Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


11 Січ 2018

Юрій Нагулко та його абстракція реальності

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

"Щастя... Це коли ти, попри всі перестороги і заморочки лишаєшся собою... Стоїш в єдино вірному русі до світла... " – розповідає Юрій Нагулко.

24852579 554540454926364 3462585718447693055 n

Юрій Нагулко, 63 роки. Народився у м.Здолбунів Рівненської області, проживає в Києві. Заслужений художник України.

В його активі близько 40 персональних і 30 колективних виставок. Свій світ на полотнах створює не пензлем, а мастихіном. Свою манеру сам художник називає “юризмом”, а стиль - абстракцією реальності... Картини Юрія зберігаються в багатьох картинних галереях і приватних зібраннях різних країн світу.

Протягом 2009-2010 років його роботи були представлені в "Метрополітен музей" і National Arts Club в Нью-Йорку, на найбільшому мистецькому форумі "АRT-BASEL|MIAMI BEACH". Також були відкриті експозиції художника в Українському Домі в Нью-Йорку і Українському культурному центрі в Парижі. Митець активно виставляється і продається в Україні та світі: в 2011 його роботи були успішно продані на аукціонах Phillips de Pury & Company і Bonhams.

Абстракція Реальності

Тече час... Стою навпроти білого, як перший сніг, полотна... і всілякі думки, помисли, бачення кружляють в просторі моєї душі... Снігу ж... немає... Але чомусь сіра імла полудня не напинає моє серце на смуток, не сіє тугу в моїх очікуваннях... Світло... сонце... Та ще піт... турботи... Життя... Зима 2018....

26165851 567813680265708 7713167233364046862 n

В нестійкий присмерк сьогодення... в потік болючого негативу хочеться внести промінчик надії... І крізь густу імлу сизого туману негараздів долучитися до світлих джерел надії, віри , любові... Бо ми того варті... А Україна була, є, і буде... Хочеться того кому, чи ні... Історія перемін, це довга історія спротиву злу, яке корінням своїм смокче отруйні соки совкового минулого, і забиває памороки, труїть людей різного віку... Кожен день кожного з нас починається... в нас... і з нас... Наше серце, наші руки сьогоденням творять завтра... Ненависть народжує горе... Любов народжує добро... Все залежить від нашого настрою, нашого налаштування... наших помислів і наших цілей... Гуртуймося, бо в тому наша сила... А в Україні буде багато сонця... багато світла... Буде й лихе... бо, як без нього в людській спільноті... Працюймо на завтрашній день, любімо... І по твердій вірі і праці... переможемо... Буде нам по бажанню нашого серця...

26166855 567335956980147 747531470672742184 n

Що таке щастя?

Щастя... Це коли ти, попри всі перестороги і заморочки лишаєшся собою... Стоїш в єдино вірному русі до світла... Плекаєш в собі добро... І сієш його круг себе... перед собою... за себе.... Не скиглиш, викинутим господарем в нічний морок, псом за дивні фантазії відносно власних заслуг... яких, насправді, немає... А є твоя непомірна гординя... Млосна побрехенька , що тобі повинні всі... Тільки за що... Ти лаєш свої терени... А, значить, своїх батьків, свій рід... Шукаєш Щастя за горизонтом, і дуриш себе реальністю стати своїм серед чужих... Україна терпить... Не можновладці, що приходять і зникають в пащі часу... Земля, яка єдино твоя... І від тебе залежить якою вона є... І якою буде... Щастя... воно в твоїй доброті і твоїй любові... Не в жадібності когось... не в заздрощах, скавулінні, розбраті... В твоєму світлі, чи в твоїй пітьмі... Круг тебе те, що ти сам народжуєш, що виходить з твого серця... Нема мороку круг чистого серцем... І немає сонця біля ненависника... Твоя земля потребує твоєї любові... твоєї самовідданості... А ти потребуєш щастя на своєму безкраї... Тільки як візьмеш те, чого ніколи не клав до скарбнички загалу... І де будуть твої очі, коли, по часі, нагромаджене іншими, стане достатком твоєї землі... Чим оправдаєш своє ниття і свою бездіяльність... Завтра... воно неминуче... І всяке слово, діло... записане, чи тільки виказане... повернеться до тебе твоєю ж монетою... І не буде по іншому... Ніколи не позичав очі у Сірка той, хто трудився і робив добро... Помилявся, падав... але не здавався... Лукаво шукати причину власних поразок в чиємусь промаху... Причина тих поразок в нашій голові... В нас, а не де інде....

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему