Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


12 Квіт 2017

Богдан Пащенко не любить шаблонів, граматики та орфографічних правил

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

"Фрагменти, уламки, епізоди, скалки, друзки, шматочки усього — подій, зустрічей, людей, думок, облич, дій... Із цього складається життя. Із помилок, успіхів, невдач, нібито справжніх перемог та майже щирих поразок", — розповідає Богдан Пащенко — герой рубрики "Людина".

Богдану 25 років. Родом із Вінниці, навчається, працює та проживає у Києві, аспірант та провідний інженер відділу дистанційної освіти Національного університету харчових технологій. У вільний час полюбляє «писати різне», не зважаючи на жанри, умовності, закономірності та правила. Захоплення: справжня література, гарна музика, арт у всіх його проявах, активний відпочинок, фантазування, сміливі креативні люди та проекти.

20160421160744 1_copy

До вподоби творчість у всіх її проявах

Що можна сказати про себе? Мабуть, банальні речі. Мені 25 років. Родом із Вінниці, наразі живу, працюю та навчаюсь у Києві, а саме в Національному університеті харчових виробництв. І так, іноді доводиться в ньому буквально жити. До вподоби творчість у всіх її проявах: гарна музика (на гранях між жанрами), якісний кінематограф — від розважального до серйозно-інтелектуального, а найбільше — щирі та відкриті сонячні люди (яких, на жаль, ще менше, ніж якісного кінематографу). Час від часу щось записую, усілякі різні думки, ідеї, усе, що «залітає у хвору голову», але то здебільшого знущання над шаблонами, граматикою та орфографічними правилами. Ну не люблю я їх, а вони мене!

P70130-205823


Йому пророчили майбутнє гуманітарія, а він раптом поперся на механіка

Сказати щось коротко про своє життя? Жив-був хлопчина. Такий як і всі. Любив помріяти, пограти у футбол, почитати, подуркувати, іноді навіть повчитись. Школа минула швидко та непомітно, а от у коледжі почалось перше студентське життя та «двіж». І хоча йому пророчили майбутнє гуманітарія, він раптом поперся на механіка. В універі життя кипіло. У всіх. У нього час від часу. Одним словом, пішло непогано, і запропонували йому вступати в аспірантуру. Чом би й ні? Вибачай, як-то кажуть, українська науко, але я йду до тебе. А ще й робота в тому ж таки університеті, з якою успішно справляється, і загалом маємо, що маємо.

Займатися улюбленою справою зі співзвучними людьми

Про що він мріяв та мріє? Та було усе. Й про космос, і про багатство та іншу хлопчачо-чоловічу «тєму». Але це не головне. А головне у тому — щоб займатися улюбленою справою із співзвучними людьми поруч. І він тільки почав виходить на цей шлях. Що він має? Бурхливу та нестримну (іноді хвору, але в міру) фантазію та сильне бажання творити.

У планах на майбутнє? Це досить непевна і нечесна штука. Але все ж. Будиночок біля моря (гори та озера теж підійдуть), наповнений гомоном коханих та близьким людей, перетворення хобі та ідей у життя і великий вірний пес. Без собаки нікуди, то — аксіома.

Те, з чого складається життя

20160619193603 copy

Фрагменти, уламки, епізоди, скалки, друзки, шматочки усього — подій, зустрічей, людей, думок, облич, дій... Із цього складається життя. Із помилок, успіхів, невдач, нібито справжніх перемог та майже щирих поразок. Скільки разів ти падав, змінювався, витирав бруд та йшов далі. Кожен раз ти ставав іншим, ти перекроював, перешматовував себе. І так триватиме доти, допоки ти не станеш невразливим. Черговий перезапуск, стиснувши зуби, чергова зміна. Тепер ти — інакший. Отаке воно дивне відчуття... Відчуття справжньої свободи…

 
Більше на цю тему