Щастя

Друзі, Ви нам дуже потрібні. Пишіть нам свої життєві історії, розповідайте про своє ЩАСТЯ. Ставайте нашими партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


08 Бер 2012

"Тарас. Слова": екзистенційність, парадокси і поетичний театр

 
Оцінити
(4 голосів)

В останні дні перед прем'єрою третьої частини поеми-тетралогії Богдана Стельмаха "Тарас. Слова" репетиції-"прогони" проходять фактично цілий день. НародUA побував на одній з репетицій режисера Сергія Проскурні і побачив як процес творення вистави, так і вже майже готовий "продукт" під назвою "Тарас. Слова". Режисер розповів НародUA, що останнім часом не може "довго мусолити" виставу, а робить усе в дуже короткі строки. Він дуже задоволений залученням на головну роль актора Євгена Нищука, який, за словами Сергія Проскурні, надзвичайно вдало розкриває глибину, екзистенційність неп'єдестальної постаті Шевченка.

IMGP0508

IMGP0512

IMGP0514

 

Крім того, Сергій Проскурня вважає, що небезпеки зациклення на сексі, алкоголеві та негативі Шевченка немає. Мовляв, сам поетичний театр не допускає перетворення вистави в "макабричну чорнуху". А режисер лише намагається подати не пафосного й п'єдестального Кобзаря, а живу людину, його драму й психологічні переломи. Шевченко тут, за словами Сергія Проскурні, - як чистий хоровий церковний спів, а не ура-патріотичні декламації.

IMGP0516

Режисер Сергій Проскурня

 

IMGP0520

Режисер, до того ж, намагається знайти завжди парадокси і зіграти на цьому. Вже в 2013 році він хоче створити цілісну виставу із чотирьох частин поеми-тетралогії, використавши тоді ще й сучасні мультимедійні технології...

IMGP0528

 

IMGP0533

Однак спочатку, перед самою репетицією, актори відпрацьовують окремі сценічні елементи біля службового входу в Черкаський драмтеатр імені Шевченка. Самостійно і групками. Доводять останні штрихи в одязі і так далі. Врешті, приходить Сергій Проскурня і всі йдуть на сцену.

IMGP0534

IMGP0535

 

А перед самим "прогоном" режисер уже розповідає НародUA про особливості третьої театральної частини "Тараса".

IMGP0538

 

- Як відомо, це наступна частина тетралогії. Я можу говорити про якісь нюанси, пов'язані з моїми відчуттями продовження роботи. По-перше, я дуже тішуся участю Євгена Нищука, якого ми запросили на роль Тараса. І мені здається, що це не просто вдалий вибір актора з точки зору типажу.

IMGP0543

IMGP0555

 

Це вдалий вибір актора, який може дати ту гаму, яку я відчуваю. Тому що Тарас Шевченко з 27 до 33 років – це людина-фестиваль, це людина, яка закохує в себе, і в яку всі закохуються. Це якесь постійне свято. І Євген надзвичайно вдало передає це все, може відтворювати. Він дуже гнучкий. Він імпровізує. Він приносить дуже цікаві акторські ідеї, які розвивають, скажімо, ту лінію, яку я йому пропоную як режисер. Себто це все іде в розвиток, а головне, що він – дуже професійний і так, як було минулого року з Панчуком, присутність акторів такого рівня у виставі театру, який уже звик один до одного, коли зав'язалися якісь свої взаємини, свої традиції, свої штампи, і якісь свої консервативно-традиційні речі... Присутність такого актора цей спокій підриває. Як казав мій учитель майстерності актора Леонід Артемович Олійник, що це – «взбутетенивание». Це перше.

IMGP0565

IMGP0572

 

Друга річ. Ми шукаємо, чим Євген Нищук – Тарас від 27 до 33 років - буде схожий на Петра Панчука, який веде роль Шевченка від 33 років до 47-ми. У чому вони можуть бути подібними. Які можуть бути специфічні жести, якісь ментальні моменти, які дадуть відчуття глядачам про те, що це розвиток одного характеру.

IMGP0575

IMGP0590

 

Третій момент. Це перша постановка цього тексту. І тому в процесі роботи відчуваються моменти, які потребують доопрацювань суто з драматургічної сторони. Текст геніальний. Драматична поема – просто феноменальна і майстерна. Але саме цього періоду історія Шевченка пов'язана з цими вибухами і патріотизму, і його якихось відчуттів України.

IMGP0591

IMGP0593

 

Це якраз період його експедицій Україною, створення живописної України і так далі. Тут, очевидно, є небезпека підніматись на котурни і ставати на п'єдестал. А ми відходимо від цього. Ми вважаємо, що нам більше треба якраз в екзистенційність цього характеру іти, ще глибше і глибше. І це нам вдається. Поступово-поступово нам це вдається, тому що ми акцентуємо увагу на сценах, пов'язаних зі зламами його внутрішніх мотивацій, змінами, які він сам переживає. Або, як ми це говоримо, - з моментами його особистого вибору. І якщо нам вдасться і далі рухатися в цьому напрямку, то ці ескізи, які ми створюємо, приведуть нас якраз до досить глибокої драматичної вистави в майбутньому.

IMGP0602

IMGP0609

IMGP0641

IMGP0642

 

А поетична форма дає нам можливість все таки існувати на території поетичного театру з його особливою мовою, з його особливою стилістикою, з його символікою, з його метафорами. Мені як режисеру ще хочеться сюди додавати якийсь парадокс. І от я шукаю якраз ще і таку парадоксальність цього всього. Якщо глядачі відчують оці парадокси – то я буду дуже щасливим.

IMGP0648

IMGP0657

IMGP0660

IMGP0663

 

- Вдається знати баланс між п'єдестальним Шевченком і Шевченком з так би мовити «жовтої преси», - постіль, з ким він там пив і багато інших негативних речей?

 

- У зв'язку з тим, що ми знаходимося все таки в стилістиці поетичного театру, то, очевидно, нам не вдасться з цього матеріалу зробити якусь таку макабричну чорнуху. І ми не ставимо перед собою таку задачу. Якраз тут іде пошук тої справжності, тої чистоти, яка як пісня звучить, як хоровий спів церковний, а не як отакий ура-патріотизм, пафосність. Навіть момент, коли я прошу актора... Він же весь час з цим кофром, з цією валізою, з цим ящиком подорожує по світу... І в момент, коли в нього народжуються рядки «Заповіту», я прошу актора встати на цей ящик, але це – не відтворення пам'ятника Шевченкові. А це – вдивляння в далечінь: кому він це говорить?

IMGP0665

IMGP0677

IMGP0683

 

Скажімо, у автора перед цією сценою з'являється государ-імператор та імператриця, які в гротесковій формі вигукують, що нарешті він помер, Шевченко помер. Ура! С плеч гора! І потім це мариво хворого Шевченка у автора зникає. А ми їх залишаємо на сцені. Він їм говорить тест «Заповіту», що додає зовсім іншу метафорику в цю сцену.

IMGP0694

IMGP0697

IMGP0711

IMGP0718

 

- А як вдається поєднати ці вистави, щоб вони дивилися як щось цілісне?

- А це вже буде видно в 2013 році.

IMGP0726

IMGP0732

IMGP0735

 

- Тобто воно далі вже буде стилістично опрацьовуватися?..

- Ну так. І головне – фактурно. Оці полотна, що вибачите – це будуть мультимедійні екрани, на яких буде постійно змінюватися зображення. Наприклад, є рукопис «Заповіту». І коли він віршує. На наших очах створює цей вірш, - очевидно, анімований буде його рукопис на екранах, і ми побачимо лабораторію: які слова він закреслює, які слова він підкреслює, як він шукає риму, як він працює над цим текстом. Оце – моя мрія. В майбутньому перенести глядачів в лабораторію його творчості.

IMGP0744

IMGP0745

IMGP0753

IMGP0755

 

- Ви давно говорили, що хочете використати сучасні технології. Поки що бачимо лише цю кулю...

- Ну це також образ. Мусить працювати також мультимедійна система. Тому що саме всередині в ній мусить виникати зображення. Не зовні, не проектором, а всередині в ній мусить народжуватися пластичний образ.

IMGP0766

IMGP0772

IMGP0783

 

- Як вам організаційно працюється?

- Дуже добре. Я тероризую... Дуже короткий термін. Щось я останнім часом не можу довго мусолити...

IMGP0788

IMGP0802

IMGP0822

 

 

Репетиція періодично зупиняється для поправок і коментарів режисера Сергія Проскурні та балетмейстера Володимира Татарінова.

 

IMGP0838

IMGP0895

IMGP0896

 

Цікаву енергетику виставі додають близько 20 дітлахів в ролі "Слів", які з'являються наприкінці. З ними режисер та хореограф-постановник Володимир Татарінов працюють ще більше, подовгу пояснюючи, коли і як виходити на сцену, як бігати довкола Шевченка і так далі.

 

IMGP0903

 

Режисер із художником по костюмах Наталею Ридванецькою ще остаточно не вирішили, чи будуть діти в полотняному одязі, чи - в сучасному. Швидше за все - таки в "традиційному".

 

IMGP0910

 

До слова - Євген Нищук чудово порозумівся зі своїми "Словами"-дітьми. Як батько.

І загалом актор працює справді "глибинно" й "екзистенційно". Часом навіть аж хрипить і покашлює. Відчувається ступінь напруги.

IMGP0915

IMGP0920

 

Режисер і актори відходять від якихось "класичних" стандартів і "граються" із формою і змістом. Цим самим уникають якихось штампів-банальностей.

Загалом їм це вдається.

У виставі - багато емоцій і "нервів".

Оживають навіть деякі речі, як от кролевецький рушник, з яким відбуваються справжні метаморфози, і який стає чи не головним речовим символом.

 

Остаточні враження, звісно, визначить прем'єра і особисте сприйняття кожного. Чи вийде вистава чимось довершено-цілісним, в тому числі композиційно, сюжетно? Чи побачимо ми того молодого, феєричного й успішного Шевченка, людину-фестиваль, яким захоплювалася еліта, і який підкорював усіх і все?

Чи, можливо, обмежимося кризовими епізодами і очікуванням подальшого розвитку театральної тетралогії? Звісно, це лиш театральна інсталяція третьої частини поеми Стельмаха, тож абсолютно цілісних і самодостатніх частин-вистав, можливо, й наївно очікувати.

 

Врешті, театральний світ, зокрема Сергій Проскурня та Черкаський академічний драматичний театр, очевидно, вперше творить сучасну виставу про людину-Шевченка без пафосу й політичних декламацій в такому масштабному форматі. 

 

Фото: НародUA

 

Додати коментар

Приємного спілкування. Поважайте себе - уникайте хамства.
Якщо Ви зареєструєтеся - коментарі зможете додавати без модерування адміністратором.