Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


17 Лют 2020

Лариса Недін: "Людина не може жити без любові"

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

"Найдивовижнішим є те, що в усі часи-віки найбільшим чудом була і залишається Любов. Саме вона народжує наші дні такими несхожими один на одного", – розповідає Лариса Недін – героїня рубрики Людина на НародUA.

Закохана у край на кручах Дністровського лиману

84056007 633365317480514 3540757488200581120 n

Вітаю! Я – Лариса Недін, актриса, театральний педагог, письменниця, радіоведуча, лауреатка всеукраїнських і міжнародних літературних та мистецьких премій, заслужена артистка України.

Народилася в чарівному Овідіополі.  Закохана в цей край на кручах Дністровського лиману, де гарячий вітер, у якому мені вчуваються грецькі запахи, бо тут багато диких маслин, де в кожній бубочці винограду тобі всміхається сонечко, де пахощі лиману, степу і моря.

Я дуже люблю свій Овідіополь. Хіба ж можна його не любити... Як би там не було, у мене було класне дитинство… Дністер…  Ми, дітлахи, сплітали водорості – кушнір, закидали їх у воду й витягували раки. Отакенні!

Ще з дитинства мріяла стати акторкою. Мені поталанило грати головні ролі в театрі, знятись в кіно, підготувати і провести вечори романсу. 

Що таке щастя?

84128499 2430735247190201 5217294201212895232 n

Що таке щастя? Щастя – воно не стале. Але коли ти живеш з Богом у серці, Господь все врівноважує. До 7-ми років я була найшасливішою дитиною, бо мої батьки були разом. Тато мене любив. Мама недавно згадувала, коли народився мій старший брат, тато кілька днів потішився і все… Коли ж народилася я, від мене не відходив, і завжди називав: «моя ти пишногуба Лорка!».  Саме тоді вийшов на екрани фільм «Безприданниця», у якому головну роль виконувала Ніна Алісова, мама Лариси Кадочникової, і мене назвали Ларисою. Якось мамі кажу: «Мамо, в честь цієї героїні я весь час відчувала себе безприданицею. При живих батьках була сиротою, 10 років прожила з мачухою».

Дівчина з сім’ї малограмотних людей зробила кар’єру творчої людини: в театрі, кіно, в радіожурналістиці, письменницькій, педагогічній діяльністості. Хоча в особистому житті я не впевнена, що відбулася так, як у творчому. Хоча…

Я публічна людина, багато хто в мене закохувався, але… У мене є моє продовження – моя донька Софійка. Часом ми сваримо молодь, що вони інші. Але молодь прекрасна. Я дивлюся на свою доньку і бачу, що вона добпропорядна, людяна, досить відкрита. Часом ми сперечаємося, бо у нас різні смаки. Я бачу, що це правильно вихована особистість – з великим серцем і незрадливою душею. І я тішуся… І хоча моїй доньці за 20..., інколи бачу, що її потрібно пригорнути. Я це роблю. І це найщасливіші моменти мого життя. Це моменти довіри. Це означає, що межа між віком стирається і мені приємно почути від неї хороші слова. Інколи – критичні (усміхається). Але частіше добрі й Софійці приємно. І це є щастям!

Незважаючи на драматизм мого дитинства, в кінці свого життя тато, який не ходив до церкви, сповідався – я бачила, що це було потребою і він був щасливим у той момент. Я змогла пробачити мамі за своє дитинство. Належу до тих жінок, яка не зрадить дитину заради чоловіка. Найголовніше для жінки – це відбутися як мама. На мою думку, це філософське призначення жінки. Це – вершина її буття! Все інше – додаток. Звичайно, хочеться бути кимось, щоб діти нами пишалися.

Актриса, співачка, літератор, педагог

78069793 3318554128216515 4246484893413933056 n

Час від часу мене запитують: «Хто я насамперед: актриса, співачка, літератор, педагог?». Усі ці сфери діяльності неможливі без основного інструментарію – Слова.

Щастя – це коли твоя робота приносить радість іншим, приміром, слухачам. До мене в друзі у Фейбуці напросився чоловік, який написав: «Багато років слухав Вашу передачу «Вечірній клуб актриси Лариси». Потім я не міг слухати передачі радіо «Культура», адже майже зникло проводове радіо. І яка радість: мені купили комп’ютер і я маю можливість чути знову Ваш срібний голос».

Колись наважилась писати поезію та казочки для дітей. І ці книжки сьогодні є затребуваними. В одній із передмов до збірки поет-пісняр, заслужений діяч мистецтв України Йосип Фиштик написав: «Творам Лариси Недін не треба підсвічувати, вони і в темряві знайдуть стежину до вдячного читача, якому досвідчена авторка служить уже багато літ. І служіння це в Господньому Храмі чисте, красиве, благородне». Хіба це не щастя!

«Слава драматичного актора – вона тиха» – так колись говорила моя педагог Ада Роговцева. Тішуся, що професійне «хрещення» відбувалось на сцені, на якій грали уславлені корифеї театру, на фотографії яких ми споглядаємо в музеях – на Кіровоградській сцені, тепер – місто Кропивницький.

Божою милістю за одне своє акторське життя маю можливість прожити багато життів. Це дивовижно! Неповторно! Це сотні відкриттів! Та найдивовижнішим є те, що в усі часи-віки найбільшим чудом була і залишається Любов. Вона має багато граней і забарвлень, і не завжди це – щастя. Любов буває і гіркою і пекучою, і болючою до безуму. Та все ж… Саме вона народжує наші дні такими несхожими один на одного. А ще… ми не вміємо кликати Любов. А вона визирає із Всесвіту дитячими очима, зробити крок назустріч і впустити її в своє серце, в свою душу співами птахів, пахощами квітів, музикою, сміхом, терпінням, дружбою, чеканням… і так важливо вчасно зупинитись, зробити крок назустріч і впустити її в своє серце, в свою душу.

«У сонцесяйність завтрашнього дня»

74604739 772956593109691 3846774346127245312 o

Я дякую Богу, що я відбулась у житті. Людина не може жити без любові – і часом її трансформуємо в різні форми. Щастя – це і самотність. Навіть коли з успіхом пройшов твій творчий вечір, море квітів, море емоцій. І саме тут виникає потреба побути наодинці. Сам на сам. Щось сказати собі, щось Богу… Чи існує розгадка – чим більше людина досягнула в житті, тим більше вона самотня?  Думаю, такої розгадки немає… 

На білім камені століть

Різьблю свого буття життєпис.

Поразки, перемоги – мить!

Космічний подих весняного степу.

Тривожусь, що скінчиться термін,

Не встигну дописати завдання.

Іду, біжу, лечу крізь терни

У сонцесяйність завтрашнього дня!

Після виходу у світ моєї нової поетичної збірки «У сонцесяйність завтрашнього дня» мої друзі написали: «Ларисо Миколаївно, ми разом з Вами хочемо у сонцесяйний завтрашній день». Це і є щастя!

 

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему