Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


23 Бер 2016

Андрій Даньків перетворювався на текст

Автор 
Читайте більше в рубриці Людина
 

Андрій Даньків - герой рубрики "Людина". "Мені подобається викликати в уяві читача різні звуки, фігури, фарби чи ще щось, поєднувати це найрізноманітнішим чином і – відійшовши крок назад – спостерігати за "наслідками". Коли ось так дивлюсь, то хочу побачити ніщо інше, як посмішку, вогник, який спалахнув у погляді", - розповідає молодий письменник.

Андрію - 22 роки, народився в місті Борислав. За освітою геолог, закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Цікавиться літературою, фільмами, любить слухати музику.

Кінець світу як початок кар'єри

Щоб розповісти про себе, потрібно розповісти про свої книги. Писати почав, мабуть, з 6 класу. Спочатку були вірші, а за прозу серйозно взявся у 2012 році. Тоді мав відбутись кінець світу чи щось таке. Непоганий був рік для "початку" письменницької кар'єри.

Трансцендентна складова

Отже, перед тим, як почати писати, мене зацікавила література, – емоції, переживання, наслідок, який вона спричиняє, трансцендентна складова. Коли головного героя, наприклад, лупцюють, себто завдають фізичних страждань, то читач, наче крізь стіну води, також проходить через це – деколи в прямому сенсі. Це мені здалося тоді чимось дивовижним: вплив слів на мене у першу чергу.

Перетворювався на текст, розчинявся між літерами

Далі я думав, що буде дуже зручно передавати словами те, що я відчуваю, тоді той, хто читатиме, відчує те саме або щось подібне, зрозуміє мене, тому що насамперед хочеться почути  "розумію" і "не переймайся" або "будь сильнішим". Такий був вік, що хотілося підтримки. Писав книжку за книжкою. Дедалі більше ставав собою. Перетворювався на текст, розчинявся між літерами, але й бачив світ таким, яким бачив, не зраджуючи собі.

Я люблю експерименти

Я люблю експерименти, можливо, це такий собі різновид гри, значить мені подобається і гра – насамперед в мистецькому, гессівському сенсі. Мені подобається викликати в уяві читача різні звуки, фігури, фарби чи ще щось, поєднувати це найрізноманітнішим чином і – відійшовши крок назад – спостерігати за "наслідками". Коли ось так дивлюсь, то хочу побачити ніщо інше, як посмішку, вогник, який спалахнув у погляді. Якщо читач побачить кілька безодень, кілька незрозумілих "червоних прямокутників" і це викличе в нього – нехай – сум, значить я спостерігаю за сумом. Це також цікаво. Все страшенно цікаво.

fV3Z6YaIZp8

Стати головним героєм

В ті моменти, коли я сам стаю головним героєм чиєїсь книжки, стараюся не думати, якою буде кінцівка, я надіюся на не надто бурхливу фантазію автора і вміння співчувати. Коли він засне, я відпочину, і, відпочивши, візьмусь за нову книгу, достоту нічого не знаючи про майбутнє. А ви знаєте? Перше, що ви, як і я, подумаєте, – сонце, вам би хотілося, щоб майбутнє було теплим і світлим… Я, як і ви, тепер подумаю, що хотіти теплого і світлого майбутнього – це якась голограма, несправжнє наше бажання. Тож вирішую не заглядати настільки далеко, хочу спробувати не вгадувати, а читати слово за словом.

 

Фото надані героєм

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему