Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


10 Трав 2014

Галина Жубіль власним життям доводить, що навіть трагічні події можуть вести до щастя і звершень

Читайте більше в рубриці Людина
 

Галина Жубіль-Книш - письменниця, мисткиня і педагог. Вона вишиває оригінальні, оберегово-символічні роботи. Спираючись на прадавню символіку українців, Галина Жубіль творить різноманітні композиції. Одна з назв її експозицій, певно, характеризує її творчість: «Вишивання моє - поклик предків, а поезія - поклик душі». Пані Галина фактично змінила життя після доволі трагічної події. Вона каже, що після цього переосмислила життя і почала жити по-новому.

1501671

 

Дитинство

Ах... моє далеке дитинство. Хоч і напівголодне, але таке щасливе та безтурботне, бо подарував Бог чудових Батьків! Упевнена, що я їх обрала сама. Влітку ми мандрували в Карпатах, спали в наметах, готували їжу на вогнищі. Як це було смачно! А на десерт завжди був чорний хліб, посипаний цукром і политий джерельною водою. Нема тепер такого смачного хліба, цукру і води!

А в неділю Тато полюбляв ходити з нами (з Мамою і двома своїми донечками) до ресторану! Замовляли мало, бо жили бідно (Батьки мої були сиротами). Але я ніколи не забуду швейцара, який допомагав зняти і одягти пальто не лише мамі, а й нам, манюнім панночкам! А ще - офіціанти в білих сорочках, з червоними оксамитовими метеликами та чорними камізельками! А які скатертини були на столах! Який посуд! Морозиво подавали у кришталевих розеточках! Це було розкішно!

А ще пам'ятаю подарунки від Тата, які привозив з відрядження: ляльковий посуд, лялькові меблі, лялька із комплектом одягу!!! Як мені заздрили подруги, бо не мали цього усього. Та я не була скупою, гралися забавками усі А ще пам'ятаю, як ми, дівчатка, робили з різнокольорових квітів мальви принцес. І влаштовували квіткові бали!!! Як це гарно було!!! Про все це можна писати безкінечно!

 

1379273 533345033407398 950810366 n

 

Радість і щастя

Радість - коли виходить друком книжка! Це неймовірне відчуття! Майже... як народження дитини!

Правда, народження дитини - то вже щастя. Я пережила щастя материнства двічі. Сьогодні шкодую, що не народила більше дітей! Дуже шкодую!

Задоволення? Це, коли бачиш завершену роботу, яку вишивала довгі місяці. А ще задоволення отримую, коли завершую написання вірша чи оповідання... і розумію, що це гарно.

Жіноче щастя - поцілунок вранці від чоловіка, коли він іде на роботу...

О! Особливе щастя, коли вранці теплесенький, із запахом молочка внук причалапує до мого ліжка і тулиться до мене, обіймаючи пухкенькими рученятами!

 

137508

 

Речі

Гардероб - це вічна і безконечна тема! Гм... що ж вибрати? Мабуть, червоні туфлі та червону сумочку, які пасують і до білого костюма, і до сірого, і до чорного. Ну і, звісно, джинси! Як же без них! А ще люблю біжутерію (маю цілу колекцію намиста), шалики, рукавички, сумочки, штучні квіти для піджаків чи суконь. І досить! Бо не зупинюся!

Щодо побуту, то гарна порцеляна подобається, мабуть, усім. Але я люблю ще й керамічні миски, глечики, макітри, горнята. З них якось усе смачніше:-) Ну і, звісно, старі фотографії... Можу переглядати їх довго. Особливо люблю ті, які одержала в спадок від Мами. Вона рано осиротіла, але була родом зі шляхетної сім'Ї, тому фотографій трохи залишилося. Мушу Вам сказати, що старі фотографії - це витвір мистецтва!

 

13816411383089


 

Життя

Переконана, що випадковостей у житті не буває! Усе закономірно! Усе сплановано! Тому всі події знакові. До прикладу. Я вела дуже активний спосіб життя: працювала, виховувала дітей, виконувала хмару громадських доручень, співала в хорі і водночас була сценаристом, ведучою концертів та старостою хору. Так ось, перепочити не було коли - вся в діях!

І раптом - травма хребта і зламана ліва рука! Фактично три місяці прикована до ліжка. Думала, що все! Кінець! А тепер розумію, що це була можливість переглянути своє життя, подумати, чи все роблю правильно, чи про щось важливе не забула...

І в цей момент потрапляють до рук моїх книжки про символіку писанки, вишивки, про дохристиянські вірування наших предків, про їхній світогляд. І тоді зрозуміла я, що без знання минувшини - нема у нас майбутнього! Почала переглядати свої давні записи про українське весілля, які збирала, бо часто старостувала по весіллях. І народилася моя перша книжка "Сучасне весілля", а потім - і друга ("Сучасне весілля по-українськи"), а потім - казки віршовані для дітей, а потім - поезія для дорослих, оповідання для дітей... І я одужала! Бо з'явився стимул до нового життя, до творчого життя!

 

222116 12665

 

Думки

Зараз, мабуть, думки всіх українців - про Україну. Я завжди жила Україною, не мислю себе поза нею (хоча працювала в Німеччині і мала можливість залишитися). Усе, що роблю, - це для України, для майбуття. Знаю, що все буде якнайкраще! Вірю в це!

 

Місія

Життям своїм задоволена, бо склалося все непогано: двоє дорослих дітей, двійко чарівних онуків, коханий чоловік (ми вже 39 років у шлюбі), улюблена робота, багато друзів... Але розумію, що місія моя не має бути цим обмежена. Я працюю у школі, тому пишу методичні посібники, аби передати досвід молодим учителям... Багато часу проводжу з учнями, бо розумію, що батьки вимушені заробляти на хліб насущний, тож для дітей часу майже не залишається.

 

Відпочинок

Щодо активного відпочинку, то люблю мандри! Планета наша прекрасна! Є на що подивитися! А ще люблю вернісажі, презентації, бо світ мистецтва - це особливий світ, який дарує і радість, і натхнення... Помогите скачать платформу чемпион казино мне на телефон.

А пасивний відпочинок - це спілкування з друзями за філіжанкою кави та келихом мартіні. Звісно, ще читання книг, спілкування на ФБ... і багато усього іншого.

 

zwischenablage02zwischenablage03zwischenablage04

 

Захоплення

У першу чергу, хобі - це вишивання (якому передує створення ескізів, тобто малювання). По-друге, це написання віршів, оповідань, казочок, загадок... Маю ще нереалізовані захоплення! Це виготовлення ляльок-мотанок і виробів із глини, а також малювання монотипій. Вірю, що це все ще попереду! Адже мені всього-на-всього 58 років!!!

 

 

 Фото надані Галиною Жубіль та http://uk.wikipedia.org/

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему