Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


05 Серп 2012

Микита Джигурда вважає Тараса Шевченка Мойсеєм

Читайте більше в рубриці Людина
 

У Черкасах під час відкриття фестивалю кам’яних скульптур «Живий камінь» актор і бард Микита Джигурда разом із гуртом «Сад» продемонстрували черкащанкам, що Тарас Шевченко і хард-рок – це не такі вже й непоєднувані речі, як здається на перший погляд. Попри те, що усі страшенно переймалися тим, що Джигурда буде вживати ненормативну лексику і взагалі «чому він може навчити наших дітей», одіозний шоу-мен поводився загалом дуже чемно, розповідав журналістам про духовний фалос і метеликів у грудях, а ще – поливав розгарячілу молодь водою із пляшки й хвацько бігав по сцені з булавою, осідлавши при цьому стійку від мікрофону. Пропонуємо вашій увазі трохи його роздумів про життя-буття, підслуханих і записаних перед концертом.


DSC 1102


Про Україну

 

В мене матуся і тато в Україні, сестра рідна тут, син від першого шлюбу. Я легіонером працюю в Росії, але в мене українське громадянство, тому що дають працювати, дають ті гроші, на які я можу займатися своєю душею і робити ті фонограми і перформанси, які можна робити, будучи вільною людиною. Усі свої фонограми я записував в Україні, з українськими музикантами.

 

  DSC 1060

 

Про росіян – братів наших менших

 

До влади раз у п’ять років заходжу і кажу – давайте вже зробимо такий проект з Джигурдою, щоб це було як брати Клички у боксі. Щоб у мистецтві і рок-музиці ми зробили такий проект, такий духовний фалос. І Росія, і Європа подивилися б і сказали: «Так-так, Україна має рацію!». Але їм це не потрібно, бо вони зараз сперечаються. А я не йду ні до тих, ні до тих, бо кажу, що сонце світить і не каже: «Іди звідси, ти погано поводився!». Я жду, коли дозріють наші хлопці, які при владі, і зрозуміють, що за допомогою справжнього мистецтва можна створити той драйв, який приверне увагу і молодших братів у Росії (а я вважаю, що не українці – молодші брати, а росіяни, оскільки Україна віддавала синів і дочок для підтримки культури і науки Росії, і останні двадцять років весь час ратую за те, що тут була Київська Русь, княгиня Ольга, при якій була побудована Києво-Печерська Лавра).

 

JavaScript is disabled!
To display this content, you need a JavaScript capable browser.

 

DSC 1066

 

JavaScript is disabled!
To display this content, you need a JavaScript capable browser.

 

Про навчання нестерильній любові

 

Чесніше бути язичниками, які охороняють християнські цінності, але не прикриваються хрестом, аніж коли в Москві хлопці цілуються з церковниками і попами, і відразу ж порушують усі заповіді. Я себе називаю новоязичником космічного Христа. Христос – це не якась персоналія, а інформаційний енергетичний нестерильний егрегор, який перебуває енергетично в кожному з нас. Але не кожен це відчуває. Тому, щоб не бути слабким, не бути сусальним, не бути плакатним, я використовую перформанси і навіть російський мат у Росії для того, щоб бути живим, щоб показати тим, у кого є очі і вуха, що так чесніше, ніж одягати на себе овечі шкіри, як роблять наші політики, які прикидаються вівцями. Ті, кому треба, розберуться, а ті, що злякаються варварської маски Джигурди, значить їм ще рано навчатися нестерильній любові.

 

DSC 1156

 

Про Шевченка і гурт «Сад»

 

Гурт «Сад» вийшов на мене 5 років тому, коли різко змінилася моя доля. Моєю дружиною стала олімпійська чемпіонка, і якраз тоді ми зустрілися із керівником гурту «Сад». Коли вони мені показали, що вони роблять із віршами Шевченка, я зрозумів, що це колосальний синтез класики – тобто, класика Шевченка і класика хард-року. Це класика, бо молодь слухає іншу музику. А тут це поєднання двох класичних основ. Для мене це як Старий заповіт у творчості. І я був спочатку здивований, коли Сергій мене покликав. Коли мені зателефонували і сказали, що є можливість у Черкасах виступити, можна було відмовлятися, бо це спонтанний сталкінг, ми не готувалися спеціально. Ми насправді готуємо програму до 2014 року, до 200-річчя Шевченка.

 

DSC 1092

 

Про «зелену травку»

 

Зелена травка – це наша молодь, яка «росте і проростає». А ви що подумали? (йдеться про пісню на вірш Тараса Шевченка «Буває іноді старий», яка просто розірвала на шмаття слухачів – НародUA).

 

JavaScript is disabled!
To display this content, you need a JavaScript capable browser.


DSC 1130


Про церемоніальну магію

 

Це цілковито інша історія і нічого подібного, на мій погляд, зараз немає в Україні, у тому сенсі, що те, що я допомагаю робити гурту «Сад», це робиться не для того, щоб комусь сподобатися, не для того, щоб комусь проштовхнути ідею. Це як у коханні між чоловіком і жінкою – якщо немає основного, то все інше буде наносне. Так і тут. Ви побачите той кістяк, який буде обростати – ми мріємо і хочемо, щоб так було – буде обростати і музикантами і державним симфонічним оркестром, і танцювальними колективами, щоб у 2014 році на сцені Палацу Україна зробити не шоу, а церемоніальну магію. Це вимагає певного занурення і певної праці від глядача. Це не розважальне шоу, але це той духовний стержень, осягнувши який ми можемо рухатися далі, розставивши пріоритети. Сергій спеціально взяв у Шевченка не ті тексти, які роз’єднували нас і спонукали до протиборства, а ті, що можуть об’єднати і що будуть розказувати про велич українського духу.

 

DSC 1105

 

Про Франка-Христоса і Шевченка-Мойсея

 

Я робив фільм про Франка, бо для мене дуже важливо було сказати, що є такі перли у Івана Франка, і він не революціонер, він той Христос, який приходить і дає нам ідею й каже: «Ми – творці, а не десь там на небі чи тут на землі влада». Влада – це влада, кесарю кесареве, Богу – Богове. Шевченко – це для мене Старий заповіт, тобто, Мойсей. Шевченко – це основа. У ньому ви можете знайти все що завгодно – і біль, і радість, і надію, і мрію, і язичницьке коріння. Але він при цьому не говорить – під знаменами Христа ідіть. Для мене це дуже важлива тема, і я вважаю, що Шевченко як такий старозаповітний фундамент, а далі – Іван Франко, Леся Українка, Макс Волошин, Малевич, академік Вернадський, Бердяєв. Тобто, ті сини і доньки України, які на цій землі виросли і навіть тут не важлива українська мова.

 

DSC 1067

 

Про депутатів, які лаються українською мовою

 

Для мене українська мова – це поезія. Я коли дивлюся, як депутати лаються українською мовою, кажу, що не буду розмовляти українською мовою. Я буду співати українською мовою, читати вірші, писати вірші, а коли дивлюся, то говорю – лайтеся краще російською мовою. Бо ви ганьбите українську мову і український дух. Це дуже складно пояснити. Але ви, як професіонали (звертається до журналістів - НародUA), знаєте скільки балаканини навколо будь-якого проекту. Якби ми хотіли сподобатися, звісно Сергій написав би іншу музику, використовуючи ті традиційні штампи, які є. Але ми якщо і використовуємо якісь такі речі, то ми використовуємо їх як стьоб, і знаємо, як це має бути.

 

JavaScript is disabled!
To display this content, you need a JavaScript capable browser.

 

DSC 1075

 

Про метеликів у грудях, яких неможливо купити

 

Ви сьогодні будете бачити одну з репетицій, голий скелет, а коли це обросте тим, чим має обрости, то це буде звісно, те видовище, яке буде тим стовпом, від якого можна вже робити відгалуження в сьогоднішній день і в ідею людини-творця, коли кожен з нас за допомогою колективної свідомості створює це життя. Тобто, які ми, такий Бог, які ми, така любов, ніхто не дасть нам іншого. Кожному можна, доторкнувшись до великої поезії, до великих досягнень філософів, для себе створювати нірванічні енергії. Що для щастя потрібно? Кохана людина, шматок сала, цибулі і все. Метеликів у грудях купити неможливо. Я вам зараз це говорю, а в мене мурашки по шкірі біжать. Тому що є справжнє, а є те, де ми змушені йти на компроміси, щоб займатися справжнім. У цьому сенсі ми щасливі люди, тому що і хлопці займаються справжнім, і я беручи участь у спектаклях, роблю це із задоволенням, жартую, одягаю маску блазня.

 

DSC 1080

 

Про духовний фалос, який періодично треба піднімати

 

Я їх називаю гурт «Сад» «святими рокенрольниками». Вони все життя поклали на те, що роблять, це їхній спосіб життя. Вони заглиблюються у джерела. Це важливо, бо нинішня молодь у якийсь момент втрачає орієнтири, і коли Борис Мойсеєв чи Кіркоров у Росії стають кумирами, і мій середній син говорить: «Як здорово, як здорово! То й що, що вони геї. Як здорово». Діти клюють на цю картинку яскраву. І тому можна виграти тільки духовним фалосом, піднімаючи його періодично і говорячи – ну давайте, займайтеся своєю попсою, геї ви чи ні. Я колись жартував, що я готовий очолити гей-парад, якщо Кіркоров, Леонтьєв і Діма Білан зізнаються, що вони геї. Я залишуся ортодоксом, але з поваги, що вони зважилися на чоловічий вчинок і зізналися. І буде в Росії свій Елтон Джон. Це нормально, я справді лояльно до цього ставлюся. А коли вони приховують все це, і коли система шоу-бізнесу побудована на тому, щоб займатися голим бізнесом, то я щасливий, що є гурт «Сад».

 

DSC 1091

 

Про Юрія Іллєнка

 

Іллєнко – геніальний режисер, якого, як і багатьох геніїв, не розуміли при житті. Він робив фільм про Мазепу, де я грав Карла ХІІ, поголився і постриг волосся ради Іллєнка, бо він мене про це попросив.  Але він зробив фільм, який ні Москва, ні Україна не прийняли, і це була трагедія. Не вистачило трішки – доля так склалася, що коли фільм привезли на Берлінський фестиваль, то 9 країн світу купили б фільм, але треба було зробити сучасний звук, а для цього не вистачало 100 тисяч доларів, І далі він хотів знімати фільм - філософську притчу про друге пришестя Христа, я там мав грати Христа і Антихриста одночасно, це була наша мрія, і «Мазепу» він робив як трамплін. Тоді політична ситуація склалася так, що Богдана Ступку прибрали з міністра культури, прийiла нова влада і було не до мистецтва. Грошей на «озвучку» не дали. Це підірвало Юру. Це була людина, яка не йшла на компроміси, і від цього в якийсь момент він і згорів. Він у якісь моменти закусював губу і казав «Ні, тільки так і не буде інакше».  

 

Фото та відео Михайла Глуховського, НародUA