Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


23 Січ 2019

Юлія Толстих: "Помітити, вхопити і не пропустити момент щастя!"

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

"Щастя – це ж просто момент, який гріє нас зсередини, який хочеться згадати і повторювати частіше", – розповідає Юлія Толстих – героїня рубрики Людина на НародUA.

Я все та ж особлива мама, тільки по-іншому

14095730 749741091831142 3468564287298773235 n

Мене звати Юлія Толстих, я львів’янка, і зовні мало чим відрізняюсь від інших (за винятком хіба високого зросту), але зазвичай люди звертають на мене увагу, адже часто я веду свого майже одинадцятирічного (і теж високого) сина за руку.

Колись, ще у “минулому” житті, близькі люди знали мене як творчу і співочу особу не без почуття гумору. Згодом частіше стали називати просто “особливою мамою”, оскільки у мене двоє синочків, і один з них – логічно – “особливий” (так часом називають дітей, які у своєму фізичному, інтелектуальному чи сенсорному розвитку відрізняються від стандартів), дитина з особливими потребами, або – конкретніше – дитина з розладами аутистичного спектру. Хоч насправді як не називати – просто дитина, дуже любляча і дуже люблена!

Власне, менш творчою з появою дітей я не стала, як і не втратила почуття гумору (проте менше часу на все це стало – безсумнівно). Але так було не одразу. Спершу, після вперше почутого слова “аутизм”, яке чомусь стосувалося мого сина, був довготривалий період внутрішнього копирсання (чому я?), самозвинувачення (чи пошуків винних в тому, що життя “скінчилось” або, принаймні, перестрибнуло з ніг на голову) і глибокої депресії (з усією цією відсутністю світла вкінці тунелю і браком сили та ресурсів для будь-якої діяльності). Але синочок бігав, стрибав, обіймався, радів і сміявся… і я почала разом з ним! Почала радіти цікавій прогулянці, найменшим успіхам у розвитку, доброму слову перехожих, кожній зустрічі з друзями і підтримці рідних…

Минуло чимало часу, багато змінилось у нашому житті. Змінилось і в мені. Я все та ж особлива, тільки по-іншому, без лапок. А хто з нас – ні? Читаю книги, пишу у блог, намагаюсь поширювати інформацію про “інакшість” і навіть співаю про це.

Що таке щастя?

12243011 630933797045206 4425398932286203388 n

Коли я щаслива?

Коли мене з обох боків обіймають мої діти – я щаслива!

Коли вони успішні в чомусь – дуже!

Коли мені вдається знайти час для себе – на сьомому небі!

Коли я проводжу час із приємними людьми – безцінно!

Коли дивимось усією сім’єю веселу кінострічку – задоволена!

Коли всі рідні здорові – безперечно!

Коли відриваюсь з друзями на концерті рок-гурту – бомбезно!

Коли відчуваю, що в мене вірять – безмежно!

Коли мені вдається звести докупи в часі і просторі власне натхнення з вільною хвилинкою – сповнена радістю по вінця!

Це банально, скромно, чи навпаки – пафосно звучить, але так я відчуваю.

Щастя – це ж просто момент, який гріє нас зсередини, який хочеться згадати і повторювати частіше. Треба бачити глибше, помічати маленькі приємності і миттєвості. З них і складається наше життя...

Прокидатись від сонячного промінчика, вдихати аромат запашної кави, відчувати ніжний подих коханого, шепотіти на вушко ніжні слова, будити поцілунками діточок, крутитись в обіймах, спрямовуючи погляд у блакитне небо, назбирати букет з опалого кленового листя чи повалятись у снігу, скуштувати зірвану просто з куща у бабусиному городі малину, перенестись до іншої країни під час читання улюбленої книги, чи й справді купити квитки і вирушити в подорож, поговорити з рідними по телефону, або – ще краще – поїхати до батьківської домівки, передивитись дитячі фотографії і згадати ті часи, коли ще їх роздруковували з плівки, поцілувати дитячі щічки і вкрити ковдрочками перед сном, подякувати Богові за всі ці моменти.

Завтра, можливо, буде вчергове важко, і, можливо, знову буде багато нових викликів... Але ще більше буде приводів помітити, вхопити і не пропустити момент щастя!

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему