Щастя це

Щастя - це ділитися світлом, любити. Поділіться зі світом своїм ЩАСТЯМ. Ставайте нашими героями і партнерами.

 

Зробіть світ щасливішим! Поділіться своїм щастям!


02 Черв 2012

Оксана Смерека-Малик подарувала Черкаському краєзнавчому музею меву

Читайте більше в рубриці Культура
 

У Черкаському краєзнавчому музеї відкрилася виставка авторської ляльки львівської майстрині Оксани Смереки-Малик. Пані Оксану знають у нашому місті перш за все завдяки величезній ляльці, яку минулої весни вона робила у Львові разом із відомою черкаською лялькаркою Ларисою Теліженко. Тоді ця лялька потрапила до Книги рекордів України. Нині ж Оксана Смерека-Малик привезла до Черкас понад двісті ляльок, яких можна побачити, відвідавши виставку.

 

IMGP5750

 

IMGP5753

 

IMGP5754

 

IMGP5758

 

IMGP5759

 

IMGP5760

Під час відкриття виставки майстриня розповіла, що випадково почала «бавитися» ляльками, а потім зрозуміла, що це – її покликання.

 

IMGP5804

 

«До ляльки я прийшла абсолютно випадково. Перші мої ляльки – це ляльки з квітів. У них голівка була із пуп'янків жоржин, а платтячко – з мальви. Зараз у нас багато інших квітів, але мальви ще трапляються. У Черкасах побачила прекрасну мальву, яка скоро буде цвісти. Ще з синіх квітів ми робили для своїх ляльок капелюшки. Потім я виросла, стало не до ляльок. Уже й своя лялька підросла. А якось у 2009 році приїхала моя подруга з Бельгії, у неї був ювілей, і я шукала, щоб їй подарувати. Пішла на вернісаж і почала вибирати ляльку. Тоді ще не було такого лялькового буму, все тільки починалося. І я купила ляльку, принесла її додому, переробила. Бо мені здавалося, що буде краще, якщо будуть інші кольори. Цю ляльку я подарувала, і вона вже третій рік живе в Брюселі. Після того я задумалася, що хочу робити ляльки. Тим паче, що я колись шила, і в мене було багато клаптиків тканини у швейній машинці, які я просто не могла викинути. Але в мене не було часу робити ляльок», - зізналася мисткиня.

 

  IMGP5763

 

IMGP5783

 

IMGP5745 copy

 

У березні 2010 року Оксана Смерека-Малик таки зважилася зробити власну ляльку, коли їхала на літературну толоку до Миколаєва (а треба сказати, що пані Оксана пише чудові вірші – НародUA). Каже, що виникло бажання зробити подарунок організаторам заходу. Так з'явилася лялька Уляна.

 

«Вона викликала значно більший інтерес, ніж мої поезії. Хоча мені здавалося, що поезія в мене краща. І я зрозуміла, що це різні речі - коли людина щось бачить, і коли вона щось чує. І буквально через кілька днів після цього так сталося, що я травмувалася і зламала ногу, тож була змушена лежати в гіпсі. Якщо нормальна людина в такому випадку впадає в депресію і починає скаржитися на долю, то я попросила чоловіка принести мені на ліжко клаптики тканини, і так почала робити ляльок. Крім того, я їх почала фотографувати, бо я дуже люблю фотографувати. Коли я все зробила, то сіла за комп'ютер і створила такий ролик, у якому світлини змінювалися, ляльки ніби танцювали під музику. Назвала його «Карпатія. Частина перша», хоча більше в мене ляльок не було. І розіслала це своїм друзям», - пригадала Оксана Смерека-Малик.

 

IMGP5810

 

Ляльок побачив директор Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара» Петро Гончар і запропонував зробити виставку. Так Оксанині ляльки потрапили до Києва, а сьогодні вони вже об'їздили мало не всю Україну і нарешті завітали до Черкас - майже сто ляльок на фотокартках і ще стільки ж – власною персоною.

 

IMGP5796

У квітні минулого року Оксана Смерека-Малик разом із Ларисою Теліженко робила величезну ляльку-мотанку у Львові 

 

IMGP5778

Заслужений художник України Олександра Теліжнко подарувала лялькарці нещодавно презентовану книгу "Основи національної культури"

 

Про кожну лялечку пані Оксана може говорити годинами. Пригадувати, як їй приносять тканину, і як звичайні портьєри можуть перетворитися на княгинь та елегантних панянок... До речі, експонується у краєзнавчому музеї й унікальна серія «Пори року». Унікальна вона тим, що всі спідниці ляльок зроблені з одягу мами майстрині.

 

«Моя мама дуже гарна жінка, вона завжди гарно вдягалася. І я в дитинстві мріяла, що коли стану дорослою, то теж так вдягатимуся і носитиму її речі. Виросла, нічого з того всього не носила, але одяг досі висить у маминій шафі. Тож я її запитала, чи можна це порізати і використати на ляльки. І мама погодилася. Так у мене з'явилися Зима, Весна, Літо та Осінь», - розповіла майстриня.

 

«Напевно,  я можу сказати, що я знаю тепер, що таке щастя. Це коли мої твори зустрічають відгук у ваших очах. А ще знаю, що все, що нам дається, дається не за щось, а для чогось», - підсумувала пані Оксана.

 

Разом із черкаськими дітлахами вона під час майстер-класу створила ляльку-оберіг.

 

IMGP5821

 

IMGP5825

 

IMGP5829

 

IMGP5851

 

IMGP5871

 

А ще майстриня подарувала Черкаському краєзнавчому музею лялечку із серії «Дніпрові меви», пояснивши це тим, що Черкаси – місто біля Дніпра.

 

IMGP5813

 

«У мене не виникало жодних сумнівів щодо того, яку саме ляльку подарувати. Пригадую, як пішла в магазин, побачила цю синю тканину і попросила продавчиню відрізати 18 сантиметрів. Це для них завжди проблема, але все ж якось відрізали. І так з'явилася серія «Дніпрові меви». Мій чоловік здивувався і запитав, що таке «меви». А я йому кажу – пошукай в Інтернеті. Мева – це русалка, мавка, чайка. У водах Дніпра водяться русалки, над ними літають чайки, а в лісах є мавки», - розповіла Оксана Смерека-Малик, вручаючи лялечку заступниці директора обласного краєзнавчого музею Тетяні Кайдаловій.

 

IMGP5816

 Тож відтепер у краєзнавчому музеї оселиться ось така чарівна мева

 

Фото НародUA