Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


27 Черв 2016

Ілона Буц: «Моє життя – не казка, а поезія»

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

Ілона Буц – героїня рубрики «Людина». «Пишу на теми, які мене зачепили: від проблеми батьків і дітей, урбанізації та до легалізації дітовбивства.», – розповідає дівчина.

Ілоні – 24 роки. Проживає у м. Києві, рідне місто – Канів.

Я живу людьми – героями майбутніх текстів та публікацій

Можна було б сказати, що я живу письмом. Та, напевне, це не було б зовсім точно, адже, скоріше за все, я живу людьми – героями майбутніх текстів та публікацій. Кілька років я працювала журналістом, а поезією займалася як хобі. Потім захотіла спробувати себе у книговиданні. Наразі стажуюся в одному книжковому видавництві і сподіваюся отримати офіційне підтвердження своєї нової роботи.

QjaYZwXOU E

Ми з кульковою ручкою стали нерозлучними подругами: всі книжки були обписані і обмальовані

Із ручкою в руці пам’ятаю себе з дитинства. Батьки розповідали, що відтоді, як навчили мене тримати її в руках, то ми стали нерозлучними подругами. Всі книжки були обписані і обмальовані. Згодом спробувала писати вірші. У початкових класах вони були зовсім недолугі, та бабця від них ридала навзрид.  А одного разу сказала мені: «Вони чудові, та щось занадто короткі». Бажаючи довести їй, що це не так, я почала писати цілі «поеми». В цих текстах звичайно ж повторювалися слова і все мусолилося по сто разів.

bNwarieu80M

Я пішла працювати в «районку»

А потім я пішла працювати в канівську «районку» «Дніпрова Зірка», де знайшла першого адекватного редактора-вчителя. (Дякую, Євгене Борисовичу). Він повідсікав усе «зайве» і відтоді малята повернулися в колишнє русло…3-4 строфи максимум. Знайомі називають мої поезії позитивними, проте чути це самій дивно, адже часто пишу на теми, які мене зачепили: від проблеми батьків і дітей, урбанізації та до легалізації дітовбивства.

frQtVQGRpq4

Популяризація молодої української поезії

Останнім часом я також зацікавилася відеомонтажем. Разом із поетом Володимиром Олівцем ми створили спільноту БО.Мистецький простір (вк:  https://vk.com/boprostir), там регулярно проводимо поетичні відеозмагання. Нещодавно добіг кінця проект «БО-батл» (змагання між парами поетів у декламації власних поезій), а наразі триває «Віршообмінник» (змагання у декламації віршів одне одного). Метою обох проектів є насамепред популяризація молодої української поезії. Адже ми хочемо бути почутими, побаченими і (найголовніше!) оціненими. Радує те, що якщо у попередньому конкурсі брали участь лише кияни, то цього разу зареєструвалися поети із різних міст. Також мені імпонує те, що якщо під час першого змагання були нарікання від учасників щодо якості зйомок і звуку, то цього разу всі дякують мені за (на їх погляд) чудові відео. Хоча я розумію, що нам є куди рости…  І ми будемо вчитися, щоб зробити відеороботи ще кращими. Переглянути відео поезії можна на каналі ютуб.

QrUe1O2ZmbU

Важко щось зробити одній

Зрозуміло, що важко щось зробити одній. Наразі нам в «БО» бракує PR-спеціаліста – людини, яка б налагоджувала зовнішні зв’язки і просувала молоду поезію в маси. Якщо маєте творчі ідеї, будемо раді бачити вас у своїй команді. Ми – некомерційна організація. Працюємо на ентузіазмі. ЗП в традиційному сенсі цього слова не передбачається.

 

Фото надані героїнею

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему