Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!

Людина

Володимир Арєнєв – письменник і літературний критик. Останнім, власне, переважно й заробляє на життя під своїм «біографічним» ім’ям Володимир Пузій.

Можливо, й тому, що, як сам стверджує, не пише на замовлення, не пише, «щоб заробити», не пристосовується до кон’юнктури ринку.

Спеціалізується більше на фантастиці. Літературну «кар’єру» починав у Росії.

Ще не маючи 20-ти, написав уже величезний роман «Герой порванных времен», який взялося видати одне московське видавництво. За отриманий аванс Володимир купив сканер, хоча через російський «дефолт» роман тоді не побачив світ.

Невдовзі, 2000 року, його перший роман був опублікований в іншому московському видавництві – «Альфа-книга». Саме тоді для успішнішого просування письменнику й запропонували обрати псевдонім.

Це була унікальна людина. Людина, фактично лише завдяки якій Україна і світ дізналися про Холодний Яр та легендарну Холодноярську республіку, яка найдовше тримала оборону перед російськими завойовниками в 20-х роках минулого століття. Юрій Горліс-Горський, очевидно, з такою біографією міг прожити не одне життя. Його й кілька разів живого хоронили... Але він таки повертався з того світу. Аж доки так же таємниче, як і все його життя, не щез остаточно... Сьогодні навіть невідомо, де і як він загинув. Невідомо, де він похований. Є лише версії про тортури і розправу нібито американських військових... Власне про це все, а також власні мемуари, твори й поезії Юрія Горліса-Горського ви зможете прочитати в книзі "Юрій Горліс-Горський. "Ми ще повернемось!": Спогади. Повість. Поезії. Документи. Листування" від редактора-упорядника Романа Коваля. Останній, власне, і написав біографію цієї людини, а також презентував її 20 вересня 2012 року журналістам та громадськості у Черкасах.

 

Від етно-рок ватаги «ТаРУТА» віє якоюсь сучасною готикою й постійними експериментами. Вони такі собі стильні, горді, певно мірою, аскетично-самозаглиблені й, так би мовити, шляхетно-філософські.

Де б вона не була – фактично завжди витягає із сумочки мокру солому й плете. Однак з комп’ютером соломкарка не дружить. «За комп’ютер я, якщо чесно, не сідаю – в мене немає на це часу. Цим займається мій чоловік. А я кожну хвилинку сидю за соломою», зізналася Ніла Салаутіна.

Є тільки одна-єдина річ, яка не дозволяє їй робити улюблену роботу – коли хворіє довгоочікувана донечка Анна. Тож бажаємо здоров’я Анночці й усьому сімейству, і, зрозуміло, безперервної радісної творчості…

А Ви помітили, що життя таки стає трішки добрішим і світлішим?

Ярина Квітка - одна із засновниць фрі-фолькового гурту "Фолькнери". Це - такі собі мандрівні музиканти, які на велосипедах подорожують світом і в різних країнах збирають автентичні пісні. Відтак вони осучаснюють або "партачать" цю автентику різноманітними модерними ритмами, стилями і викрутасами. 

Ярина Квітка любить свої яскраві, шалені і страшні сни, на основі яких мріє колись зняти кіно. Вона - як вітер, який постійно міняється. 

В дитинстві Ярина вдягала мамину довгу чорну спідницю на голову (замість волосся), взувала мамине взуття з найвищими підборами, брала щітку для волосся замість мікрофону, розфарбовувалася і верещала-співала перед дзеркалом.

У селі Вікторівка Маньківського району Черкаської області живе скульптор Олекса Коваленко. Дідусеві вже 75 років. Він устиг зробити десятки тисяч надгробних пам’ятників. Проте найбільше пишається кількома своїми роботами. З-поміж них  і пам’ятник жорнам, якими колись розтирали зерно, щоб зробити борошно.

Анна Куриленко - актриса Черкаського академічного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка. Вона любить дітей, "справжню каву", а також рано прокидатися і бути вдома сама. Мріє, що колись, можливо, наважиться взяти дитину з дитячого будинку. Продовжує писати справжні, "паперові" листи і надсилати листівки традиційною поштою.

Роман Шрамко - людина з народу, тобто наша людина. Любить подорожувати, слухати рок і бути з "другою половинкою". Він - щасливий. Найяскравіший його спогад з дитинства - "два пальці в розетці". Також запам'ятався "старий" металюга на "Шипіті-2010", який відійшов у той світ через "бухло".

НародUA продовжує публікувати міні-портрети наших людей. Інколи це - відомі публічні особи, інколи - абсолютно непублічні. Іноді - старші й поважні, іноді - молоді й "буйні". Часом це глибинні "сповіді", часом - легкі й поверхневі штрихи. Одним словом, НародUA пише про людей з народу, про вас, якими б різними ви б не були. Зв'яжіться з нами - і ми напишемо про вас.

Відомий балетмейстер Раду Поклітару вважає, що можна жити у маленькому містечку, але при цьому почуватися як у центрі Всесвіту. Також він запевняє, що знає, як зацікавити театром дітлахів, багато жартує і переконує – усе в цьому житті вирішує талант. Пропонуємо вашій увазі окрайці думок від Раду Поклітару.

Відомий письменник і видавець Іван Малкович донедавна плутав Черкаси та Чернігів. Нині ж, побувавши в нашому місті, обіцяє більше так не робити. Студентам він дав таке складне завдання, що вони так і не змогли з ним упоратися – попросив сім разів поспіль повторити скоромовку «Чи ти читав Тичину?». Говорив про все на світі - багато і цікаво. А ще – читав свої вірші. І дав обіцянку невдовзі здивувати читачів «живою казкою» про Снігову Королеву та потішити новими виданнями із серії «УПА».