Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


14 Черв 2016

Лерія Кот вчиться писати в короля жахів і мало чого боїться

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

Лерія Кот – героїня рубрики «Людина». «Усе, що я маю – це навіть не талант, це результат тяжкої праці», – розповідає дівчина.

Лерії – 18 років. Прозаїк-початківець, живе на Київщині і мріє зробити світ кращим.

Написала вірш, тому що мені було нудно

Свій перший вірш я написала восени, в кінці вересня 2006-го року, коли ходила до 4-го класу. Це був верлібр… Я написала вірш, тому що мені було нудно, тоді я взагалі не уявляла, що колись буду публікуватись в журналах чи збірниках. Просто спробувала, так само, як могла б розв’язати чергове судоку.

Роман «Мадонна» я писала на перервах, коли всі клацали телефони, а в мене його не було

Йшов час, іноді я писала... По завершенню 11-того класу написала роман «Мадонна» (не видала, бо над ним працювати й працювати, і, певно, що не один рік. Може, не видам ніколи…) Я писала на перервах, коли всі клацали телефони, а в мене його не було. Я писала про мрії, перебільшувала можливості головної героїні, писала про себе. Саме героїня цього роману, Лера Чилі, є основою мого псевдоніму – Лерія Кот.

Foto 0724

Намалювати таємничість

Зараз пишу оповідання в жанрі горор та готика. Горор – це не просто налякати, це намалювати таємничість.

Обожнюю читати С. Кінга, вчуся писати в короля жахів. Я мало чого боюсь, тому доволі складно налякати читача. Також обожнюю аніме цього жанру. Мабуть, саме вони надихнули мене на такі літературні експерименти.

Читати вірші зі сцени можуть лише боги

Чому я пишу? Тому, що писати я вмію краще, ніж все, що вмію робити загалом. Я знаю як стати хорошим, знаменитим письменником і просто пливу за течією. А головне - просто люблю дивувати своїх знайомих, адже вони гадають, що друкуватися в альманахах – це не для простих смертних, а читати вірші зі сцени на літературному вечорі можуть лише боги. Часто чую, що мені просто щастить, та вони далеко помиляються, адже все, що я маю – це навіть не талант, це результат тяжкої праці.

 

Фото надані героїнею

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему