Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


05 Квіт 2016

Яна Фтема мріє встигнути все

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

Яна Фтема – героїня рубрики «Людина». "Мені пощастило зустріти справжнє кохання. Воно варте того, щоб подолати багато перешкод, пережити все. Я потонула в його творчості, це стало ще одним різновидом моєї діяльності – допомагати йому", - розповідає вона.

Яна Фтема, 34 роки, майстер, дизайнер.

Я займалась багатьма речами одразу

Скільки себе пам’ятаю, завжди займалась багатьма речами одразу, це, мабуть, погано, бо складно доводити до кінця все почате, і добре водночас, бо не нудно.

Я така з дитинства. Ніколи не могла всидіти на місці. Займалась в кількох колективах танцями, від бальних до народних, в художньому гуртку, на курсах крою та шиття, рукоділля, і навіть півроку грала на дерев’яних ложках в ансамблі.

В школі мене вважали ненормальною

І читала. Багато, дуже багато. Це допомагало пережити непроглядну безнадійність 90-х. Писала вірші. А ще любила навчатись в школі, ходила із задоволенням, хоча в класі мало з ким дружила. Тому, мабуть, вважали мене ненормальною, можливо, ще й через любов до важкого року.

Мріяла про навчання, а потім завагітніла

Закінчила швейне училище, пішла працювати, мріяла про навчання у виші на модельєра. А потім завагітніла, залишилась сама з дитиною. Але не шкодую ні про що, бо в мене є донька! Ми все робили разом – ходили на рок-концерти, на виставки хенд-мейду. Я тоді почала шити сумки. Чомусь саме цей різновид шиття мене надихав найбільше. І досі так і є. І багато читала, дуже багато. Ще й пощастило працювати в книжковому магазині. Відкрила для себе східні танці.

bwn4q4Aq0RYDSC 0549DSC 0964SAM 8205 1

Ми з донькою любили море

А ще ми з донькою в ті часи любили море, їздили тільки вдвох. Я вдихала цей солоний запах, спостерігала за тим, як мала плаває, яка вона щаслива. Я почувалася вільною. Так тривало до тих пір, поки ми не опинилися на морі не самі…

Я потонула в творчості коханого

Мені пощастило зустріти справжнє кохання. Воно варте того, щоб подолати багато перешкод, пережити все. Я потонула в його творчості, це стало ще одним різновидом моєї діяльності – допомагати йому. Тепер у мене є син. Кажуть, щаслива мама, коли є і донька, і син.

Роблю купу справ

Тож зараз я, як завжди, роблю купу справ, і здається, що нічого не встигаю. Працюю в книжковому магазині, створюю сумки і роблю всілякий хенд-мейд, займаюсь східним танцем, допомагаю у творчих справах чоловікові, іноді пишу вірші. А от читаю мало, дуже мало, на жаль. І все ж серед купи різних видів діяльності таки вважаю себе дизайнером.

Мрію встигнути все

Про що мрію? Про те, що діти мої будуть жити в нормальній країні, де вже не буде війни і байдужих людей. Що отримають освіту і виростуть гідними людьми. Мрію про свій дім, справжній, на землі і з великими вікнами. Мрію своє захоплення зробити справою життя, і колись таки наважитись відкрити свою справу. Мрію все встигнути. Мрію про море.

 

Фото надані героїнею

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему