Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


01 Лист 2017

Ярина Каторож – письменниця і художниця, що надихається казками, фентезі й міфологією

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

"Полюбляю писати, а коли слова не складаються в потрібне – малюю. І ці два (колись) захоплення уже давно стали невід’ємною частинкою мене, мого життя, роботи, мрій, моїми професіями та великою любов’ю", – розповідає Ярина Каторож – героїня рубрики Людина на НародUA.

22782338 1467841039929761 1999126016 n

Ярина Каторож, 23 роки, м. Винники Львівської області. Письменниця, художниця. Любить мандрівки потягами, дощі, затишок та Львів.

Тиша і спокій рідного містечка чи гамір і нічні вогні старовинного міста

Народилась і мешкаю я в містечку поблизу Львова, яке наскрізь просякло запахом тютюну з місцевої фабрики, та ще – озвучене для мене тишею, яка подекуди переливається шумом далеких автівок, що повсякчас поспішають кудись трасою, що огинає великою дугою мій район. Коли була маленькою, то ходила тут до школи мистецтв, де вивчала гру на фортепіано та образотворче мистецтво. А після того, як вступила на графіку та дизайн друкованої продукції до Академії друкарства, стала так багато часу проводити у Львові, що тепер мені складно сказати, що я люблю більше – тишу і спокій рідного містечка чи гамір і нічні вогні старовинного міста. Коли занадто довго перебуваю в чомусь одному, то більше прагну іншого.

Два захоплення, які стали невід’ємною частинкою мене

Так само, як не завжди можу визначитись, чого хочу – мандрів чи закутатись в ковдру з чаєм та книжкою вдома, сидіти так, доки… доки схочеться. Я люблю дощ, а на противагу йому – багаття десь серед гір. Шкода, що останнє трапляється значно рідше. Так само, як полюбляю писати, а коли слова не складаються в потрібне – малюю. І ці два (колись) захоплення уже давно стали невід’ємною частинкою мене, мого життя, роботи, мрій, моїми професіями та великою любов’ю. Чим надихаюсь? Надаю перевагу казкам, фентезі, міфології – в обох своїх творчостях. Бо ці теми дають так багато свободи. Не люблю надовго зупинятись на досягненнях, завжди прагну більшого, іншого, новішого. Тому, мабуть, все частіше книжка і чай по-особливому смакують в потягу, який їде кудись у нове, цікаве місто (місце). Мене надихають гори, ліси, вітри, пригоди, та – люди. Щасливі, відкриті, загадкові, задумані, балакучі, тихі, головне, щоб – щирі і справжні в своїх почуттях. Завдяки ним я й себе, справжню, зберігаю, та люблю цей світ.

Сходинки, якими йшла, а інколи – спускалась, падала, підіймалась

22834403 1467840286596503 831112975 n

Зараз мені 23, я маю за плечима перші роки художньої діяльності, два опубліковані романи та повно сходинок, якими йшла, а інколи – спускалась; падала, підіймалась. І дуже часто останнє робила не сама, а за допомогою близьких людей, які не дають опустити погляд від мети навіть в найважчі часи.

У мене є кілька мрій, які, втім, я за звичкою поступово перевтілюю в плани. Перша – я б дуже хотіла, аби мої романи були екранізовані. Друга – хотілось би більше мандрувати, як Україною, так і за її межами, знайомитись з культурами інших народів, їх традиціями, здобутками, мріями. А ще, звичайно, прагну, аби наша домівка - держава, в якій ми живемо, - була світлою і затишною, щоб ми були господарями в усіх кімнатах, облаштовували їх на свій смак, щоб приємно було мріяти і рухатись далі – разом.

 
Більше на цю тему