Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


09 Трав 2016

Марина Мельник мріє побудувати центр допомоги і знятися в фільмі

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

Марина Мельник – героїня рубрики "Людина". "У восьмому класі я зіграла роль Катерини з поеми “Катерина” Тараса Шевченка, тоді зрозуміла, що хочу пов’язати своє життя з театральним мистецтвом", – розповідає дівчина.

Марині – 19 років, родом із Жовкви, зараз живе у славному місті Лева. Навчається на 3 курсі «Львівської політехніки».

Полюбляла малювати та копіювати концерти зірок

Я народилася в історичному місті Жовква, що на Львівщині. Ще в ранньому дитинстві я була дуже спокійною та дуже допитливою дитиною, полюбляла малювати та копіювати концерти зірок, які показували по телевізору. Пішовши до дитячого садочка, засвоювала все, що нам розказували вихователі.

В чотири роки знала напам’ять всю таблицю множення і вміла писати

Оскільки мої батьки завжди були зайняті бізнесом, мене здебільшого виховувала бабуся. Завдяки своїй бабусі, яка старанно мене повчала, вже в чотири рочки знала напам’ять всю таблицю множення і вміла писати.

l2M-0TKK3I8

Коли я зіграла роль Катерини з поеми “Катерина” Тараса Шевченка, тоді зрозуміла, що хочу пов’язати своє життя з театральним мистецтвом

В школі я була дуже активною дитиною, завжди брала участь у всіх шкільних виставах . Дуже полюбляла зарубіжну і українську літературу. Найбільше мені запам’яталося, коли у восьмому класі я зіграла роль Катерини з поеми “Катерина” Тараса Шевченка, тоді зрозуміла, що хочу пов’язати своє життя з театральним мистецтвом.

Ky-yqVA-Bxs

На одному із останніх змагань із дзюдо я порвала м’язові волокна на лівій нозі

Також я активно займалася спортом, п’ять років займалася бойовим мистецтвом “дзюдо”, брала участь у різних змаганнях. Наприкінці 9 класу мріяла подавати документи до  Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка -Карого, але доля розпорядилася інакше – на одному із останніх змагань із дзюдо я порвала м’язові  волокна на лівій нозі, треба було робити операцію, і я два місяці була в гіпсі, тому змоги поїхати до Києва не мала.

Я змирилася з таким поворотом долі і пішла на юридичний

Я була дуже засмучена і не знала, що маю робити. Тоді тато сказав: «Принцеско моя, ти в мене дуже розумна, все в тебе буде добре, ми щось придумаємо». Трохи згодом, лежачи в лікарні, я дізналася, що мій найкращий друг дитинства, який завжди мріяв про освіту юриста, подав мої документи в Львівський кооперативний коледж економіки і права на факультет  правознавства, в який я була зарахована. Довгий час я не змогла повірити в те, що таке взагалі можливо. Але за підтримки близьких я змирилася з таким поворотом долі і пішла на юридичний, надіючись, що після коледжу повернуся до своєї мрії і подам документи в університет мрії.

ME3PcNDoEiU

Незважаючи на юридичну спеціальність, я ходила на гурток акторської самодіяльності

Навчання у коледжі мені почало подобатися  – предмети, різні судові дебати. Але, незважаючи на юридичну спеціальність, я була записана в гурток акторської самодіяльності, який був у коледжі, і кожен концерт не обходився без нашої участі. За чотири роки навчання у коледжі змінилося багато, напевно, трішки подорослішала і змінилися життєві позиції, світогляд. І після коледжу я продовжила пов’язувати своє життя із юридичною освітою.

jFwrSPy6tCk

Для себе я відкрила ще один світ, в якому не все так чарівно, як в театральному житті

На даний момент я навчаюся на 3 курсі  «Львівської політехніки».  Мені дуже подобається вірити в те, що буду в майбутньому захищати людей, які потребують допомоги. Хочу подякувати другу, який колись змінив моє життя, тому що для себе я відкрила ще один  світ, в якому не все так чарівно, як в театральному житті, і що є люди, які дійсно потребують захисту в буденному житті, але це не означає, що я закинула театральне мистецтво.)))

Не уявляю свого життя без музики

Протягом останніх трьох років я побувала на багатьох виставах, спілкувалася з багатьма творчими людьми. Також я не уявляю свого життя без музики, яка придає мені багато життєвого сенсу і, звичайно ж, позитивного настрою. Не можу сказати, що обираю якийсь один жанр музики, я – меломан, тому слухаю різні жанри. Щодо музики, я спілкувалася з досить цікавими персонами, це фіналісти «Х–фактору», з фіналістами «Фабрики зірок» – це Брати Борисенко, а зовсім недавно – з учасником «Голосу країни»  –  Нікітою Алексєєвим, улюбленцем багатьох дівчат, і не лише України. Коли він приїжджав до Львова зі своїм першим сольним концертом, мені випала можливість поспілкуватись з ним особисто. Він дуже цікава людина з надзвичайним голосом. Я навіть поділилася з ним своїми поглядами на життя і мрією, яка в мене є.  Він сказав, щоб я йшла з  таким девізом по життю: “Мрій, думай, тому що думки матеріалізуються і все буде добре.” І що саме цей девіз допоміг йому досягти так званої перемоги.

o9VqSL5Ifqw

Люблю романтичні фільми та комедії

Що стосується кінематографа, то я полюбляю фільми різних країн, безумовно це: Америка, Франція, Туреччина, Італія, Корея, Польща і т.д. Щодо жанру – не полюбляю фантастику, більше люблю романтичні фільми, а також комедії. Люблю багато читати, найбільше люблю Пауло Коельо, Дена Брауна, Стівена Кінга, Алексу Адамс і багато інших.

Мрію побудувати центр допомоги і знятися в художньому фільмі

Найбільшою моєю мрією є побудувати центр допомоги для всіх людей, які зможуть звертатися туди, незважаючи на своє матеріальне становище та вік. А також, звісно, знятися в якомусь художньому фільмі. Зараз я беру участь у багатьох кастингах, я вірю в те, що колись мої мрії, все-таки, здійсняться. Головне, пам’ятайте: “Вірте в себе, тому що кожен з нас особливий по-своєму, і знайте – все, що не робиться – все на краще. Ловіть від життя лише кайф”.

xV7Uh7VaaL8

Зовсім не важливо, чи дощ, чи сніг, чи сонце

Я дуже сильно люблю подорожувати, я вже була в досить багатьох країнах, але найбільше, що мене зацікавлює – це природа, тому найбільшим відпочинком для мене є природа. Зовсім не важливо, чи дощ, чи сніг, чи сонце, якщо вона прекрасна. Полюбляю частенько з батьками чи друзями поїхати до лісу чи на риболовлю відпочивати. А якщо немає змоги, то сама сідаю в машину, включаю ліричну музичку і їду до найближчого парку у Львові чи  до рідної Жовкви – там дуже гарний мальовничий пейзаж. Деколи приходить натхнення і я складаю вірші)))). Я обожнюю такий відпочинок, тому що він придає мені багато сили та нової енергії, яку я спрямовую на новий робочий тиждень, на добрі справи, а також на те, щоб дарувати людям добро і усмішку, навіть якщо ті люди засмучені чи «поломані» життям.

Я вважаю себе занадто доброю і довірливою

Сьогодні я вважаю себе занадто доброю і довірливою, це я вважаю своїм покаранням, тому що таких людей я зустрічаю все менше і менше. Навіть, ідучи по вулицях, люди, яких я бачу – вони не помічають цієї краси, яка є навколо, вони всі кудись біжать, спішать, як ніби від когось втікають. Я розумію, що життя коротке , але перетворювати своє життя на одноманітність і сірі будні, думаю, це неповага насамперед до себе. 

 

Фото надані героїнею

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему