Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


09 Лип 2014

Андрій Худо, співтворець і натхненних львівського !Фесту: про сучасні кав'ярні та український бренд

Читайте більше в рубриці Людина
 

«Холдинг емоцій !Фест», співвласниками якого є Андрій Худо, Юрій Назарук та Дмитро Герасимов, існує на українському ринку з 2007 року. Тематичні ресторани мережі лояльності «Lokal», мережа супермаркетів «Два кроки від хати», туристичний проект «Just Lviv it!», підтримка львівського Видавництва Старого Лева, активна участь у культурному житті міста Львова – це тільки анфас непередбачуваного холдингу емоцій. Яким же ж є профіль «!Фесту» та як він виглядає на повний зріст? У чому секрет успіху й який правильний шлях популяризації української культури? Про це далі у нашому інтерв'ю з Андрієм Худо.

Андрій Худо: «Потрібно шукати сучасні культурні тренди і продукти, бо яким сучасне мистецтво є зараз, такою країна буде завтра»

 

539592 10200803426025233 629656300 n

 

Двері офісу холдингу емоцій. Інтерв'ю переносили за 2 тижні 3 рази – пан Андрій увесь час у Києві. Натискаю кнопку домофона і сподіваюся, що на цей раз мене впустять, адже піар-менеджер не дарма нагадувала про інтерв'ю за дві години до його початку. На цей раз мені відкривають двері, навіть не запитуючи мети мого візиту. У приймальні свіже повітря, непідробно привітна секретарка, і стіни, оббиті фанерою – інтер'єр відповідає простому стилю тематичних ресторанів. Мигцем пробігає Андрій Худо і здогадується, що я до нього. Привітно і так само непідробно усміхається і просить проходити до кабінету.

Шок! Червоний килим, червоні дивани – через це атмосфера в кабінеті мала б бути напруженою, яскравий колір виїдає очі. Але ж ні! Тут власник кімнати створює атмосферу, а не меблі. Розмова була не напруженою і дружньою, відповіді чіткі й «по темі». Андрій час від часу поглядав на величезний телевізор, де були новини від Euronews.

 

Як з'явилася ідея створення тематичних кав'ярень у Львові? Невже тільки тому, що ніша на той час не була зайнята?

Почнімо насамперед з української гостинності. Надихнула ця традиція – приймати гостей і дарувати їм приємні враження. Тому ми й почали цей бізнес – ми відчували від цієї ідеї емоційний кайф. А чому «тематичні ресторани», першою з яких була «Криївка»? Бо історія країни, міста завжди актуальна. Створення музею-ресторану залишається на часі, особливо для тих, хто не знайомий з цією сторінкою історії України. Наші гості відвідають цей ресторан і дізнаються про упівців, за що вони боролися, а потім з гарними емоціями розповідатимуть це друзям. Можливо, таким чином деякі люди змінять своє негативне ставлення до УПА.

Також ми обрали тематичні ресторани, бо це був своєрідний власний блакитний океан, власна проривна ідея. Адже кілька років тому в центрі Львова було понад 800 закладів громадського харчування, отже конкурувати з ними було складно, якщо ти просто смачно готуєш. Тому вистріл з тематичною «Криївкою» був «у десятку». За шість років роботи ми отримали Національну ресторанну премію «Сіль» за найкращий ресторан локальної кухні у 2013 році.

 

kryiv545 4596kryiv43545kryivka

"Криївка"

 

«Криївка» відома також своїм чорним піаром: як в Росії, так і в Україні були негативні відгуки про цей заклад, мовляв, це неправдива історія (з боку росіян) та насмішка над національними цінностями (з боку українців). Адже ті ж самі «москалі» можуть вийти зі стилізованої криївки, не виносячи в собі нічого, окрім медівки...

Люди бувають різними: хтось дійсно нап'ється, а хтось запитає пана Миколу, який є головнокомандувачем «Криївки», про історію УПА, ідею української незалежності. А що стосується чорного піару та різноманітних репортажів, то це тільки тому, як на мене, що ця тема не втрачає своєї актуальності, що «Криївка» - це сильна ідея.

 

Щодо пана Миколи. Розкажіть, будь ласка, про таку новопрофесію у закладах «!Фест» як людина-концептуаліст?

Ми завжди намагаємося робити свої проекти з українським модерним баченням – це наше незмінне завдання. Люди-концептуалісти несуть у собі основну ідеї закладу і пояснюють її нашим гостям (не люблю казати «клієнти», бо вони бувають тільки в лікарні). Звичайно, в ідеальному варіанті це мав би бути власник закладу, як є в більшості закладах Європи. Та «!Фест» як холдинг відразу почав розвиватися стрімкими темпами, тому кожен ресторан потребував свого господаря.

Серед таких зірок є: згадуваний вже пан Микола з «Криївки», пан Орест Покальчук, який є сажотрусом в «Домі легенд», пан Зеник з «Гасової лямпи» розказує про появу світового винаходу у Львові. Насправді ж, хто знає, що наприкінці ХІХ століття в нашому місті жили геніальні люди, що робили винаходи світового масштабу (тема гасової лямпи)? А такі львів'яни були і будуть ще.

 


liampaliampa 3933

"Гасова лямпа"

 

Отже, за допомогою людей-концептуалістіів популяризують тематичні ресторани, передають історію. А як популяризувати, на Ваш погляд, українську культуру?

Окрім таких закладів харчування – це фестивалі. До прикладу, цього року ми були співорганізаторами Леополіс гран-прі – перегони ретро-автомобілів. У перспективі ми хочемо розвинути цю ідею так, щоб у майбутньому провести в Україні етап Кубка світу з перегонів ретро-автомобілей, які щодва роки відбуваються в Монако. Такі заходи показують нашу країну як сучасну. Будь-яку ідею слід повсякчас покращувати.

 

Холдинг емоцій «!Фест» вже півтора роки розробляє еко-проект «!Ферма». Розкажіть про досягнення.

Свинки дійшли до рівня райського життя (сміється). Еко-ферма знаходиться недалеко від Львова у Яворівському районі. Суть цієї ферми – ми не тримаємо свиней у стайнях, а вони гуляють в полі, рекультивують траву, їдять яблука, пшеницю. Так виростають здорові екологічні свинки.

Наразі ми там пробуємо вирощувати бичків. Можливо, вдасться отримати українське мармурове м'ясо.

Ферма поки що експериментальна (300-500 свиней), тобто ми вирощуємо для себе, для своїх ресторанів. Сенс цього проекту – це «правдива їжа», натуральна. Звичайно, м'ясо з цієї ферми трохи дорожче, але ж воно справжнє! До речі, напередодні зимових свят ми плануємо відкрити у Львові магазин «Дідо», де б продавали домашні продукти та м'ясо з нашої ферми. Зараз відбираємо ті господарства, в яких би закуповували яйця, молоко, сир тощо. Також аналізуємо, наскільки люди готові платити більше, щоб споживати натуральну їжу.

 

Леополіс гран-прі, мережа тематичних ресторанів... Що ще робить «!Фест», щоб підтримати українську культуру?

Відразу додаю наш предмет особливого цінування - Видавництво Старого Лева, де ми виступаємо стратегічними інвесторами. З українською письменницею Мар'яною Савкою робимо українську дитячу книжку конкурентоздатною. Також є туристичний проект «Just Lviv it!», яким займається Юлія Стефанюк. Сюди входять і екскурсії, і хостел.

Щодо популяризації української культури, то ми відкрили у Києві, Донецьку, та навіть у Кракові «Львівські майстерні шоколаду», де намагаємося робити так, щоб весь персонал розмовляв українською.

 

1239882 10201760959402969 78126276 n

 

У столиці ваш холдинг відкрив уже «Львівську майстерню шоколаду», плануєте відкрити «Львівські пляцки». А чи будете створювати тематичні ресторани, які б несли історію і дух власне Києва?

Підтримувати тематичні кафе на відстані дуже складно, тому, напевно, суто концептуальні заклади у Києві ми навряд чи наважимося відкривати. Хоча це залежить від людини, яка зможе бути там постійно на місці і жити цією атмосферою.

 

Зазвичай ваші заклади розмішені у центрі міста у старих кам'яницях. Чи є метою реставрувати ці будівлі?

Без цього, очевидно, не можна. Проте інколи виникають проблеми з погодженням на наш проект реставрації, пристосуванням будинку до закладу громадського харчування. До прикладу, будинок на Сербській – «Львівська майстерня шоколаду» - відреставрували так, що тепер він довше простоїть, ніж міг би. А коли ми його брали, то на даху весь шифер був побитий, між Сербською 1 і 3 була така відстань, що туди стікав дощ. У нас у Львові кожен будинок, який не має господаря, має проблему. Тому, на мою думку, добре було б виробити таку політику для інвесторів, що приходять – реставрувати кам'яниці.

 

pliats234pliats 0864

"Львівські пляцки"

 

А за швидкістю не втрачається якість?

На жаль, є такий ризик. Але в сучасному конкурентному світі швидкість, я вважаю – це твоя конкурентна перевага. Якщо довго розробляти ідею, план, рік погоджувати ресторан - ну то перепрошую! За рік ця ідея може бути вже не актуальною, бо змінився ринок, час, конкурент відкрив подібний заклад. Ти можеш просто випасти з контексту.

Усі проекти, які ми робили, погоджували у тому стані, в якому вони були. А у процесі «дорозробки» закладу можуть брати участь всі. Не раз було так, що нам давали якісь поради наші гості, митці. І у процесі ми це враховували. Завжди намагаємося, навіть у старих ресторанах, щось нове придумати, втілити, доробити: повісити нові картини, щось переставити тощо. Та, певно, ніхто так не робить: всі вилизують, а потім вже відкривають. А до «!Фесту» вже звикли, що нові заклади хоч можуть бути ще сирими, але вони вже працюють. Це живий процес – відкриття чогось нового – живий організм, який треба відчувати і адаптовувати до потреб наших гостей.

 

Який ваш секрет успіху?

Насамперед – це креативні ідеї і їхня стратегія розвитку. Далі – це будувати команду, з якою ти будеш втілювати ці ідеї. Цілеспрямованість, не здаватися, реактивна швидкість. Важливо не зупинятися на досягнутому, ставити собі завжди більші цілі.

Нашою першою ціллю було відкрити 15 ресторанів. На той час ми мали тільки «Криївку» та «Діану» на пл. Ринок. Тоді це, здавалося б, була нереальна мрія. А зараз ми маємо мету – стати світовою компанією.

 

10430863 714087921962878 7493817989263276627 n

 

Втілення ідей залежить, від людей, що з вами працюють. Розкажіть про вашу команду.

У нас велика команда – 1122 людини. Юрко Назарук – по креативу, Дмитро Герасимов – по комерції, операційній діяльності. Взагалі у нас офісна плинність, а ті, хто з нами починав, сформували кістяк, і так ми йдемо вперед. Я вважаю, що завдання лідера, це створювати в колективі таке середовище, де б хотілося творити, демократичну атмосферу, тоді розкриваються таланти і ви разом робите набагато більше, ніж би ти робив сам. Важливий постійний пошук. Ну а якщо хтось помилився, щось не вдалося втілити – окей, всі в житті помиляються.

 

А якщо до вас приходить людина без досвіду роботи, але з великим бажанням, що тоді?

Навчаємо. У нас є внутрішні тренінги, є люди, які наглядають за тобою. До прикладу, кухню у нас перевіряє француз Жан Клод, який має досвід роботи у закладах громадського харчування і в Північній Америці, і в Європі. Також постійно робимо навчання для менеджерів ресторанів, зараз – для кухарів.

Ще у нас в компанії є можливість кар'єрного росту – простий офіціант може стати менеджером закладу. І ми гарантуємо, що цей ріст буде тільки через професійні якості, а ніяким чином не через хабар – це базова система цінностей. Наприклад, Маргарита Демчук 6 років назад була офіціантом в «Діані», потім асистентом менеджера в «Криївці», а зараз останні 3-4 роки вона керує «Гасовою лямпою».

Коли ти береш молоду людину, вона ще не інфікована ніякими «вірусами», вона ніколи не працювала в радянській системі громадського харчування, де не вкрав – не проживеш. Тобто молоду людину легше навчити якісно працювати, бути лояльною до тої спільноти, з якою вона працює.

 

Що нового вигадали?

Є така іспанська фірмова дуже дорога пічка «Хоспер». Так-от ми придумали їй український відповідник – «П'єц кремльовський» - пічка, в якій можна готувати м'ясо на вугіллі. Така пічка виготовляється індивідуально на замовлення. До прикладу, десять таких агрегатів вже продали в Києві.

 

Так виглядає, що зараз входить у моду все українське. Як зробити так, що ці віяння не зійшли на нівець, щоб представлення української культури не було «попсовим»?

Мати смак, внутрішню межу і не переступати її, бути в контексті з часом. Адже люди відчувають «попсовість», вони голосують за тебе гаманцем. Обов'язково радитися з митцями, людьми, які знаються на українській культурі.

Якщо в тебе немає смаку, але є гроші, то краще відати ці кошти тим, в кого є і смак, і талант, і бажання щось робити. І не втручатися в їхню роботу – дати волю.

Гарними прикладом є наша співпраця з Видавництвом Старого Лева. Не секрет, що українській дитячій книжці й так не легко зараз, а особливо – при засиллі російськомовних книжок. Але цей проект зроблений зі смаком, тому ці книжки діти люблять. Дуже важливо робити правильні, контекстні речі, яких потребують люди.

 

1378236 10201958769308093 1782460405 n

 

Ви згадали про контекст часу. А який він?

Сучасний (сміється). Мені здається, що люди зараз хочуть людськості: щоб їм давали правдиву їжу, не завищували ціни. Люди хочуть чесного ставлення до них. Коли ти будуєш з гостем щирі відносини, тоді все працює.

 

Назвіть 5 способів популяризувати українську культуру.

Насамперед, треба любити українську культуру, бо дехто може ставитися зневажливо до неї, вважати маргінесом. Друге – потрібно шукати сучасні культурні тренди і продукти, бо яким сучасне мистецтво є зараз, такою країна буде завтра; допомагати талановитим митцям. Третє – зараз всі дуже капіталістичні, дуже зайняті, але у цій буденності слід виділяти культурі час, бо тільки так ти можеш духовно збагатитися і розвиватися. Четверте – сучасне мистецтво, яке здебільшого незрозуміле – це процес навчання, розуміння, не варто його відкидати. П'яте – їздити по світу і популяризувати українську культуру, розповідати про неї.

Прогресу не буде, коли ми варитимемося самі в собі.

Адже це крок, подія, коли скульптури Пінзеля виставляються в Луврі й люди на них дивляться і розуміють, що це рівень Мікеланджело.

 

Ніна Поліщук

 

Фото: http://www.fest.lviv.ua, особиста сторінка Андрія Худо в Фейсбук

Поділіться з друзями:
 
Більше на цю тему