапці з вусами, це «ненька Україна», і всі ми маємо поклонятись. Ніколи не розумів цього. Чому? Поки не почитав щоденник – не розумів. 

 

 

Фото надані героєм публікації

Поділіться з друзями: