Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


30 Бер 2017

Іванна Самчук — управлінець і поетеса

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

­«Постійний пошук себе привів до думки, що межі пізнанню та вдосконаленню не має. І щоб стати справжньою людиною, треба рости», — розповідає Іванна Самчук — героїня рубрики «Людина».

Іванна народилася в одному з мальовничих сіл Рівненщини, Острозького району, Точевиках. На даний момент живе і працює в місті Рівному. Поетеса і просто людина, мрійниця, закохана в світ. Малює думками, фарбами зі слів, любить спілкуватись і подорожувати.

Творчий шлях

За освітою я управлінець, закінчила Міжрегіональну Академію управління персоналом, магістр з управління персоналом та економіки праці, диплом із відзнакою. З 2008 року працювала в ПАТ БК «ПриватБанк» Рівненській філії бухгалтером-контролером-аудитором. В тому ж році і розпочала творчий шлях з Літературного об’єднання «Поетарх», що діє при Палаці дітей та молоді в Рівному. Своїми першими творчими здобутками завдячую керівникові Тетяні Іванівні Горбуковій. Часто згадую, як було затишно у її бібліотеці, як за чашкою ароматного чаю ми з вогниками в очах слухали вірші. Перші виступи на сцені, перші мурашки по шкірі і перші друзі по перу. Там я зустріла багато друзів, які стали надійним плечем у житті. Таких як Вікторія Самчук, Юлія Костюкевич, Ксенія Медвідь, Оксана Нікітюк, Ірина Мельник, Віктор Шупер, Вікторія Каневська та ін.

tRvnGhMCMsU

Досвід керівництва і пошук себе

У жовтні 2011 року перейшла на посаду заступника керівника відділення, головного спеціаліста по касових операціях і обслуговуванню клієнтів. Робота була цікавою і вимагала від мене постійного вдосконалення і професійного зростання. Тут здобула перший досвід керівництва, і вважаю, що хороший керівник — це той, який вміє організувати робочий процес і згуртувати колектив. А кожен працівник повинен виконувати поставлені завдання якісно, професійно і швидко.

Вранці біжиш на роботу, ввечері на курси німецької мови, а вночі пишеш. За цей період друкувалася в різних виданнях: «Провінційка», «Вільне Слово», «Рівне ракус» м. Рівного, «Життя» м. Львова, альманахах: «Наше коло» м. Рівне, «Ліра», "Літіум" м. Хмельницький, журналах: "Мистецькі грані", "Дніпро" м. Київ публікація творів конкурсу "Подорож до себе", книзі "Революція Гідності. Війна", білоруському журналі "Младосць", дитячому журналі «Диво деревце».

PvBOTfRBkrc

Доля звела мене з Олександрою Куліш, яка була засновником і головним редактором журналу «Мистецькі грані». Ми здружилися і спільно почали створювати мистецькі конкурси, акції, заходи, проводити презентації і друкувати журнал, який потім став альманахом. Постійний пошук себе привів до думки, що межі пізнанню та вдосконаленню не має. І щоб стати справжньою людиною, треба рости.

Новий рівень

З вересня 2012 року працювала в АТ «Укрсиббанк», де здобула ще більше досвіду у банківській та фінансовій сфері. Відкрила для себе новий рівень відносин до клієнта. Робота з людьми — це перш за все, вміння спілкуватися і виявляти потреби людей. Тут наставником став мій керівник Олександр Анатольович Бабич, дякую за це. Знаючи про те, що я пишу, він підтримував мене і допомагав.

jJHuUnFgGbg

За внесок у розвиток журналістської діяльності та культури журнал «Мистецькі грані» було нагороджено грандом «Золота Фортуна». Здавалось би, що ось воно! Нарешті! Журнал став всеукраїнським, тираж збільшився, нас читають, нас знають! Але криза це все звела нанівець, і ми змушені були зробити журнал електронним. Та що не вбиває, те робить сильнішим! І це правда, бо народилися інші проекти Арт-нація та Мистецькі посиденьки, які перейшли у UKART.

Соціальна сфера і особисте щастя

З грудня 2013 року працюю у державний сфері у Рівненській міській виконавчій дирекції РО ФСС з ТВП у відділі соціальних виплат та перевірок страхувальників. Завдяки цій роботі я дізналася, що таке соціальна сфера. Мені дуже приємно, коли люди ідуть з посмішкою, коли пам’ятають тебе і повертаються до тебе. Робота «ревізора» — це в першу чергу виявлення помилок задля їхнього подальшого недопущення. Дякую Герусу Богдану В’ячеславовичу, який завжди на перше місце ставить людський фактор і є керівником з великої букви.

На даний момент Бог послав мені щастя. Я стала мамою, і ми спільно з моїм коханим чоловіком Олександром виховуємо синочка, Богданчика та піклуємося про прийомного сина Олеся. Радіємо кожному дню і новим маленьким перемогам! В майбутньому мрію про велику сім’ю, як і кожна жінка. В найближчих планах видати дитячу книгу та аудіокнигу поезії. Усім бажаю любові та натхнення до життя і від життя!

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему