Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


29 Груд 2016

Лілія Войтків у дитинстві закохувалась у гарних порядних хлопчиків

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

Лілія Войтків – героїня рубрики «Людина». «Мені пощастило. Дуже пощастило. У мене є, від кого почути щире «люблю», і є, кому це сказати», – розповідає дівчина.

Лілії – 20 років. Народилася у м. Новий Розділ Львівської області. Студентка Київського національного університету ім. Т.Шевченка. Поет, член літературного угрупування Literary Stage, фіналістка Всеукраїнського поетичного конкурсу «Гайвороння», публікувалася в Українському літературному центрі (ULC), літературно-художньому журналі «Стос», на «Буквоїді», у «Дотику словом», в науково-методичному журналі "Дивослово", в Українській літературній газеті, у «Блогах Старого Лева» в рубриці «Вірш дня», а також в Міжнародному літературно-мистецькому журналі "Склянка Часу*Zeitglas". Взяла участь у VI Міжнародному фестивалі «Книжковий Арсенал», 23 Національному книжковому «Форумі видавців у Львові», у «Ан Т-Р-Акт-і» — міжнародному щорічному поетичному арт-фестивалі, а також потрапила в альманах фестивалю — «Паралелі меридіан».

У мене було найпрекрасніше на світі дитинство

Щодня у вікно гукали друзі: «Цьоця Надя, цьоця Надя, а Ліля вийде?» А мама казала: «Спершу поїсть, а тоді вже гуляти». А жила я на п’ятому поверсі, між іншим. Футбол, жмурки, хованки - та що завгодно бавились. Пізніше - перше кохання, потім друге, третє... Любила малою закохуватись у гарних порядних хлопчиків.

OZ6DF11jaLE 001

cVxio4MNgbI 001fC59ojs7Q8o 001

Шкільні роки подарували мені багато радощів і не тільки

Училася я дуже добре: олімпіади, конкурси, школу закінчила з медаллю. Найбільше вдячна трьом людям. Лесі Романівній, яка першою побачила, що маю талант до написання віршів (принаймні, вона вважала це талантом), і намагалася це в мені розвивати. Ларисі Віталівній, вивчення історії з якою стало найбільшим задоволенням протягом старших класів. І Світлані Євстахівній за те, що підтримувала мене в найскладніші моменти і стала зразком найкращого вчителя і людини.

15391121 926780534123459 8850651300696345610 n 1  001

Київ відкрив мені мене

Я вперше відчула, що можу здійснити все, що хочу, тільки треба дуже багато для цього працювати. Захотіла прекрасно вчитися - тижнями пропадала в бібліотеці, відмовившись від усього, що не стосується навчання (і це не перебільшення). Захотіла заробляти - почала займатися репетиторством англійської мови, що досі приносить мені просто шалену хвилю задоволення. Вдячна чудовим людям, які допомагали мені дати раду зі своєю писаниною, яку я називала «віршами». Почалися різні публікації в часописах і газетах, на сайтах і т.д., пізніше - Мистецький арсенал, Форум видавців ... чудово ж! Одній людині вдячна особливо. Також Київ став точкою перетину людей із різних середовищ. Я вперше змогла наочно переконатися, що люди з різних куточків України теж дуже-дуже різні, і це так красиво.

Мої батьки - найкращі

Коли дивилися разом які-небудь серіали, то за кожної нагоди мама казала: «Лілю, ніколи не можна зраджувати. І лізти в чужу сім’ю теж не можна. Бо як ти дивитимешся в очі дітям, чийого тата ти забрала у мами». А мені ж було років 6-7, мама повторювала це постійно, поки я виростала, мабуть, тому ці слова так глибоко в мені закоренилися. Тато, незважаючи на відсутність кількох пальців на правій руці, навчив мене красиво малювати і простіше ставитися до різних негараздів. Батьки тяжко працювали і працюють для того, аби мені всього вистачало. Я зроблю усе, що зможу, аби їм віддячити, а в першу чергу - звожу їх на море, аби вони хоч тиждень свого життя змогли розслабитися і відпочити.

Про людей, яких мені подарував Всесвіт

Мені пощастило. Дуже пощастило. У мене є, від кого почути щире «люблю», і є, кому це сказати. У цьому моє щастя.

 

Фото надані героїнею

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему