Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


20 Лют 2016

Маріанна Медзінська: «Яке на смак небо?»

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

Маріанна Медзінська - героїня рубрики "Людина". "Люблю ловити метеликів, ходити вранці босою по росі, дивитись на захід сонця, пити м'ятний чай під вечір на ганку та загадувати бажання, коли падає зірка", - розповідає вона.

Маріанна Медзінська, 24 роки, проживає у мальовничому селі на Хмельниччині. Щасливо заміжня, двічі мама прекрасних принцес.

 Сукні

За освітою — кравець-закрійник, після навчання пропрацювала 2 роки у весільному салоні (шила весільні, вечірні та дитячі сукні). Ось декілька моїх робіт.

45  9829 copyDaniella 9825 copyRvanka kristal bantik copy

Роботою це було назвати важко — це був дотик до прекрасного і чогось цнотливо-ніжного, адже коли дівчина одягає весільну сукню, вона стає не просто нареченою, а й принцесою із казки.

Діти і вірші

Далі у моє життя увірвався дитячий плач, від якого я стала найщасливішою людиною на світі.
Вірші, які я почала писати ще із школи, стали після народження донечки ще більш пікантними і відкритими. Згодом на світ з’явилась моя перша збірка-ластівка віршів, яка була написана не пером, а серцем. В ній я описала красу кохання, повноту любовних і життєвих переживань. Простіше кажучи - я просто римувала голос душі.

20151221 141249 copy

Кохання без слів

Як розказати про кохання словами, 
Вони лиш вода і більше нічого, 
Чому люди не живуть лише почуттями, 
А хочуть чогось завжди нового? 

Я ж лиш хочу відчути райське тепло, 
Твоїх обіймів, твого тіла, як вперше, 
Щоб палким вогнем по венах текло 
І ніщо не могло їх перевершить. 

Щоб не тривожилось серце гаряче, 
Не тремтіли слова признань на губах, 
Як же мені долі за щастя віддячить, 
Ставши вільною, як закоханий птах? 

Взлетіти далеко ввись, в голубі небеса 
І звідти довго милуватись тобою, 
А потім спуститись, ніжно збудивши від сна 
І напитись кохання, зробившись слабкою. 

Та ти грайливо посміхнешся мені, 
В ці хвилини сповнені щирих чудес, 
Зіщуриш для поцілунку губи бліді 
І я знову від щастя полечу до небес. 

Аж тоді, як впаде остання зірка до рук, 
Ти згадаєш мою усмішку і мовчання, 
Тоді я прийду і почувши поцілунків звук, 
Ти побачиш ту, яка здійснить всі бажання. 

Я не буду говорити як сильно кохаю, 
Ти сам все побачиш, прочитаєш в думках, 
Ти все зрозумієш, я впевнена, я знаю 
І ми станемо одним цілим, загубившись у снах.

Вічне дитинство

Якщо копнути глибше — у дитинство, то там було стільки всього, що і не згадати: творчі гуртки, поетичні конкурси, співочі виступи, спортивні змагання (біг, стрибки в довжину, волейбол), на той час я була капітаном волейбольної команди. На підліткові дурниці часу зовсім не було, тому, мабуть, і рано подорослішала і, як кажуть, "вискочила заміж" у 17 років.

Хоча натура залишилась ще по-дитячому наївна: цікаво, що там за зірками, яке на смак небо, чому веселка кольорова і таке інше.

Ще пара-трійка моїх уподобань, після яких ви скажете, що в душі ще зовсім дитина: люблю ловити метеликів, ходити вранці босою по росі, дивитись на захід сонця, пити м'ятний чай під вечір на ганку та загадувати бажання, коли падає зірка.

Мрії тягнуться ще з дитинства — подивитись на підводний світ, політати на повітряній кулі, та вже більш зрілі — прогулятися вечірнім Парижем та позасмагати десь під пальмами на якомусь екзотичному острові зі своєю сім'єю, але це тільки мрії...

Щастя

Але в загальному, попри всі події, які залишили невичерпний слід у моєму житті, я з твердістю можу сказати — я ЩАСЛИВА!!! Я відчуваю тепло рук своєї дорогої мами, плече підтримки й інколи жилетку для сліз мого коханого чоловіка та маю найдорожче і сенс мого життя — моїх діток, яких безмежно люблю!

Тому, мабуть, я вже знайшла своє місце під сонцем у цьому житті, чого і всім вам бажаю...

 

Фото надані героїнею

Поділіться з друзями: