Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


10 Січ 2012

Як колишній журналіст реалізував свої амбіції

Читайте більше в рубриці Людина
 

Кшиштоф Соска (Krzysztof Soska) - віце-президент (заступник мера) польського міста Щецин. Закінчив теологічний університет імені Стефана Вишинського у Варшаві (факультет «наука про родину»), навчався за програмою МВА («психологія управління»). Працював репортером, а потім головним редактором радіо «Щецин». Сьогодні колишній журналіст є фактично «правою рукою» мера міста, опікується питаннями освіти, охорони здоров'я, культури, мистецтва та спорту. До речі, Щецин має місто-побратима в Україні – це Дніпропетровськ.


Розмова українських журналістів із паном Соскою відбулася завдяки Інститутові демократії імені Пилипа Орлика (Україна) та Фундації розвитку місцевої демократії (Польща). Ми спілкувалися про те, навіщо представникові «четвертої влади» потрібно було ставати посадовцем, наскільки відкритими для суспільства є польські чиновники, і чи справді в органах місцевого самоврядування Польщі немає корупції.

 

z_dzenikazami

 

 

- Як так трапилося, що ви залишили свою журналістську діяльність і стали віце-президентом?

 

 

- Це, мабуть, було найважче для мене рішення. Адже розумів, що повернення в журналістику майже неможливе. Тут важливими є дві речі – я займався політичною журналістикою, і я подумав собі, що може вже настав час перестати бути лише коментатором і стати безпосереднім учасником. Виконував функції головного редактора і голови польського радіо «Щецин». Щоправда, був в останні роки більше менеджером, управлінцем, ніж журналістом. Мені почали подобатися справи, пов'язані саме з управлінням. Це можна проілюструвати фінансовими показниками: якщо бюджет радіо тоді становив 12 мільйонів злотих на рік, то тут я відповідаю за бюджет, який сягає більше півмільярда злотих. Це є виклик для мене, інший рівень відповідальності. Але це так само можливість більш реального, дієвого впливу на те, що відбувається у місті.

 

- Чи не було проблем із колишніми колегами, як вони сприйняли цей крок?

 

- Навпаки, те, що я був журналістом, дуже допомагає мені в роботі. Допомагає краще розуміти свідомість журналістів. У нас приватні або публічні ЗМІ. Міські посадовці не мають власних або ж комунальних ЗМІ. Звісно, ми маємо сторінку в Інтернеті. Там дійсно можна знати всю інформацію, яка стосується міста. Але це інформація офіційного характеру. Натомість, принципово важливо, щоб через приватні та публічні ЗМІ надходила інформація якомога більш повна і правдива. Бувають випадки дуже гострої критики. Це нормально, і ми завжди намагаємося реагувати на цю критику. Але мене досить складно вибити з рівноваги критичними зауваженнями. Дуже допомагає те, що я маю досвід роботи журналістом і знаю, як реагувати.

 

- Ваше ставлення до судових позовів проти журналістів.

 

- Я є противником таких позовів. Бо  я вважаю, що це ні до чого не призводить. Треба будувати позитивні відносини з журналістами. Іноді користуємося законодавством і вимагаємо спростування, якщо хтось розповсюджує інформацію, яка не відповідає дійсності. Але прагнемо ставитися до журналістів із якомога більшою повагою і надавати їм вичерпну інформацію. Організовуємо прес-конференції з важливих питань. Якщо є журналісти, котрі займаються питаннями, що стосуються моєї компетентності, пишуть на тематику, що дотична до моєї діяльності, то вони мають номер мого мобільного телефону, я завжди беру слухавку. Або передзвонюю, якщо не можу взяти слухавку саме в той момент, і зовсім не обмежую їхній доступ до інформації. Часто також запрошуємо журналістів на зустрічі, якщо йдеться про особливо складні питання. То не є офіційна конференція, де ми доповідаємо. Натомість то є просто розмова, де ми намагаємося пояснити власну мотивацію, навести аргументи і пояснити в чому полягає проблема. Такі зустрічі проводяться не з метою піару, ми просто хочемо пояснити, що відбувається, які в нас є проблеми, щоб журналісти були озброєні інформацією та нашими поясненнями мотиваційного характеру.

Miskrada

Міська рада Щецина


- Чи є у міській раді прес-служба?

 

- Так, маємо прес-службу яка дуже ефективно працює. Робимо моніторинг ЗМІ – я кожного дня отримую прес-пакет із інформацією, яка мене цікавить. Абсолютним пріоритетом є контакти зі ЗМІ, бо вони є посередниками в наших контактах із мешканцями міста, з громадою, тому ми дуже серйозно ставимося до таких речей

 

- Посада для вас є своєрідним способом самореалізації?

 

- Як я вже говорив, це перш за все дуже великий виклик для мене. Тут можливо потрібно трішки розповісти вам про структуру самоврядування у Польщі. Президент (мер великого міста – В.К.) міста діє через своїх заступників і має дійсно велику реальну владу. Це є результатом реформи самоврядування. Президента на 4 роки обирають мешканці на виборах. І він є одноособовою ланкою влади. Обирається також міська рада. У Щецині маємо 31 депутата. Рада міста перш за все приймає рішення щодо бюджету і місцевого законодавства. Президент – це дуже сильна позиція у самоврядуванні, він може багато всього вирішувати самостійно і навіть може «приперти до стіни» міську раду. У Щецині Президент може мати чотирьох заступників. Він їх обирає самостійно, для цього не потрібно жодного рішення ради. А бути заступником Президента – це шанс для того, щоб реалізувати себе і свої амбіції...

 

- Чи може міська рада оголосити недовіру Президенту?

 

- Є така можливість, але право тут досить цікаве. Міська рада може оголосити імпічмент, але лише на основі референдуму. Бо не рада обирала Президента, тож вона не може його зняти. Але якщо референдум відбудеться, і люди не проголосують за те, щоб зняти Президента, то раду розпускають. Такі випадки були – в Ольштині був референдум і зняли Президента. Також мешканці міста можуть зібрати відповідну кількість підписів і оголосити референдум – це може бути громадська ініціатива. Ми мали в Щецині такий випадок, коли президентом був Мар'ян Юрчик. Тоді відбувся референдум, але імпічменту президенту не було. Це демонструє, якою сильною є позиція президента.

 

- Наскільки відкритою є інформація про заробітну плату чиновників?

 

- Це інформація публічна. Кожного року ми маємо розміщувати в Інтернеті довідки про власний майновий стан, декларації, де вказуються всі доходи. Видатки не вказуються, але якщо хтось купить автомобіль, який коштує більше 10 тисяч злотих, то це потрібно задекларувати. Щодо моєї зарплати, то по-різному буває. Заробляю «чистими» (без відрахувань) 9-10 тисяч злотих (близько 20 тисяч гривень – В. К.). Президент міста заробляє десь так само.

 

- Чи зважають посадовці на те, які автомобілі чи будинки придбати, чи не купують чогось  занадто дорогого? Наскільки важливою для них є громадська думка у подібних питаннях?

 

- Я думаю, що політики рахуються із громадською думкою. Навіть занадто. Я маю автомобіль «Skoda». Президент теж їздить на «Skoda». Мені здається, що це вже перебільшення. Бо ми живемо на кордоні з Німеччиною, і бачимо, що там бургомістр якогось маленького містечка їздить на шикарному автомобілі, чого не може собі дозволити Президент мільйонного обласного міста. Але не настільки важливо. Мешканці міста хочуть бачити результати нашої роботи, а не знати про те, що ми багатії і все маємо.

gerb

Герб Щецина

 

- А як щодо корупції? Чи вдалося Польщі викорінити це явище в органах місцевого самоврядування?

 

- Справа в тому, що потрібно було побудувати систему, яка не дає можливості давати і брати хабарі. Справді, є кілька механізмів, які дуже істотно обмежують можливість хабарництва. Це перш за все закон про державні закупівлі. На нього ми дуже нарікаємо, але він є таким механізмом, що дійсно обмежує можливості виникнення корупції. Інші форми – проведення конкурсів, коли ми когось наділяємо коштами. Наприклад, громадські організації мають право в нас отримувати кошти. Це відбувається таким чином – оголошуємо відкритий конкурс на заявки, кажемо, яку суму коштів ми передбачаємо на виконання того чи іншого завдання, до нас надходять проекти. Потім збирається комісія, яка складається не лише з посадовців, а також із представників громадських організацій, які не беруть участь у цьому конкурсі. Ця комісія оцінює проекти, визначає найкращий і наділяє його коштами. Це досить складна процедура, вона вимагає того, щоб у ній брали участь багато людей, але вона істотно обмежує можливість виникнення корупції, і рішення про виділення коштів тоді є якомога більш об'єктивним. В дуже багатьох сферах це відбувається. Є конкурси, які ми виписуємо завдання дуже детально, припустимо, оголошуємо конкурс для організації літнього відпочинку для дітей із малозабезпечених сімей. Це дуже конкретне завдання. А можуть бути конкурси з більш широкою палітрою, завданням. Конкурс на організацію художнього заходу в певний період. Тут потрібна ідея і реалістичний бюджет. Є випадки, коли конкурс не оголошується. Так, може бути спрощена процедура у випадку малої дотації – до 10 тисяч злотих. Але одна громадська організація може тільки двічі на рік цим скористатися. Це я маю на увазі кошти з міського бюджету. Щорічно кілька десятків тисяч злотих виділяється на ці проекти. Але крім того, ми допомагаємо неурядовим організаціям знаходити європейські кошти. Зокрема, надаємо їм гроші, щоб вони могли зробити власний внесок. Зазвичай, Європейський Союз вимагає власний внесок організації – 20-30 %. Ми їм можемо надати таку дотацію. Для цього відкрили касу взаємодопомоги. Адже буває так, що треба реалізувати проект уже зараз, а транш від ЄС надійде потім.

 

- Назвіть, будь ласка, приклади останніх інвестицій в розвиток Щецина від Європейського Союзу.

 

- Щецин – це суцільний будівельний майданчик, у нас дуже багато всього будується. Є інвестиції приватні, інвестиції з бюджету міста та інвестиції, які дофінансовуються Європейським Союзом. Наприклад, будується нова філармонія. Вона фінансується на 40 % за кошти Європейського Союзу. Загальна вартість будівництва – 120 мільйонів злотих. Будуємо також спортивну видовищну залу, але будуємо за власні кошти – 160 мільйонів злотих. Ремонтуємо і будуємо дороги – так, в'їзд у місто з боку Познані вартує близько 200 мільйонів злотих (60 % коштів надає Європейський Союз). Європейських проектів дуже багато. Взагалі, зараз у місті реалізовуються найбільші інвестиційні проекти з часу війни.

z_budzetom

Кшиштоф Соска показує проект бюджету на 2012 рік

 

- Чи правда, що в Щецині розроблено план розвитку міста до 2050 року?

- Так. А що вас дивує? Хіба це така велика перспектива? (сміється). Якось у нас були гості з Нідерландів. Вони теж здивувалися і сказали: «Хм, це рідко буває, що є бачення міста на таку перспективу». Ми ж хотіли показати віддалену точку, те, до чого потрібно прагнути. Це не на один термін перебування при владі, і навіть не два. Хтось може сказати – мене це не стосується, хіба я доживу до 2050 року. Але коли ми це місто сьогодні будуємо, то ми ж робимо це для наступних поколінь, які будуть тут мешкати. Ви ж розумієте, що історія нашого міста дуже складна. До війни це було німецьке місто. І ось сьогодні з вікна мого кабінету видно широку алею на дві смуги. А коли їх планували, то в Щецині було може кілька автомобілів (самоходів), а решта - брички. Тобто, архітектори мали бачення не на одне покоління, а на значно більший часовий простір. Ми дуже вдячні їм зараз за те, що вони саме так будували це місто, і хотіли б, щоб наступні покоління могли так само сказати про нас.

 

Питання ставили:

Ярослав Гулан (Ужгород), Галина Шило (Шостка), Ірина Венгер (Львів), Андрій Сорока (Нововолинськ), Катерина Даниліна (Мелітополь), Вікторія Кобиляцька (Черкаси). Модерувала і перекладала Магдалена Братко

Поділіться з друзями: