Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


09 Груд 2011

Лідер «ТаРУТИ» Євген Романенко серед музикантів – Їжак, а в душі – орга´н

Читайте більше в рубриці Людина
 

 

Від етно-рок ватаги «ТаРУТА» віє якоюсь сучасною готикою й постійними експериментами. Вони такі собі стильні, горді, певно мірою, аскетично-самозаглиблені й, так би мовити, шляхетно-філософські.

 

Українських етно-рок гуртів не так багато. І хоч сьогодні цей формат музики популяризує, скажімо, той же Олег Скрипка, і по Україні відбуваються різноманітні етно-фестивалі, однак цей напрямок, очевидно, не є масовим, а, радше, доволі елітарним. Ну і, звісно, фактор державної політики, яка сьогодні, м’яко кажучи, не особливо переймається національною культурою, музикою…

Етно-рокери по суті розвиваються й живуть в такому собі «андеграунді». Їх, очевидно, рідко запрошуються на всілякі шоу, приватні чи корпоративні вечірки, не часто крутять по радіо.

Можна згадати «ДримбаДаДзиґу», «Чумацький шлях». «Варку», «PoliКарп», «КораЛЛі», ну і, звичайно, «ТаРУТУ».

«ТаРУТА» поєднує автентичний спів, акустичну музику та етно-рок.

Спочатку навіть дуже складно визначити формат музики в межах чіткого та яскравого «етно». Тим паче останнім часом хлопці й дівчата експериментують з «етно-диско», «етно-джазом» та навіть «етно-панком».

Нещодавно «ТаРУТА» відгуділа-відгриміла свій четвертий день народження в столичному клубі «Бочка Пивна» і НародUA, звісно, радо приєднується до вітань з побажанням ніколи не порвати цю самобутню й шляхетну струну в душах.

І хоч «ТаРУТА» створилася, точніше трансформувалася з етно-формації «Гуртоправці» та сольних акустичних виступів Євгена Романенка на прізвисько «Їжак» досить недавно, вона вже має за плечима перемоги на міжнародних й українських фестивалях. Таких як «Червона Рута» і «Skamba skamba kankliai» (міжнародний фольклорний фестиваль у Литві). Були і «Країна мрій», і Польща, і «Рожаниця», “Трипільське коло”, “Рожаниця”, “Славське-рок”…

phoca_thumb_l_DSC_05051

 

До речі, «ТаРУТА» просто підкорила Литву і гурт частенько запрошують на різні фестивалі та концерти, що проходять там: крім уже названого це і «Mėnuo Juodaragis» (міжнародний World Music фестиваль), і сольні концерти в рамках Днів столиці у Вільнюсі та Чемпіонату Європи з баскетболу…

Авторські пісні «Їжака» цікаво накладаються на автентичні мелодії Київщини, Полісся та Полтавщини.

А тут ще й уявіть вплетення рок-етюдів на ударниках, перкусійній установці, бас-, акустичній та електрогітарах. Та ще й поєднайте це все із сопілкою, скрипкою, ксилофоном та професійним «автентичним» співом.

Таким чином твориться дуже оригінальна музика.

phoca_thumb_l_DSC_0492

 

У 2010 році етно-ватага випустила дебютний альбом «Народжені в ЛЮБОВІ», а також дебютний кліп, або, як його називають самі «тарутяни», «виднограй» на пісню «Лелека».

Зараз етно-рокери працюють над другою аудіо-збіркою «Вовчі ГОНИ».

 

Склад гурту «ТаРУТА»

Євген «Їжак» Романенко – спів, акустична гітара (автор музики та 
слів).
Олена Романенко – народний спів (збирач фольклору).
Олександра Тарасевич - народний спів (збирач фольклору).
Мар’яна Мархель – скрипка, народний спів (збирач фольклору).
Євгеній Наумов – гітара електрична та акустична.
Олександр Атамась – гітара басова.
Володимир Шолохов – сопілки, флейта, труба.
Андрій Кузьменко – перкусія.
Тарас Козак – барабани, перкусія, ксилофон.

a_1be50ff3

Спілкуючись із лідером «ТаРУТИ», співаком, гітаристом й автором пісень, ми працювали в порівняно новому для українських медіа різновиді інтерв’ю. Ми взяли в Євгена «Їжака» таке собі віртуальне бліц-інтерв’ю.

15542_102635109763032_100000496312922_73988_6985798_n


Наша розмова – про музику «не для нелюдів», про те, як він мириться з сусідами, про оригінальне дитинство з козацькою школою і Бойовим гопаком, про те, яким музичним інструментом він є в душі…


Оскільки ми суб’єктивно відчули в піснях «ТаРУТИ» й етно-фольк, то почали з питання про те, чи є це для них модою, релігією чи світовідчуттям?

 

«Для початку мушу сказати, що я не займаюся «етно-фольком» – відразу відповів Євген.

– Мій гурт – «ТаРУТА» – працює у напрямку етно-рок. Крім того, ми з дружиною Оленою займаємося дослідництвом автентичного фольклору… При чому, я не обирав цей напрямок ні за якими ознаками (модними, релігійними чи патріотичними), скоріше, він мене обрав. І, як і все у нашому житті, це сталося випадково.

 

76685_175079052518637_100000496312922_572088_129561_nМене просто силоміць привели свого часу в етнографічний колектив «Гуртоправці», бо у них якраз не вистачало хлопців. На той момент (це був 2005 рік) я вже був лауреатом «Червоної Рути» у жанрі «Акустична музика», грав і співав у багатьох молодіжних проектах. Але знайомство з керівником «Гуртоправців» Іриною Клименко кардинально змінило моє сприйняття світу. Я почав їздити в етнографічні експедиції у пошуках старовинного пісенного матеріалу, почав опановувати українську автентичну манеру виконання і зрозумів: все, що я до того робив, взагалі не варте уваги! Американський ритм-енд-блюз нехай залишається американцям, а ми мусимо показувати усьому світові і самим українцям багатогранність нашої культури. Так з легкої руки керівника «Гуртоправців» ми з Оленою Романенко, Олександрою Тарасевич та Мар’яною Мархель створили власний колектив «ТаРУТА». На сьогодні у складі нашої етно-рок фундації 9 музикантів. Ми всі і донині професійно займаємося етномузикологією, але «ТаРУТА» — це можливість донести нашу автентику до більшої кількості слухачів. Адже у чистому вигляді фольклор зараз мало кому цікавий. А от у поєднанні з сучасною музикою він сприймається на ура!

Головні події життя

– Перша – знайомство з керівником «Гуртоправців» Іриною Клименко, а разом з нею і з автентичним українським фольклором.

Друга і третя подія – народження моїх менших дітей Захара і Дарини.


 Я був з дружиною під час пологів обидва рази, тож я знаю, що в житті важливіше. 

 

Музичний інструмент, яким хотів би бути

– Можливо органом. Просто це явно не земний інструмент Smile.

16953_103184699708073_100000496312922_87377_7794940_n

Сусіди та музичний "галас"

– Ми живемо у приватному будинку, поділеному на три квартири. І так сталося, що наш сусід через стінку – бас-гітарист Smile. Він з розумінням ставиться до наших вокальних репетицій, а ми не сваримо його за його «бумкання» на басу у 12 ночі. Все чесно.

312727_149112105190276_100002744622323_172720_2082868647_n

Дитинство

– Моє дитинство було дуже насичене яскравими подіями: я серйозно займався бойовим гопаком, туризмом, дзюдо. А це постійні змагання, вишколи, спортивно-туристичні табори, колядування великою ватагою тощо. Я ж вихованець Полтавської козацької школи, а там сумувати не давали.

314335_148941778540642_100002744622323_172379_149370182_n

Музична «кар'єра» і «шоу-бізнес» в Україні

– На жаль, допоки я взагалі не бачу ніяких перспектив в Україні для української музики. Тут українська музика нікому не потрібна. І нинішня влада робить усе для того, щоб це явище знищити. Згадаймо лише скасування закону про квотування українського продукту на ТБ і радіо. У сучасній Україні українські музиканти – це вояки. Тільки замість багнетів у них у руках скрипки, сопілки, ліри та кобзи. Ми відвойовуємо в Україні українську музику для українців!..

Це є і найбільший курйоз, бо в сусідніх європейських країнах національний музичний продукт є інтелектуальним скарбом держави, і найбільше випробування для нас, як для музикантів-українців.

phoca_thumb_l_10

 

Тож поки що у нас перспектива лише одна: їхати за кордон, ставати там популярними, тоді повертатися на Батьківщину, маючи вже певний авторитет у світі, і намагатися змінити на краще цю ситуацію.

390135_148734278561392_100002744622323_172063_1934070004_n

І які-не-які, але успіхи у цій справі у нас є. Наша творчість цікава пересічному європейському слухачеві, бо ми несемо йому щось унікальне. Щось таке, що є тільки у нас – нашу автентику. Крім того, ми не обмежуємося лише етно-роком, а презентуємо наш фольклор у різноманітних жанрах: це й етно-рок, і етно-джаз, і навіть етно-диско. Тому нас цікаво слухати різним людям. Українці ж, на жаль, хапають усе чуже і зовсім не цікавляться своїм корінням. Не всі, звичайно, але більшість.

phoca_thumb_l_2

«Мій шлунок...»

– … іноді болить.

 

Найдорожча покупка

– Найдорожче, що у мене є, це наша тарутянська студія. Я вкладаю всі кошти в неї. Якщо оцінити все разом, то вийде чимала сума. Але якщо взяти окремо, то найдорожча моя покупка – ударна установка за 1500 доларів. Залізо до неї купував уже наш ударник.

phoca_thumb_l_DSC_0486

Кому б відмовив виступити на вечірці

– Не думав про це. Не тому, що Євген «Їжак» безпринципний. Просто ще не було таких пропозицій, над якими треба спочатку подумати, а потім відповідати. Це пов’язано з тим, що музика «ТаРУТА» дуже специфічна, всілякі нелюди таку музику не слухають Smile.

JavaScript is disabled!
To display this content, you need a JavaScript capable browser.

  Виднограй "Лелека"

 

Фото з офіційного сайту гурту taruta.com.ua та Сергія Коваленка

Поділіться з друзями: