Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


22 Квіт 2013

Дарина Яблонська мріє стати першою в Україні жінкою-коментатором

Читайте більше в рубриці Людина
 

«Дехто вважає, що футбол – справа життя і смерті. Вони помиляються: футбол набагато важливіше», – говорив Білл Шенклі, відомий шотландський тренер. Ще кілька років тому прочитавши це, я б, мабуть, не сприйняла ці слова. Зрозуміти суть допомогло мені знайомство із Дариною Яблонською. Ця маленька, тендітна дівчина не просто захоплюється спортом, а живе ним, особливо футболом. Ні, вона не відома футболістка, не просто емоційна, непостійна фанатка на час матчу, а справді віддана та закохана у футбол прихильниця рідного клубу та збірної.

Вона годинами може говорити про футбол, мріяла б відвідувати всі матчі «Динамо», планує працювати у спортивному виданні, хоче стати футбольним коментатором. І сьогодні впевнено прямує до своєї мети. Дарина веде свій спортивний блог, періодично пише для видань про спорт (поки що не профільних) і навіть подумки ніколи не зраджує своїй команді.

 

Захоплення у спадок

Захоплення футболом у дівчини від батька. «Я була здивована, коли дізналася, що у роки навчання тато був палким прихильником «Динамо». Він мав абонемент і відвідував всі, принаймні домашні, ігри своєї команди. Пам'ятаю, він навіть розповідав, що коли служив на Чукотці, ще й сам грав, був півзахисником, – пригадує Дарина. – До того ж, тато був першим серед вболівальників, які почали запускати хвилі на трибунах стадіонів».

У старшій школі, коли дівчата одягають сукенки, перші підбори, яскраво фарбуються та ведуть свої дівочо-інтимні щоденники, Дарина відкрила для себе щось більше. Те, навколо чого сьогодні обертається її життя і частина планів на майбутнє.

«До 2006 року я взагалі не дивилася футбол. Усе почалося одного ранку на кухні. Ми збиралися снідати і дивилися новини на одному з телеканалів. Якраз тоді ведуча повідомила, що українська збірна вперше в історії братиме участь у Чемпіонаті Світу. Я й сказала: «Обов'язково будемо дивитися, ми ж патріоти, повболіваємо за наших».

«До цього ніколи не помічала, щоб тато дивився футбол. І от вперше з ним сіла дивитися матч із нашою збірною», – пригадує дівчина. Байдуже, що тоді вона ще нічого не розуміла. Пощастило, що поруч був затятий вболівальник, який відповідав на всі запитання доньки. «На третьому матчі стало цікавіше, – пригадує, посміхаючись, Дарина. – Я вже почала впізнавати футболістів, орієнтуватись у правилах. Схоплювала все на ходу».

Із першого матчу дівчина прикипіла до рідної збірної. «Це були перші сльози. Я дуже засмутилася, коли наші програли італійцям у чвертьфіналі. Італія тоді виграла чемпіонат. Після цього стало якось легше: програли, зате ж - чемпіонам», – ділиться дівчина.

 

dar4

 

За кого вболівати?

Чемпіонат Світу закінчився, і виникло наступне запитання: «А що дивитися далі?»

«Я подумала, що потрібно ж за когось вболівати і це й буде стимулом дивитися. Але із футболом тоді у мене асоціювалося не багато слів. Знала Шевченка, Шовковського та Блохіна. Запитала у татка. Він пояснив, що, зазвичай, люди вболівають за рідну команду. Оскільки я живу біля Києва, то й вирішила, що буду вболівати за «Динамо», - згадує дівчина.

Дарина пригадує, що коли розповідає цю історію, то її часто запитують: «А якби хтось сказав вболівати за донецький «Шахтар», ти б вболівала за них?» «Насправді я впевнена, що вболівала б все рівно за «Динамо». Адже, як говорив один український письменник: «Ти не обираєш за який клуб вболівати, ти народжуєшся з цим вболіванням», – говорить Дарина.

Сьогодні ж питання «що дивитися?» не виникає. Дівчину цікавлять не лише виступи рідної команди чи збірної. «Дивлюся матчі як українських чемпіонатів, так і Англії, Іспанії, Італії, Німеччини та Франції, – говорить Даша. – Одного разу навіть натрапила на трансляцію матчу японського чемпіонату».

Заради футболу дівчині іноді навіть доводиться жертвувати сном, часом та деякими іншими речами. «Люблю дивитися футбол із татком і братом. Пригадую, нещодавно відклала на один день поїздку з дому, бо ж матч мали транслювати. От так замість восьмої години довелося прокидатися о 4-й ранку. Хоча недосипання не змусило мене пошкодувати. Дивитися з родиною однозначно цікавіше», – говорить Дарина.

 

dar3

 

Дівчачі нотки у недівчачому захопленні

Чомусь футбол стереотипно вважають чоловічим захопленням. Від цього дивитися матч із дівчиною, яка скільки років захоплюється цією грою, стає ще цікавіше. І тут можна помітити певні особливості жіночого вболівання. Дарина зізнається, що дівчачі штучки ніде не подінеш. «Через невдало зіграний матч я можу плакати. Тричі точно, пам'ятаю, ридала, що навіть мама лаялась, мовляв, знайшла чому. Я дуже емоційно взагалі спостерігаю за виступом рідної команди. Ці півтори години – це така купа різноманітних емоцій, що, мабуть, збоку було б кумедно це спостерігати», – говорить дівчина.

Матч може викликати у дівчини як сльози, так і радість. «Неймовірний заряд позитиву, щастя і ще всього-всього чогось хорошого відчувала після перемоги у матчі зі шведами на Євро-2012. Таке не можливо забути, ще й враховуючи атмосферу кількадесятитисячного натовпу фан-зони. Ще кілька місяців обговорювала, пригадувала цю гру і тішилась», – посміхається дівчина.

 

Футболісти – це Даринина слабкість. «Не можу оминути увагою тих гравців, які не просто привабливі ззовні, а от справді є хорошими людьми. Достатньо подивитися кілька інтерв'ю, почитати футболіста у Твітері чи іншій соціальній мережі, щоб зрозуміти, чого ця людина вартує», – говорить дівчина. Є у неї й свої «улюбленці», про яких вона може говорити годинами. Але, навіть попри це вона не перестає захоплюватися рештою гравців. Чи не про кожного може сказати щось індивідуальне.

Дівчина пригадує, як ще у школі таке її не дівчаче захоплення однокласники сприйняли скептично. «Знайомі хлопці завжди дивуються, коли дізнаються про мою любов до футболу, а тоді починають влаштовувати мені міні-допити, – говорить Дарина. – Сьогодні ж всі до цього вже звикли. Коли приходжу у гості до рідної школи, то обов'язково з фізкультурником теревенимо та обговорюємо матчі «Динамо». Ніхто вже не дивується».

 

dar5

 

Футбол і плани на майбутнє

Захоплення футболом допомогло дівчині визначити орієнтири на майбутнє. «Я читаю щотижня «Футбол», намагаюся бути в курсі футбольних подій і роблю це, не «переступаючи через себе», а тому, що мені справді цікаво. Часто ловлю себе на думці, що ми з коментатором мислимо в одному напрямку. Трапляється, що я припускаю, наприклад, замість кого і хто вийде на заміну, а вже через кілька секунд коментатор повторює тільки що сказане» – говорить дівчина.

Дарина мріє стати футбольним коментатором. Мабуть, із таким бажанням і багажем знань у неї все вийде. До того ж, моменти потренуватися у неї були. «Одного разу ми дивилися трансляцію матчу і звук вимкнувся. Ми бачили, що відбувається на полі, однак коментатора не чули. Тоді я взяла ініціативу в свої руки і почала коментувати. Спочатку батьки та брат сміялися, потім почали уважно слухати, а ще через декілька хвилин - доповнювати. Було весело, а головне мені сподобалося», – пригадує дівчина.

«Так уже склалося, що зараз у моєму (переважно, жіночому) середовищі немає осіб, із якими б я могла поділитися наболілими і радісними переживаннями на цю тему (спортивну – авт.). Тож блог буде таким собі міні-щоденником із елементами аналітики (якщо вийде). Якщо ж він знайде відгуки, симпатії та конструктивну критику, то я буду задоволена. Тоді чотири роки навчання на факультеті журналістики не пройшли даремно», - каже Дарина.

Футбол, та й спорт у цілому, стимулює Дарину писати. Сьогодні вона має свій профіль на відомому сайті спортивних блогів (одна з небагатьох представниць жіночої статі). Дівчина планує працювати у спортивному виданні. Поки що ж, час від часу друкується у часописі «Львівська газета».

 

dar6

 

Неспортивні захоплення

Ще одним захопленням Даші є книги. Читати вона навчилася ще у чотири роки. Її батьки вчителі, а тому змалечку дівчина була у школі, а не в садочку. «Пригадую, мама вела урок літератури у 5 чи 6 класі: читали байку напам'ять. Поки всі школярі розказали до кінця уроку, я примудрилася вивчити її», – пригадує Дарина.

От так ще з дитинства дівчина не менше за футбол любить читати. З останніх прочитаних книг дівчині сподобалися «Бот» (М. Кідрук), «Гонихмарник» (Д. Корній), «Володар перснів» (Дж. Р. Р. Толкін).

«У мене є особливий ритуал читання, – говорить Даша. – Якщо у мене є нова книга, я не можу відразу почати її читати. Мені потрібно встановити з нею контакт (сміється). Книга має один день чи хоча б кілька годин просто полежати. Не можу відразу так. Це як перший сніг – білий-білісінький, ніби й хочеш ступити, але він такий гарний, що просто жаль».

Вдома Дарина має велику бібліотеку, яку щомісяця поповнює. З кожної стипендії дівчина купує принаймні одну книгу. «Коли я приїжджаю додому, то можу просто підійти до бібліотеки, взяти книгу з віршами і, відкривши на довільній сторінці, прочитати», – розповідає Дарина. Віднедавна дівчина захоплюється творчістю Андрія Любки. Тому останні кілька місяців цією обраною книгою є «40 баксів + чайові».

У ранньому віці дівчина почала не лише читати, а й на рівні з дорослими стала брати участь у походах. «Перший серйозний мій похід був десь у 2004 році, – пригадує Даша. – Ми ходили на два тижні до Трахтимирова. Нас вчили в'язати вузли, стріляти з лука, плавати на байдарках, кататися на конях. Це було надзвичайно цікаво». Окрім того, на рахунку Даші походи у Крим і ще чимало цікавих пригод.

У цій дівчині поєднуються ті речі, про які ми звикли говорити нарізно. Футбол для Дарини, як і книги, – це таки справді щось набагато важливіше, ніж мимовільне захоплення. Це вже сімейна традиція. Так приємно, коли хочеш і маєш над чим працювати (так, вона має цілий список книг з кількома десятками позицій, які хоче і планує прочитати), чим перейматися. До того ж, здавалося б, невинна, на перший погляд, любов до футболу залишила свій відбиток на пріоритетах та життєвих орієнтирах дівчини. Дарина вміє жити своїм захопленням і сподівається, що колись воно допоможе зреалізувати всі, пов'язані з футболом, мрії.

 

 

Матеріал підготувала Світлана Спасібіна

 

 

 

Фото надані автором, НародUA

Поділіться з друзями: