Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


22 Лют 2012

Ніна Брижко підняла на ноги хлопчика з ДЦП і хоче допомогти іншим

Читайте більше в рубриці Людина
 

«Взагалі я дуже проста жінка, сама звичайна. І я виховую дитину з обмеженими можливостями. Я взяла цю дитину в дитячому будинку , коли їй було чотири роки. Діагноз був поставлений «ДЦП» і ще багато різних діагнозів… По зовнішньому вигляду помітно було, що дитина – нездорова. Голова була більша, ніж вона повинна бути, ротик відкритий, слинка текла, ножки були ніякі. Дитина пересувалася ручками. Він стрибав на ручках, і в нього ручки були, як у нас – підошва. А ножки підтягував, ножки були взагалі нерухомі», - розпочала свою розповідь 66-річна черкащанка Ніна Архипівна Брижко.

Сьогодні ж ця жінка не просто вдихнула в тепер уже 8-річного Стасика життя і любов, але й фактично поставила його на ноги. Стас ходить у 34-ту черкаську школу і вже рухається на ногах з допомогою «ходунків». В перспективі, як вірить жінка, він зможе ходити самостійно.

 

Маючи такий досвід виховання і фізичного розвитку дитини із ДЦП, Ніна Брижко разом із громадськими активістами Євгеном Корольовим та Діною Глазуновою вирішили дати шанс на подібне оздоровлення усім дітям і створити реабілітаційну програму для дітей із цією хворобою. Ініціативу обіцяє підтримати як «потужний рух, що може змінити весь світ» й депутат Черкаської облради Павло Філіпенко.

 

IMGP0197

Євген Корольов, керівник громадської ініціативної групи

 

IMGP0201

Діна Глазунова, голова ГО "Перлина", м. Чигирин

 

«Мені говорила головний лікар «Малятка», де я взяла дитину, що місце цій дитині – в домі інвалідів… ця дитина – неперспективна… І я як уявила собі, що ця дитина залишилася сам-на-сам… По-перше – без родини, і ще - в неї таке майбутнє… У мене всередині все перевернулось і я не погодилась. Коли я дізналася, що його віддадуть в інтернат для інвалідів – я не могла залишитися байдужою. І вирішила, що заберу цю дитину. І я оформила опікунство», - розповіла Ніна Брижко про початок свого життя з 4-річним Стасиком.

 

Ніна Архипівна вважає, що батьки, в яких є діти з такою хворобою, повинні об’єднуватися і допомагати одне одному, а не впадати у відчай чи чекати, поки хтось вирішить проблему. Вона ще раз наголосила, що сама б вона не змогла досягнути тих результатів із маленьким Стасом, які вони досягнули з допомогою різних людей, а також завдяки своїй наполегливості та позитивному налаштуванню.

 

Тому Ніна Брижко радить батькам діяти «громадою», долучатися до створення та реалізації програми реабілітації дітей, хворих на ДЦП.

 

«Дитина зараз знаходиться в сім’ї. Навіть оточуючі бачать, наскільки дитина змінюється. Хлопчик розвинений. Він успішно навчається у другому класі. Ми три місяці лікувалися в Євпаторії, але він зараз уже доганяє навчальну програму. Раніше дитина взагалі не могла ставати на ніжки. Коли її пробували ставити – вона кричала і плакала. Тепер дитина ходить. Поки – з допомогою ходуночків, стіночки, але він буде ходити», - розказала Ніна Архипівна.

 

Крім того, черкащанка Ніна Брижко розповіла про «секрет успіху». Оскільки, мабуть, кожне слово цього «секрету», як то кажуть, «на вагу золота», то подаємо її пряму мову з цього приводу повністю:

 

- Один секрет відкрию вам. Я – людина віруюча. З нами весь час був Господь Бог. Я взяла дитину і в мене була ціль. Я була вмотивована. І в мене були ключі – як це робити. Це було поставлено на систему. Ми займалися дитиною постійно. Що б ми не робили. Ми йшли з дитиною на прогулянку – значить у нас були віршики чи ще щось таке… Ми живемо в гуртожитку і там – великий довгий коридор. Ми беремо ходуночки, беремо англійську мову чи якісь правила і ми ходимо… Усе було поставлено на розвиток. Що б ми не робили. Мультфільми – значить вони на розвиток. Книги – на розвиток. І дитина росла в чистому середовищі, чистому духовно. Ніяких поганих слів. Я виполювала з дитини все те, що негативне. Негативні думки – це неправильно, негативні слова – ні, не неправильно, негативні очікування – ні. Проблем у нас немає. Коли ми навіть виходили на вулицю і там бабусі казали «Ой, яке у вас горе», то моя дитина відповідала: «У нас немає горя». Ми жили без горя. Ми жили не з горем. Ми не погодилися жити з ДЦП. ДЦП – це ситуація, це щось таке скороминуче. Ми вирішили, що краще ми будемо жити з Господом Богом і вийдемо з цієї ситуації, з ДЦП.

Що б не було – іграшки і все – було поставлено на те, щоб розвивати дитину фізично, інтелектуально, розумово. І я вірила в те, що це – не доля для дитини, щоб вона повзала. Це – не наше. Ми повинні ходити. І в мене була ціль, щоб дитина була повноцінною. Щоб вона була корисна для суспільства, щоб вона могла сама себе обслуговувати, сама на себе заробити… В мене все в середині піднімалося: ні, ні, тільки все буде добре. І в нас – результати гарні. Ви б побачили хлопчика. Хлопчик дуже цікавий, дуже хороший хлопчик…

 

Врешті, Ніна Брижко ще раз звернулася до батьків із проханням об’єднуватись:

 

- Я побачила в якому стані знаходяться діти та батьки. Це мене спонукає щось змінити в цьому плані. На сьогоднішній день самі батьки не можуть дати дітям те, що необхідно їм дати. Я вірю, що громадою ми можемо вирішити цю проблему.

Поділіться з друзями: