Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


23 Січ 2018

Квітка Лісовська: "Щастя – це мистецтво"

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

"Хтось із друзів жартував, що я “людина-оркестр”, бо сьогодні можу заходитися до малювання, завтра писати книгу, а післязавтра — шити одяг", – розповідає Квітка Лісовська – героїня рубрики Людина на НародUA.

 27152698 575538596127470 1881452501 n

 

Квітка Лісовська, 18 років. Родом з Черкаської області, живе у Львові. Авторка етнопроекту “Відьма”. Студентка-філософ.

Що таке щастя?

Щастя — це передусім, мистецтво. І тому далеко не кожна людина з певністю може назвати себе щасливою, так само як не кожна вміє гарно малювати чи віртуозно грати на скрипці. Однак, все у житті можливо: якщо ти чогось прагнеш, і підкреслю, йдеш до своєї ідеї — вона втілиться.

На жаль, люди в своїй більшості звикли не виходити за рамки, в які їх ставлять, і називати мистецтвом якісь певні речі, як от театр чи літературу. Та чи багато з них може усвідомити, що наше просте, звичайне життя — це теж мистецтво? Прожити день подякувавши, усміхнувшись, вивчивши кілька нових слів, дізнавшись більше про себе самого, своїх предків або зовсім чужу країну, організувавши красиво і продуктивно свій простір і час, надихнувшись — і це тільки кілька варіантів того, як наповнити свій день моментами щастя! Кожен може вибрати те, що йому до смаку.

Я дію, і ось що важливо насправді

А що ж вибираю я? Мій список достатньо довгий, проте хочу поділитися однією  важливою  позицією, яка і є наразі моїм особистим мистецтвом - це етнопроект “Відьма”, який переріс із спільноти в мережі у ідейну платформу та важливу частину мого життя. Таке сильне відчуття того, що ти відкрив щось нове іншим, ти навчив, надихнув, збагатив — і робить мене щасливою нині. Нехай поки все не так масштабно, але я дію, і ось що важливо насправді.

Основне призначення “Відьми”

За рік я виросла над собою, знаю і розумію  більше, і більше можу розповісти, адже це і є основне призначення “Відьми” - відати, і передавати знання іншим. Їй, як і будь-якій жінці, теж часом потрібно відходити від справ, пізнавати себе і продукувати нові знання. В такі періоди я не активна в проекті, проте це ніяк не означає, що він припинив роботу. Це означає, що я готую щось значно краще. Тому дозволю собі маленький анонс — цьогоріч весна і літо принесуть нам багато втілених “Відьмою” ідей!

27043527 575546019460061 2114024700 n

Ми сучасні — це віддзеркалення людей минулого

Я народилася в місті Шпола, Черкаської області. Дуже люблю Східне Поділля (Вінничина), адже звідти мій тато. Маю щасливу старовинну сорочку із зеленою вишивкою з цього регіону. Певно, колись жила дівчина, схожа на мене у всьому (вірю, що ми сучасні — це віддзеркалення людей минулого), яка вишила цю сорочку, і зберегла для мене.

Здобуваю філософську освіту і притримуюсь гедоністичних поглядів, розробленими французьким філософом Мішелем Онфре. Основними рушіями мого натхнення виступають старі фото українців, які я можу розглядати годинами, певні антикварні речі, які я зберігаю, а також українське поетичне кіно — обожнюю серіал “Острів любові” Олега Бійми та фільм “Вавилон ХХ” Івана Миколайчука.

Я певна, що вивчаючи свою культуру, неможливо обійтися без ознайомлення із тенденціями світової: захоплююсь Едвардинською та Вікторіанською епохами, живописом прерафаелітів, модерною архітектурою, і не тільки. В літературі я балувана Галя (та і не тільки в ній, якщо бути чесною), з українських прозаїків  найчастіше перечитую Володимира Лиса і Марію Матіос, а з поетів — Юрія Покальчука та Віктора Неборака.

Я живу цілком земними радощами

Окрім всіх  небуденних, як на перший погляд, моїх занять і вподобань, я живу цілком земними радощами, як от новими красивими сукнями (а я ще той шопоголік!), приготуванням всіляких смаколиків, прогулянками на природі чи просто медитаціями під музику.

Людина-оркестр

Поділюся мрією: з дитинства люблю перевтілюватися, приміряти різні образи, і зараз зрозуміла, що хотіла б спробувати себе в ролі акторки. Хтось із друзів жартував, що я “людина-оркестр”, бо сьогодні можу заходитися до малювання, завтра писати книгу, а післязавтра — шити одяг. Так і є, бо кожен мій день наповнений мистецтвом, без якого я не уявляю свого життя.

Поділіться з друзями: