Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


04 Груд 2014

Андрій Гринішак пережив «пекло» в зоні АТО

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

Андрій Гринішак служив у Повітряно-десантних військах. Ще з початком Революції гідності Андрій виділявся серед сільського натовпу своїми переконаннями та великим бажанням перемогти диктаторський режим. Ось уже з березня цього року він захищає наш сон. Кожного разу, коли Андрій приїжджає, то переповідає різні історії, які творяться у зоні АТО: часом смішні та веселі, а іноді - трагічні й дуже зворушливі. Та останнім часом у веселого Андрія очі стали дуже сумними. На питання "ЧОМУ?" він тихо відповідає: "Бо я пережив пекло на землі, залишившись живим!"

Андрій Гринішак, котрий "пережив пекло", але живим повернувся із зони АТО, - житель маленького села Гута, що на Івано-Франківщині.

У 1989 році в сім'ї Світлани та Василя Гринішаків народилось дитятко. Ще одна хатина у селі Гута Івано-Франківської області наповнилась плачем немовля та сміхом. Малий Андрійко зростав спокійним хлопчиком, завжди радував батьків різними хорошими вчинками, і ще з дитячих років у його рисах характеру проявлялась справедливість.

Закінчивши 9 класів Гутівської ЗОШ I-III ступенів, він вступив у Надвірнянський коледж Національного транспортного університету на юридичне відділення, а згодом - у один з вишів Івано-Франківська за тією ж спеціальністю. Служив у Повітряно-десантних військах, брав участь у Революції гідності. З березня цього року захищає наш сон в зоні АТО.

Останнім часом у веселого Андрія очі - дуже сумні. Тихо говорить: "Бо я пережив пекло на землі, залишившись живим!"

Під час обстрілу на Сході України він втратив свого друга. За його словами, це був хлопець із хорошою вдачею та оптимістичним характером. На жаль, більше не судилося Андрієві бачити щиру усмішку свого бойового товариша. Кожного дня юнак роздумує над своїм життям, весь світ перетворився на "сіру пляму", яка втратила свої кольори, і тільки матусині риси обличчя викликають у нього приємну і теплу усмішку.

 

Я щиро вірю і надіюся, що наш герой не втратить віру в життя, а, навпаки, радітиме кожному прожитому дневі.

 

Лідія Лешко

 

Фото надане автором

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему