Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


26 Лип 2018

Анна Сидорук: "У моїй сім'ї є традиція зберігати листи"

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

"… інколи несподівано знайдеш запилені у шафі клунки з листами та як сядеш читати – і рідне тепло огортає твоє серце ", – розповідає Анна Сидорук – героїня рубрики Людина на НародUA.

Ліки для душі

37676843 810993899096660 6139957526919118848 n

Мене звати Анна, але мені до смаку більше Ганна - щире та українське їм'я, і на моєму рахунку тільки 18 весен. Проживаю у Києві - метушливе місто, де я навчилася знаходити куточки тиші між маленькими вуличками.

У дитинстві я полюбляла малювати, але з часом у мене з'явився новий хист: я пишу, небагато та нечасто, але пишу. Інколи вірші, новели або оповідання, бо на великі твори ще не вистачає духу. Мені приносять радість подорожі: будь-куди, але не за межі України. Найбільше до душі мені наша природа і дуже часто я описую її у своїх творах. Багато хто вважає, що у мене є талант до письменства і мені потрібно з цим пов'язувати своє життя, але це тільки ліки для душі, як от вечірні розмови чи хороша музика.

Ставати маленькою частиною історії своєї держави

Змалку мене захоплює українська культура та музика, традиції та історія своєї країни. Хоч раніше я була більш ліберальна до культур та мов інших країн, але вчасна українізація допомогла мені; сподіваюся, що з цього буде користь у майбутньому.

Я зробила свідомий вибір за будь-яких обставин залишатися у країні, яка дала мені життя і можливості для розвитку; яка навчила мене любити. У планах: вдалий вступ та спроба стати волонтеркою або громадською діячкою, бо наше майбутнє залежить тільки від нас.

Я хочу відроджувати культуру та літературу в Україні, популяризувати український контент, ставати маленькою частиною історії своєї держави. Я прагну особистого розвитку, який піде на користь моєму народу, бо лише від нашої віддачі залежать зміни у країні.

Я бажаю кожному робити те, що їм подобається, прагнути кращого та любити ту землю, на якій вони живуть і вірити в те, що людська воля нездоланна, а наша незалежність - непохитна.

P.S. А диво - це пори року, цвіт природи та щирі почуття людей. А решту можна виправити, замінити чи забути. ©

Що таке щастя?

Щастя - це промінці сонця через шибку, тепла кава з молоком у ліжко і ніжний поцілунок на щічці - це перше, що прийшло на думку, адже майже кожен день у мене починається саме так: безтурботно та тендітно...

Насправді, для кожного воно своє, але для мене - це просто можливість жити, з усілякими негараздами та вдачами. Коли очі світяться жагою любити чи робити те, що є сенсом життям, дізнаватися щось нове, пізнавати куточки своєї України і просто кохати, не тільки устами, а й душею, розгортати нові книги, які пахнуть фарбою для друку, сидіти з рідними у глиняній мазанці на березі Бугу і дивитися, як шурхотять очерети від легенького вітру та місяць відбивається у воді, яка ще парує від літньої спеки.

Щастя мені приносить моя Україна: її просторі поля, річки і гори -  незаймана краса вільної природи, розлогі сади марельок, горіхів і яблунь, маленькі горобці чи дикі качечки. Отак годинами сидіти можна і не збагнеш, кому на створення оцього всього вистачило уяви.

А інколи несподівано знайдеш запилені у шафі клунки з листами та як сядеш читати - і рідне тепло огортає твоє серце (у моїй сім'ї є традиція зберігати листи, хоч щоб не говорили, але це - шматочки спогадів). Скільки любові і розуміння, поваги і чекання нових аркушів з чорнилом у них. "Чекаю вісточку від тебе.." - майже у кожному є, і розумієш, що колись отак півмісяця, а то і більше могли чекати і вірити.

Але у моїй уяві слово "щастя" асоціюється також з горами, в які я безмежно закохана ще з дитинства. Вологі ліси і піщані дороги між дерев; стежки, що поросли мохом, і спів пташок, що перегукуються між собою. Там і дихається по-іншому.

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему